162. Економію робочої сили (Ерс) в результаті заходів технічного характеру можна розрахувати за формулою:
а)
;
б)
;
в)
;
г)
де tб; tз – трудомісткість одиниці продукції відповідно в базисному і звітному періодах, нормо-годин;
V – річний випуск продукції в натуральному вираженні;
Кт– коефіцієнт, що враховує термін упровадження заходу;
ФРЧ – річний фонд робочого часу на одного працівника за графіком (плану), годин;
Квн - коефіцієнт виконання норм;
Вб; Вз – внутрішньо змінні втрати робочого часу відповідно у базисному і звітному періодах (%);
DПП - приріст продуктивності праці у % при впровадженні заходу.
163. Загальне зростання продуктивності праці на підприємстві визначається:
а) поділом індексу чисельності на індекс обсягу виробництва;
б) додаванням індексів росту продуктивності праці за кожним фактором;
в) перемноженням індексів росту продуктивності праці за кожним фактором;
г) перемноженням приростів продуктивності праці за кожним фактором.
164. Резерви росту продуктивності праці – це :
а) різні природні, матеріальні та суспільно-політичні обставини, що впливають на зростання продуктивності праці;
б) об’єктивні рушійні сили, під впливом яких змінюється продуктивність праці;
в) невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті дії різних факторів її росту;
г) матеріально-технічні, соціально-економічні, природні умови розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.
Тема 10. Політика доходів і рівень життя
165. Рівень грошових доходів без урахування податків і цін характеризують доходи:
а) номінальні;
б) безготівкові;
в) реальні;
г) якими розпоряджаються.
166. Доходи з відрахуванням з них податків та інших обов’язкових платежів – це:
безготівкові;
якими розпоряджаються;
реальні;
номінальні.
Доходи домогосподарства за речовинною формою розподіляють на:
а) грошові, загальні, сукупні та натуральні;
б) грошові, натуральні та сукупні;
в) грошові, загальні та сукупні;
г) загальні, cукупні та натуральні.
Сукупний дохід включає:
а) грошові доходи, пенсії, стипендії, трудові і нетрудові доходи;
б) трудові та нетрудові доходи, на які розраховує працівник;
в) загальна сукупність грошових і натуральних доходів;
г) усі види грошових доходів, вартість натуральних надходжень, вартість безплатних послуг тощо.
Децільний коефіцієнт диференціації доходів – це:
а) співвідношення мінімального рівня доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів серед 10% найменш забезпеченого населення;
б) співвідношення сумарних доходів населення у першому та останньому децілях;
в) ступінь відхилення фактичного розподілу за чисельністю рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу;
г) питома вага сімей, які є бідні у загальній чисельності сімей.
Прожитковий мінімум визначає:
а) кількість коштів, яка забезпечує нормальне відтворення робочої сили;
б) об’єм і структуру споживання благ і послуг;
в) вартісну оцінку мінімального набору благ і послуг, необхідних для збереження життя і здоров’я людини;
г) вартісну оцінку мінімального набору благ і послуг, включаючи витрати на податки та інші обов’язкові платежі.
Із зазначених відповідей оберіть показники, що використовують для вимірювання бідності:
а) межа бідності, прожитковий мінімум, співвідношення розміру середньої заробітної плати і мінімальної заробітної плати;
б) співвідношення споживання (доходів) сімей, що визнані бідними, з межею бідності;
в) питома вага сімей, чий рівень доходів нижче визначеної межі бідності;
г) рівень бідності, глибина бідності, межа бідності.
Вкажіть показник, який характеризується часткою сімей (домогосподарств), чий рівень споживання (доходів) нижче визначеної межі бідності:
а) глибина бідності;
б) межа бідності;
в) рівень бідності;
г) частота бідності.
Вкажіть показник, який характеризує співвідношення рівня споживання (доходів) сімей (домогосподарств), що визнані бідними, з межею бідності:
а) глибина бідності;
б) межа бідності;
в) рівень бідності;
г) відносність бідності.
Соціальні світові стандарти рівня життя гарантують його:
а) достатній рівень;
б) мінімально допустимий рівень;
в) гідний рівень;
г) високий рівень.
За рекомендаціями ООН «рівень життя» – це:
а) рівень добробуту населення;
б) показник, який визначається середніми доходами сім’ї в порівнянні з прожитковим мінімумом у даній країні;
в) характеристика народного добробуту, яка включає доходи, умови праці і побуту, тривалість, структуру вільного і робочого часу, стан здоров’я, екологічну ситуацію;
г) система декількох елементів: здоров’я, їжа, одяг, умови праці, зайнятість, організація праці, освіта, житло, права людини.