10. Не дотримуються права людини, а саме:

    0. Право на інформацію:

• користувачеві та опікуну не надається інформація про права та обов’язки користувачів при перебуванні в закладі;

• адміністрація не укладає угоди про надання послуг з користувачем чи його законним представником;

• інформацію повідомляють незрозумілою мовою;

• неможливо отримати доступ до інформації в особовій справі;

• користувачеві не повідомляють про ситуацію з майном, що перебувало у власності користувача і залишилося вдома після переселення до інтернату;

• близьким не повідомляють (чи повідомляють пізно) про випадки, коли з користувачем щось сталося (наприклад, захворів, пропав тощо);

• у близьких (опікунів) не запитують згоди на лікування, дослідження тощо при плануванні останніх для недієздатного користувача.

10.2. Право на свободу і особисту недоторканість:

• немає змоги листуватися, телефонувати родичам;

• немає можливості брати участь у плануванні своєї діяльності;

• трапляються випадки фізичного насильства (тілесні покарання, жорстоке поводження);

• трапляються випадки психологічного/емоційного насильства (крик, образливі слова, ігнорування персоналом звернення з боку користувачів, невтручання у вирішення конфліктів між користувачами у збудженому стані, втручання у міжособистісні взаємини користувачів тощо );

• трапляються випадки сексуального насильства.

10.3. Право на свободу пересування:

• нестерпні умови перебування спонукають користувачів до втеч з інтернату;

• забороняється виходити за межі інтернату без дозволу;

• забороняється пересуватися по інтернату без дозволу;

• немає можливості вільного доступу до туалету та ванної кімнати;

• трапляються випадки, коли адміністрація не дозволяє користувачам виходити за територію інтернату на прохання родичів та під їхню відповідальність.

10.4. Право власності:

• користувач не може мати при собі власні речі;

• користувач не має окремої кімнати;

• користувач не має окремої шафи, стільця, столу і не бере участь у їх виборі;

• користувачеві відмовляють у проханні змінити кімнату.

10.5. Права на повагу до гідності людини:

• користувачів називають не на ім’я, а за назвами хвороб;

• персонал ставиться неуважно до особистих бажань клієнтів (таких як посидіти увечері за книжкою, подивитись телевізор довше, ніж завжди);

• персонал бачить у користувачеві лише носія хвороби, не розглядаючи його як людину;

• усі користувачі змушені жити за однаковим режимом, наприклад, світло вимикають увечері після певної години в усьому приміщенні без можливості задоволення особистих побажань (наприклад, посидіти почитати пізно увечері);

• трапляються випадки використання працівниками образливих слів щодо користувачів;

• працівники розповідають один одному про особисте життя користувачів (порушується право на конфіденційність).

10.6. Право на рівність

• персонал не сприймає користувача як рівного (приниження);

• не всі користувачі мають однакові можливості в інтернаті, ці можливості часто залежать від особистих уподобань працівників, хабарів з боку окремих родичів;

• користувачі з обмеженими фізичними можливостями не можуть дістатися до всіх приміщень;

• користувачам не дозволяється користуватися телефоном.

10.7. Право на працю

• немає місця для роботи;

• немає спеціально обладнаних кімнат для шиття, плетіння, ліплення та іншої ручної праці;

• користувач не обирає видів діяльності (обмежена кількість різновидів);

• користувачів не навчають/ не підтримують навичок певного виду праці;

• користувачам не дозволяють щось робити на подвір’ї.

10.8. Право на вільний розвиток своєї особистості

• користувачам не створюють умов для здійснення релігійних відправ і не вважають це за важливе та потрібне;

• немає можливості проведення особистих свят (наприклад, днів народження);

• не проводяться розважальні заходи;

• немає гуртків за інтересами;

• користувачі майже не спілкуються з оточуючими поза інтернатом;

• немає можливостей для розвитку творчих здібностей в межах інтернату;

10.9. Право на невтручання в приватне та сімейне життя

• не проводяться заняття щодо сімейних стосунків взагалі;

• немає умов створювати власну сім’ю;

• немає змоги спілкуватися з протилежною статтю;

• немає можливості довго розмовляти з родичами-відвідувачами користувача.

10.10. Право на належне матеріальне забезпечення

• користувачам інтернату видається на руки мала частина пенсії;

• не вистачає власних грошей купувати за власним уподобанням речі особистого вжитку;

• не вистачає власних грошей купувати книги, журнали, приладдя для листування для більшої власної поінформованості та задоволення власних уподобань.

Додаток 3

Специфічні діагностичні критерії для визначення стану дитини і планування допомоги для неї. За матеріалами Американської психіатричної асоціації

Депресія

Депресія у дитини трапляється, коли вона у відчаї, чимось засмучена або переживає втрату у своєму житті. Ці діти не можуть побороти почуття смутку протягом довгого часу. Родинне оточення дуже впливає на її стан. Деякі «неблагополучні» батьки не завжди можуть реагувати на потреби дитини.

Депресію можуть спричинити втрата близької людини через розлучення чи смерть, довготривале захворювання одного з батьків, брата або сестри, чи самої дитини. Особлива поведінка у дитини може виникнути, якщо один з батьків або працівників у закладі чинить фізичне, психологічне чи сексуальне насильство над дитиною.

Деякі особливості поведінки, що вказують на депресію:

• зміни апетиту

• втрата інтересу до будь-яких занять

• безпомічність

• надмірна втомлюваність

• нездатність до концентрації

• зміна моделей сну

• несподіване зниження успіхів у навчанні

• нездатність сидіти спокійно, безперервне ходіння

• неспокійні рухи руками, почісування волосся, обсмикування одягу, тощо; або навпаки – уповільнені рухи тіла, монотонне мовлення або мовчанка

• вибухи крику, скарг або незрозуміла дратівливість, плач

• висловлення страху або тривожності

• агресія, відмова від спільної діяльності, антисоціальна поведінка

• скарги на біль у руках, ногах чи животі, коли виявити причину неможливо

Синдром дефіциту уваги

Цей синдром пов’язаний із здатністю дитини до концентрації, навчання та підтримки нормального рівня діяльності. Його ще називають гіперактивність, мінімальна мозкова дисфункція, мінімальне ураження мозку, гіперкінетичний синдром.

Деякі особливості поведінки дитини з синдромом дефіциту уваги:

• не може довести до завершення будь-яку діяльність удома, в школі чи в ігровому середовищі; переключається від одного виду діяльності на інший;

• здається, не слухає, що йому говорять;

• спочатку робить, потім думає, є надмірно активним, увесь час бігає та рухається; часто буває неспокійним під час сну.

• потребує ретельного та постійного нагляду, часто збуджує клас, йому дуже складно дочекатися своєї черги під час гри чи групового заняття.

Тривожність, страх

У дітей часто виникає відчуття страху. Майже усі діти бояться темноти, жахливих створінь, відьом чи інших створінь. З часом, у більшості дітей ці страхи проходять.

Страхи у дітей з інтелектуальною недостатністю можуть бути настільки сильними, що впливають на нормальне щоденне життя і навчання. Іноді дитина відмовляється виходити з дому, бувати в гостях у друзів, йти до закладу, спати сама. Вдома дитина може не відходити від батьків, ходити за ними “хвостиком”. Часто такі діти скаржаться на біль у животі, головний біль, рвоту та неприємні відчуття. Вони можуть мати часте серцебиття, почувати головокружіння та втрачати свідомість. Багатьом дітям із цією хворобою важко засинати, вони намагаються заснути у ліжку своїх батьків. Коли їх розлучають із батьками, вони переповнюються смертельними страхами.

Страх перед розлученням із батьками може призвести до синдрому, який називається “шкільна фобія”. Діти відмовляються ходити до школи через страх розлучення з одним із батьків, а не через страх перед навчанням. Іноді зустрічаються змішані страхи – страх розлучитися із батьками поєднується зі страхом перед шкільним оточенням.

В усіх цих випадках дитина потребує допомоги психологів та фахівців сфери психічного здоров’я.

Первазивні проблеми розвитку

Від 10 до 15 дітей на кожні 10 000 потерпають від первазивних проблем розвитку, які вважаються найбільш тяжкими психіатричними захворюваннями.

Розлади стосуються інтелектуальних здібностей, реакцій на знаки, звуки, запахи, здатності розуміти мову та звернення.

Діти можуть виконувати дивні рухи або набирати дивних поз. Вони можуть застосовувати безсистемні моделі споживання їжі, рідини а також сну.

Найбільш поширеним із первазивних розладів розвитку є аутизм. У хлопчиків аутизм зустрічається втричі частіше, ніж у дівчаток.

В ранньому дитячому віці аутичні діти не тягнуться до батьків і можуть навіть протистоять виявам любові.

Щоб виробити підходи і зрозуміти, як поводитися з аутичною дитиною, необхідно отримати консультації спеціалістів у цій сфері, дізнатися у батьків про усі особливості поведінки дитини, особливі реакції, речі, що викликають роздратування а також уважно спостерігати за дитиною. Необхідно запобігати ситуацій, які можуть спричинити агресивну чи неадекватну поведінку дитини з артизмом.

Додаток 4

Розмір державної соціальної допомоги відповідно до Закону України « Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» на 2006 рік

Категорія громадян	Розмір допомоги З 01.01.2006 р. (грн.)	Розмір допомоги з 01.04.2006р.(грн.)	Розмір допомоги з 01.10.2006р. (грн.)
Інвалідам з дитинства І групи з надбавкою на догляд (100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)	525 350*100%=350 350*50%=175  543,5- для раніше призначених	538,5 359*100%=359 359*50%=179,5  543,5- для раніше призначених	549 366*100%=366 366*50%=183
Інвалідам з дитинства ІІ групи (80% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)	280 350*80%=280	287,2 359*80%=287,20	292,8 366*80%=292,8
Одиноким інвалідам з дитинства ІІ групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду з надбавкою на догляд (80% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)	332,5 350*80%=280 350*15%=52,5	341,05 359*80%=287,20 359*15%=53,85	347,7 366*80%=292,8 366*15%=54,9
Інвалідам з дитинства ІІІ групи (60 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)	210 350*60%=210	215,4 359*60%=215,4	219,6 366*60%=219,6
Одиноким інвалідам з дитинства ІІІ групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду з надбавкою на догляд (60% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)	262,5 350*60%=210 350*15%=52,5	269,25 359*60%=215,4 359*15%=53,85	274,5 366*60%=219,6 366*15%=54,9
На дітей-інвалідів від 0 до 18 років (70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)	245 350*70%=245	251,3 359*70%=251,3	256,2 366*70%=256,2
На дітей-інвалідів до 6 років з надбавкою на догляд (70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років)	445 350*70%=245 400*50%=200	456,3 359*70%=251,3 410*51%=205	465,2 366*70%=256,2 418*50%=209
На дітей-інвалідів від 6 до 18 років з надбавкою на догляд (70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років)	502 350*70%=245 514*50%=257	514,8 359*70%=251,3 527*50%=263,5	524,2 366*70%=256,2 536*50%=268
На дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою від 0 до 18 років (70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність+ 50% розміру допомоги для дітей-інвалідів)	367,5 350*70%=245 245*50%=122,5	376,95 359*70%=251,3 251,3*50%=125,65	384,3 366*70%=256,2 256,2*50%=128,1
На дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою до 6 років з надбавкою на догляд (70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 50% розміру допомоги для дітей-інвалідів + 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років)	567,5 350*70%=245 245*50%=122,5 400*50%=200	581,95 359*70%=251,3 251,3*50%=125,65 410*51%=205	593,3 366*70%=256,2 256,2*50%=128,1 418*50%=209
На дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською катастрофою від 6 до 18 років з надбавкою на догляд (70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 50% розміру допомоги для дітей-інвалідів + 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років)	624,5 350*70%=245 245*50%=122,5 514*50%=257	640,45 359*70%=251,3 251,3*50%=125,65 527*50%=263,5	652,3 366*70%=256,2 256,2*50%=128,1 536*50%=268

1 Конвенція, пакт – це міжнародні договори, які підписуються странами учасницями та є обов’язковими для виконання після

їх ратифікації законодавчим органом країни.

Декларація – офіційна заява чи проголошення певних прав та принципів, містить настанови для держав, але не є обов’язковим для підписання та ратифікації.

Стандарти ООН – викладені принципи та правила, які мають рекомендаційний характер.

2 Гарантії відповідають положенням Конвенції про права дитини ООН

3 Різниця між опікою і піклуванням полягає в тому, що в разі опіки опікун сам укладає угоди, а у випадку піклування піклувальник лише дає згоду на укладення тієї чи іншої угоди. Роль опікуна може бути різна і залежить від характеру недієздатності. Недієздатність може бути повною у разі коли дитина має стійкі психічні розлади і тому не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними Тоді опікун або піклувальник повинен повністю замінити свого підопічного і самостійно вес­ти всі його справи. (Цивільний кодекс)