
- •Як захистити дитину з розумовою відсталістю у ході надання освітніх та соціальних послуг
- •Як захистити дитину з розумовою відсталістю у ході надання освітніх та соціальних послуг.
- •Л. Сідєльнік, р. Кравченко., л. Гончар. Як захистити дитину з розумовою відсталістю у ході надання освітніх та соціальних послуг.
- •1.1. Терміни та поняття інтелектуальної недостатності
- •1.2. Статус дитини з інтелектуальною недостатністю
- •1.3. Особливості задоволення потреб дитини з інтелектуальною недостатністю
- •Розділ 2. Права дітей з інтелектуальною недостатністю
- •2.1. Права дітей з інтелектуальною недостатністю у міжнародних документах
- •2.2. Соціально-економічні права дітей з інтелектуальною недостатністю у національних документах
- •Закон України „Про соціальні послуги”
- •2.3. Гарантії та реальність
- •3. 1. Поради щодо розвитку дитини
- •3.2. Поради щодо виявлення поваги до особистості
- •3.3. Поради щодо звертання до дитини
- •3.4. Поради щодо надання інформації
- •3.5. Поради щодо захисту та безпеки дитини
- •3.6. Поради щодо надання можливості вибору і висловлення власної думки
- •3.7. Поради щодо невтручання в особисте життя та дотримання конфіденційності
- •3.8. Поради фахівцям у виконанні різних професійних ролей
- •Документи Організації Об’єднаних Націй
- •Документи Ради Європи:
- •Національні нормативно-правові документи
- •Стан дотримання прав людини в психоневрологічних інтернатах в Україні
- •1. Виникають труднощі при процедурі направлення/поміщення до інтернату:
- •2. Неналежні умови проживання в інтернаті:
- •3. Неналежні стандарти догляду в інтернаті:
- •4. Перебування в інтернаті сприяє тривалій залежності та збільшенню ступеню інвалідності користувача:
- •5. Небезпечні та деградуючі умови в інтернаті:
- •Не дотримуються права людини, а саме:
3.6. Поради щодо надання можливості вибору і висловлення власної думки
Кожна дитина здатна думати, мислити, робити відкриття, мати певні погляди. І якщо ці погляди відрізняються від Ваших, це не є підставою не поважати їх. Думка дитини з інтелектуальною недостатністю повинна завжди враховуватися при прийнятті рішень з усіх питань, які її стосуються. Прийняття рішень з особистих питань дитини дорослою людиною не повинне відбирати цього права у дитини.
Не приймайте важливих рішень, щодо дитини без її участі та думки її батьків. Перш ніж застосувати дії, які призведуть до зміни її режиму, звичного середовища, членів групи, запитайте, що вона про це думає. У разі, якщо це неможливо з обєктивних причин, не приймайте таких рішень одноосібно. Обговоріть ситуацію з колегами. Рішення має бути прийняте командою фахівців в найкращих інтересах дитини. Оформіть його у письмовому вигляді з описом обставин та обгрунтування прийняття саме такого варіанту рішення. У бідь-якому випадку, повідомте дитину про прийняте рішення.
Запрошуйте батьків та дитину до перегляду індивідуального плану.
Організовуйте заняття дітей в малих группах і створюйте ситуації, щоб діти могли висловлюватися. Це надасть їм можливість отримати досвід, краще уявлення про світ а також сприятиме розвитку комунікативних навичок і підвищенню самооцінки.
Встановлюючи певні правила для роботи групи, робіть це спільно з дітьми. Обговорюйте з ними теми занять, які плануєте. Стимулюйте дитину до висловлення власної думки під час занять, давайте завдання, які спонукають дитину мислити, міркувати, експериментувати.
Давайте дитині такі завдання, які передбачають декілька правильних відповідей. Приймайте будь-яку думку дитини. Надавайте кожній дитині можливість вибору під час занять (кольорів та виду матеріалу, наочності тощо) та організованого вільного часу.
Готуйте для занять витратні матеріали різних кольорів або два-три види діяльності за однією тематикою, дозвольте та допоможіть дітям обрати місце на заняттях, шафу або шухляду для зберігання речей, колір та стиль облаштування спальних кімнат.
Щоб допомогти дитині зробити вибір, не ставте відкритого запитаня на кшталт «Як би ти хотів розфарбувати листя дерев?» Краще поставити питання так, щоб дати вибір з двох можливих варіантів. Наприклад: «Якою фарбою ти хочеш розмалювати листя дерев: жовтою чи зеленою?»
Дитина має право на вільний простір, власну думку, право висловлювати свої думки! Конвенція Стаття 13.
3.7. Поради щодо невтручання в особисте життя та дотримання конфіденційності
Право на повагу до приватного життя є одним з особистих прав людини. Це стосується права на особисту незалежність людини, її власний вибір, право на усамітнення, конфіденційність кореспонденції та приватного спілкування з близькими людьми (рідними або друзями), право обирати друзів, закохуватися та створювати сім’ю. Щодо осіб з інтелектуальною недостатністю повага і невтручання в приватне життя передбачає також проживання в окремій кімнаті, умеблювання кімнати відповідно до власних уподобань, можливість усамітнитися і зачиняти кімнату, мати та зберігати у безпеці особисті речі, мати ключ від власної кімнати та від вхідних дверей (якщо може користуватися ними), запрошувати до кімнати або не пускати до кімнати інших людей за власним бажанням.
Серед фахівців переважає стереотип, що за дитиною весь час слід стежити, обмежувати спілкування з особами протилежної статі, не допускати статевої близості і т. і. Щодо обмежень такого плану підстави дійсно існують. Дитина з інтелектуальною недостатністю, як і усі інші люди, має фізіологічні та психологічні потреби спілкування з особами протилежної статі, але вона не може адекватно усвідомлювати наслідки своїх дій і не зможе нести відповідальність за них.
Поважайте ці потреби і права, ставтеся до них з розумінням, дотримуючись етичних норм. Надавайте дитині можливість приватного спілкування з друзями та людьми, які їй подобаються. У той же час надавайте усю необхідну допомогу, щоб уникнути безвідповідальних дій з боку дитини. Краще діяти не методом заборон та тиску, а підтримкою ситуацій, які дозволяють дітям бути разом у Вашій присутності (наприклад, сидіти за однією партою під час занять, разом займатися у творчих гуртках і т.і.).
Ведіть з дитиною, особливо з підлітками та молоддю, бесіди, спрямовані на усвідомлення нею власного статусу, статевої ідентичності, ролі у суспільстві. Не забороняйте, а рекомендуйте. Пояснюйте дитині, до яких наслідків можуть призвести статеві стосунки, що такі наслідки потребують відповідальності, певних умов, навичок тощо. Будьте чесними та щирими.
Облаштуйте місця для зустрічей та спілкування з друзями. Більше залучайте їх до діяльності у групі та вирішення спільних питань коллективу. Заплануйте активні ігри та активну користну діяльність, заняття спортом, змагання та інші емоційні групові ігри. Дитина не буде нудьгувати і матиме можливість зняти психологічне та фізичне напруження. По-можливості, не переводьте закоханих дітей у різні групи, якщо до цього вони займалися в одній. Розлучення може завдати дітям страждань, психологічної травми, агресії чи самоагресії, інших непередбачених дій.
Недопустимо застосовувати до дитини покарання з метою керування її сексуальними потребами, ізолювання чи позбавлення спілкування! Краще створіть їй умови для можливості усамітнитися, коли вона цього потребуватиме. Дайте дитині можливість приймати душ або заходити в туалет насамоті. Звісно, це стосується тих випадків, коли це не загрожує її безпеці.
Не приймайте рішення за дитину щодо того з ким їй дружити, як провести вільний час, яку музику слухати, чим захоплюватися. Запитайте в неї про її уподобання та захоплення, уважно вислухайте, надайте рекомендації і допоможіть їй прийняти рішення щодо її особистого життя виключно в її інтересах.
Якщо дитина або доросла особа постійно мешкає в закладі, дозволяйте їй споживати їжу, митися, приймати відвідувачів у зручний для неї, а не для працівників закладу, час. Кожна дитина в стаціонарному закладі повинна мати окрему кімнату, окрім тих випадків, коли є брати чи сестри і бажання жити з кимось разом. Якщо дитина може користуватися ключами, вона повинна їх мати і мати можливість зачиняти двері.
Перш, ніж зайти до кімнати мешканця закладу, постукайте та запитайте дозволу увійти. У разі проведення в закладі інспекції, повідомте мешканців закладу про факт і час проведення такої інспекції. Забезпечте їм доступ до інспекторів наодинці без присутності працівників.
Не демонструйте кімнати мешканців та їх самих без їхнього дозволу і згоди, яку отримайте попередньо до візиту гостей чи інспекторів.
Дозвольте дітям принести власні речі, разом оформіть кімнату кожної згідно її інтересів або дозвольте їй це зробити самій. В закладі передбачте місця для збереження особистих речей дитини, власних малюнків, поробок, олівців тощо. Ніколи не робіть «ревізію» і не викидайте власні речі дитини без її згоди. Краще залучіть її до спільного прибирання та складання речей. Керуйте цим процессом не методом настанов, а методом рекомендацій чи пропозицій.
Не відбирайте у дитини улюблену іграшку чи іншу річ, яку вона принесла на заняття або до їдальні. Деякі діти з інтелектуальною недостатністю дуже «привязуються» до однієї улюбленої речі, яку постійно носять з собою, розмовляють з ними, годують тощо. Найчастіше – це іграшки або фотографії. Інколи це можуть бути дивні для інших людей речі, в яких дитина бачить лише їй зрозуміле значення, можливо, завдяки таким речам відчуває захищеність або реалізацію певних потреб. Краще запитайте дитину, чому вона так любить саме цю річ і поясніть її дійсне призначення та найкраще місце для користування нею. Якщо дитина з інтелектуальною недостатністю важко реагує на відсутність улюбленої речі, дозвольте дитині тримати її при собі у будь-яких ситуаціях.
Якщо дитина хоче зателефонувати до рідних або друзів, дозвольте їй зробити це без присутності будь-кого, якщо вона цього бажає. Теж саме стосується конфіденційності під час відвідувань родичами. Відвідування плануйте спільно з дитиною у зручний для неї та її рідних час.
Якщо дитина, яка постійно мешкає в інтернатному закладі бажає відвідати місця поза його межами, які мають для неї значення, організуйте таке відвідування. Особу супроводжуючого і зручний час також обговоріть з дитиною.
Пам’ятайте, що кожна дитина має право на невтручання в її особисте та сімейне життя! Конвенція, Стаття 16.