152. До умов росту продуктивності праці відносять:
а) розвиток, удосконалення науки і техніки та розширення їхнього застосування в галузях економіки;
б) шляхи підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників; удосконалення організації праці, виробництва та управління;
в) характер пануючих виробничих відносин; спеціалізація і концентрація виробництва;
г) природні, суспільні й матеріальні обставини, на терені яких розвиваються фактори росту продуктивності праці.
153. Шляхи підвищення продуктивності праці – це:
а) конкретні напрямки дії умов росту продуктивності праці, методи їхнього використання для забезпечення ефективної діяльності людини;
б) невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті неповного використання нової техніки та технології;
в) конкретні напрями дії факторів росту продуктивності праці, методи використання їх людьми у процесі виробництва;
г) науково-технічний прогрес, комплексна механізація та автоматизація виробництва, АСУ; удосконалення розподілу та кооперації праці.
154. Підвищення продуктивності праці найбільшою мірою залежить від:
а) науково-технічного прогресу;
б)кваліфікаційного рівня робочої сили;
в) організаційних чинників її зростання;
г) кооперації та спеціалізації праці.
155. Безмежне зростання продуктивності праці обумовлено такими чинниками:
а) удосконаленням ринкових механізмів господарювання;
б) структурною перебудовою економіки;
в) впровадженням досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;
г) удосконаленням особистісного чинника виробництва.
156. Чи можна визначити ступінь охоплення робітників механізованою працею (Ч мех ) за такою формулою:
де Чi - число робітників зайнятих механізованою працею на і-тому робочому місці; К - коефіцієнт, який характеризує відношення часу механізованих процесів до загального часу виконання операцій на і-тому робочому місці; n – кількість робочих місць; Ч обл – середньооблікова чисельність робітників.
а) так; б) ні.
157. Розрахунок загального приросту продуктивності праці на підприємстві за рахунок економії робочої сили за окремими організаційно-технічними заходами здійснюється таким методом:
а) економію чисельності працівників по і-тому заходу відносять до вихідної чисельності працівників промислово-виробничого персоналу за мінусом цієї економії;
б) економію чисельності працівників по і-тому заходу відносять до вихідної чисельності за мінусом економії робочої сили, отриманої під впливом попереднього фактору та мінус економію за і-тим заходом;
в) економію чисельності робочої сили по і-тому заходу відносять до вихідної чисельності персоналу, яка скорегована на приріст продуктивності праці за попереднім заходом;
г) правильної відповіді немає.
158. З перерахованих нижче елементів виберіть ті, які характеризують суб'єктивні фактори росту продуктивності праці:
а) концентрація, спеціалізація, творча активність, умови праці;
б) організація праці, нормування праці, функціональний розподіл праці;
в) кваліфікація працівників, стаж, вік, відношення до праці, трудова дисципліна, плинність кадрів;
г) режими праці та відпочинку, професійна перепідготовка кадрів.
159. За якою формулою можна визначити приріст продуктивності праці за рахунок ліквідації внутрішньо змінних втрат робочого часу?
а)
б)
в)
г)
де Вб та Вз – втрати внутрішньо змінного робочого часу відповідно в базисному і звітному періодах, у %.
160. Дія організаційних факторів росту продуктивності праці здійснюється за такими напрямками:
а) удосконалення технології виробництва, механізація та автоматизація виробничих процесів;
б) зміна питомої ваги покупних напівфабрикатів; скорочення втрат від браку; удосконалення управління виробництвом;
в) удосконалення організації робочих місць, впровадження гнучких виробничих процесів, концентрація і спеціалізація виробництва;
г) повної відповіді немає.
161. До внутрішньовиробничих резервів росту продуктивності праці відносяться:
а) комбінування виробництва, краще використання робочої сили;
б) зниження трудомісткості, поліпшення використання робочої сили і структури кадрів; поліпшення використання робочого часу;
в) поліпшення використання технічної бази виробництва, удосконалення організації праці, скорочення плинності кадрів;
г) зниження трудомісткості, підвищення спеціалізації виробництва.