46. Порожнина матки,сполучення,будова стінки матки.

Матка є непарним порожнистим органом грушоподібної форми, що розміщений в порожнині малого таза. Порожнина матки має трикутну форму, вгорі сполучається з матковими трубами , а внизу через канал шийки матки і вічко матки – з піхвою. Стінка матки (paries uteri) складається з трьох шарів: 1. Слизова оболонка (tunica mucosa) в ній відсутній підслизовий прошарок, тому вона не утворює складок і зрощена із м’язовою оболонкою матки (tunica muscularis; myometrium uteri). Слизова оболонка містить шийкові залози (glandulae cervicales). 2. М’язова оболонка (tunica muscularis), або міометрій (myometrium), утворена гладкою м’язовою тканиною (textus muscularis glaber) і складається із внутрішнього, середнього та зовнішнього шарів. 3. Серозна оболонка (tunica serosa) – це нутрощева очеревина (peritoneum viscerale), яка вкриває матку (uterus) з усіх сторін, крім передньої і бічної поверхонь надпіхвової частини матки. Серозна оболонка (tunica serosa; perimetrium) утворює: - широку маткову зв’язку (ligamentum latum uteri), в якій розрізняють такі частини: - брижу матки (mesometrium); - брижу яєчника (mesovarium); - брижу маткової труби (mesosalpinx).

60.Топографія ,зовн. Будова,зв»язки.

Яєчник (ovarium) – парний орган, жіноча статева залоза, розташовується в порожнині малого тазу.. Маса яєчника дорівнює 5-8 м. Розміри яєчника складають: довжина 2,5-5,5 см, ширина 1,5-3,0 см і товщина – до 2 см. У яєчнику розрізняють дві вільні поверхні: медіальну, звернену в бік порожнині малого тазу, і латеральну, прилеглу до стінки малого тазу. Яєчники складаються із зовнішнього і внутрішнього шарів, оточених білковою оболонкою. У зовнішньому (кірковому шарі) розташовані фолікули, в яких утворюються яйцеклітини. Внутрішній (мозковий), або судинний шар утворений сполучною тканиною, через яку проходять кровоносні судини і нерви. Він має: 1.присередню поверхню; 2.бічну поверхню; 3.вільний край; 4.брижовий край; 5.матковий кінець; 5.трубний кінець. Яєчник міститься в очеревинній порожнині , але очеревиною не вкритий. Зовнішньою обол. яєчника є зародковий епітелій. До матки яєчник прикріп. за допомог. власної зв’язки яєчника, а до стінок таза – за допомог. підвішувальної зв’язки яєчника. До брижового краю яєчника підходить брижа яєчника. Паренхіма яєчника скл. з кори яєчника і мозкової речовини яєчника.У корі яєчника дозрівають яйцеклітини (ovum).Процес виділення яйцеклітини з яєчника зветься овуляцією.Функції яєчників: вони виконують дві функції. Перша з них називається генеративною, друга — ендокринною. Генеративна функція полягає в періодично повторюваному дозріванні особливих пухирців (фолікулів), всередині яких міститься здатна до запліднення клітина, при розриві фолікули з виходом яйцеклітини в черевну порожнину, а потім у маткову трубу (овуляція) й утворенні на місці тріснутого фолікула так званого жовтого тіла. Ендокринна функція яєчників зводиться до тієї дії, яку справляють на весь організм жінки вироблювані у фолікулах яєчника гормони естрогени, а також прогестерон. Останній виробляється жовтим тілом. Він забезпечує нормальний перебіг процесів, необхідних для розвитку й виношування дитини протягом вагітності. Естрогени обумовлюють розпиток ознак, характерних для жіночої статі - особливостей будови тіла, обміну речовин, розвитку молочних залоз, характеру оволосіння.

52. Стравохід. Частини, топографія, будова стінки,звуження. Стравохід розвивається в ранньому ембріогенезі із заглоткової ділянки передньої кишки, розташований між глоткою і шлунком. У дорослої людини він має вигляд сплюснутої спереду назад циліндричної трубки 25 — З0 см завдовжки і близько 3 см завширшки. Починається стравохід на рівні тіла CVI або CVII хребця й закінчується на рівні ТХІ хребця. Стінка стравоходу скл. з трьох оболонок: слизової з підслизовою основою, м'язової і зовнішньої. Слизова оболонка стравоходу вистелена багатошаровим плоским епітелієм , а в товщі її власного шару міститься невелика кількість дрібних слизових залоз і окремих фолікулів, розташованих зсередини від м'язової пластинки слизової оболонки. Підслизова основа пухка, внаслідок чого слизова оболонка стравоходу легко збирається у великі поздовжні складки. М'язова оболонка стравоходу розвинута добре і скл. з двох шарів: зовнішнього поздовжнього і внутрішнього циркулярного. Стравохід має три частини (шийна, грудна, черевна) і три анатомічних звуження (див. мал. 141): шийне, у грудній частині (бронхоаортальне) і діафрагмальне. У живої людини розрізняють також два фізіологічних звуження: аортальне — позаду дуги аорти і кардіальне — в місці переходу стравоходу в шлунок. Топографія. Стравохід поділяють на три частини: шийну, грудну і черевну. Шийна част. стравоходу, відхилившись ліворуч, розташована попереду передхребтової фасції шиї і позаду трахеї, з якою вона пухко зростається. Стравохід на межі TIV —TV хребців перехрещує позаду лівий головний бронх. Грудна част. стравоходу зліва вгорі вкрита медіастинальною плеврою, внизу й спереду межує з перикардом. Черевна част. стравоходу (2 — 5 см), вкрита очеревиною. У грудній і черевній частинах стравохід супроводжують правий і лівий блукаючі нерви, які на стінці стравоходу утворюють нервове сплетення. Функція. Механічне проведення харчової грудки або рідини з порожнини рота в шлунок.

57. Шлунок. Топографія,частини,будова стінки (особливості слиз.оболонки)Шлунок - це розширена частина травного каналу, розташована між стравоходом і кишками. Він має дві стінки: передню і заднюю. У шлунку розрізняють такі частини: кардіальну частину , що поч.безпосередньо після стравоходу; дно шлунка , яке прилягає до лівої частини діафрагми; тіло шлунка — найбільшу частину; воротар — найвужчу частину, що відповідає за межі між шлунком і дванадцятипалою кишкою. Стінка шлунка скл. з трьох оболонок: слизової з підслизовою основою, м'язової та серозної з підсерозною основою. Слизова оболонка шлунка ніжна, червоно-бурого кольору. Вона має велику кількість складок, зумовлених добре розвинутим пухким підслизовим прошарком. Вона скл. з епітеліального шару ентодермального походження, власної пластинки з ніжної сполучної тканини, м'язової пластинки та пухкого сполучнотканинного підслизового прошарку. Між епітеліальним шаром і м'язовою пластинкою міститься величезна кількість трубчастих залоз, які відкриваються на поверхню слизової оболонки. Серед цих залоз, що виділяють шлунковий сік, розрізняють шлункові, або власні, залози закладені переважно в слизовій оболонці кардіальної частини, дна й тіла шлунка, та воротарні залози У слизовій оболонці воротаря на рівні тіла LI хребця й дещо праворуч від серединної лінії є виразна колова складка, яка обмежовує воротарний отвір .М'язова оболонка шлунка складається з гладкої м'язової тканини і має три шари: поздовжній , розташований зовні, розвинутий порівняно слабко; коловий — потужніший; внутрішній, що складається з нерівномірно розподілених косих волокон .. Серозна оболонка вкриває весь шлунок, за винятком малої та великої кривин, де до шлунка підходять судини й нерви і фіксуються малий і великий чепці. Підсерозний прошарок розвинений слабко і лише в місцях прикріплення чепців добре виявлений у вигляді пухкої сполучної тканини. Шлунок — рухомий орган..Місткість шлунка становить 1 —4 л і залежить від кількості та якості їжі. Середня місткість шлунка дорослої людини близько 3 л. Топографія. Шлунок розташов. у верхньому відділі черевної порожнини, причому 5/6 його лежить ліворуч і 1 /6 праворуч від серединної лінії. Мала кривина, найближча до неї верхня частина передньої стінки і пілорична частина прилягають до вісцеральної поверхні печінки й проектуються в надчеревній ділянці живота. Кардіальна частина і дно шлунка тісно стикаються з нижньою поверхнею діафрагми, селезінкою і частково з лівою часткою печінки. Ці відділи шлунка проектуються в лівій підребровій ділянці. Задня стінка шлунка прилягає до пристінкової очеревини. Велика кривина контактує з поперечною ободовою кишкою. У положенні хворого лежачи вона звичайно проектується на середині відстані між пупком і верхівкою мечоподібного відростка, часто опускається значно нижче навіть при порожньому шлунку.Функція. Відбув. розщеплення (неповне) харчових речовин і згортання молока під впливом шлункового соку; всмоктування води й розчинених у ній речовин; евакуація харчової маси в тонку кишку; вилучення з крові шкідливих речовин (сечової кислоти, сечовини, деяких отрут тощо) слизовою оболонкою шлунка. Вважають також, що в слизовій оболонці (переважно воротарної частини) виробляються гормони: гастрин (шлунковий секретин) і фактор, який стимулює дозрівання еритроцитів.

51. Спинний мозок: топографія,зовнішня будова. Топографія. Оточений мозковими оболонами, спинний мозок у хребтовому каналі займає простір від дуги атланта (Ci) до верхнього краю Lii, причому в дітей він закінчується завжди нижче. У нижній частині спинний мозок має мозковий конус, від якого починається кінцева нитка . У спинному мозку є два стовщення: верхнє — шийне нижнє — попереково-крижове. По обидва боки від спинного мозку двома поздовжніми рядами виходять корінці спинномозкових нервів. Передній корінець містить у своєму складі нейрити рухових нейронів, задній — нейрити чутливих нейронів, тіла яких лежать у спинномозкових вузлах , розташованих у місці злиття передніх і задніх корінців у міжхребцевих отворах. Зближуючись, корінці спочатку утворюють стовбур, або канатик, спинномозкового нерва , який проходить через міжхребцевий отвір і розпадається на основні гілки. У середині спинного мозку міститься вузький центральний канал , який сполучається з четвертим шлуночком головного мозку.Спинний мозок розташований у хребтовому каналі; має вигляд дещо здавленого у стріловій площині циліндричного тяжа. Розрізняють шийну (шийні сегменти 1—8), грудну (грудні сегменти 1 — 12), поперекову (поперекові сегменти 1—5), крижову (крижові сегменти 1—5) і куприкову (куприкові сегменти 1—3) частини спинного мозку. Каудальний кінець спинного мозку міститься на рівні тіла LI хребця й має вигляд конуса — мозковий конус (conus medullaris), що продовжується тонкою кінцевою ниткою (filum terminate), яка фіксується до задньої поверхні тіла другого куприкового хребця. Ця нитка є залишком редукованого хвостового відділу спинного мозку. Край великого отвору потиличної кістки вважається верхньою межею спинного мозку, де він переходить у довгастий мозок. Спинний мозок має шийне й попереково-крижове стовщення , розташовані відповідно до центрів іннервації верхніх і нижніх кінцівок. По серединній площині через весь спинний мозок спереду проходить передня серединна щілина , а позаду — задня серединна борозна , які ділять спинний мозок на дві половини. На кожній половині розрізняють задньой передньобічну борозни. Спинний мозок складається з білої речовини , що розташована на периферії і містить переважно мієлінові нервові волокна (відростки невронів) і внутрішньої частини — сірої речовини, утвореної головним чином тілами невронів Біла речовина спинного мозку поділена з кожного боку на три канатики: передній , бічний і заній. Усі канатики належать до провідних шляхів і забезпечують двосторонній зв'язок центрів спинного мозку з головним мозком . Крім цього, у глибших шарах білої речовини поряд із сірою речовиною розташовані нервові волокна власних пучків, які належать до більш давніх утворів спинного мозку і зв'язують його клітинні елементи на різних горизонтальних рівнях. Від задньої серединної борозни спинного мозку вперед відходить тонка сполучнотканинна перегородка, яка ділить правий і лівий задні канатики й доходить до сірої речовини. Між серединною (передньою) щілиною та сірою речовиною лежить прошарок білої речовини, який називається білою спайкою . Ця спайка утворена перехрещуванням волокон, що переходять з одного боку спинного мозку на інший. Сіра речовина спинного мозку міститься з кожного боку у вигляді переднього та заднього стовпів з'єднаних між собою проміжною центральною драглистою речовиною Остання на рівні 8-го шийного — 2 —3-го поперекових сегментів спинного мозку утворює бічне випинання у вигляді проміжного стовпа.По всій довжині спинного мозку у вигляді ледь помітної щілини проходить центральний канал оточений центральною драглистою речовиною. Він є залишком порожнини первинної нервової трубки. Він заповнений цереброспінальною рідиною. У ділянці мозкового конуса центральний канал дещо розширюється. На протязі нижньої шийної та верхньої грудної частин спинного мозку між переднім і заднім (у грудній частині між бічним і заднім) рогами сірої речовини розташований сітчастий утвір спинного мозку Він складається з багатьох дрібних вогнищ сірої речовини, між якими проходять у різних напрямках (вертикальному, горизонтальному, навскіс) тонкі білі прошарки нервових волокон. Вертикальні волокна зв'язують спинний мозок і мозковий стовбур, поперечні й косі — обидва боки спинного мозку. У передніх стовпах спинного мозку розташовані тіла рухових клітин, які групуються в кілька ядер. Нейрити цих клітин у складі корінцевих ниток передніх (рухових) корінців виходять із спинного мозку й беруть участь у формуванні спинномозкових нервів. Неврони задніх стовпів, які формують чітко обмежені скупчення (драглиста речовина), сприймають різні види чутливості. В них перериваються центральні відростки спинномозкових вузлів, які проникають у речовину спинного мозку в складі корінцевих ниток задніх (чутливих) корінців.У бічних стовпах спинного мозку, крім скупчень невронів центральної проміжної речовини міститься заднє грудне ядро, яке видно на поперечному розрізі спинного мозку біля основи заднього рога. У цьому ядрі розташовані другі неврони заднього спинномозково-мозочкового шляху. На всьому протязі спинного мозку у задньобічну борозну входять, а з передньо-бічної виходять корінцеві нитки , що формують передні (рухові) та задні (чутливі) корінці .

50. Сегмент спинного мозку,визначення, будова спинномозкового нерваНервовий сегмент спинного мозку— це поперечний відрізок спинного мозку, що виник з одного невротома і складається з горизонтального шару білої та сірої речовини, переднього та заднього корінців і спинномозкових вузлів (правого і лівого). Розрізняють тридцять один сегмент, які за топографією поділяють на 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових та 1 куприковий. У межах нервового сегмента замикається найпростіша рефлекторна дуга. Кожний спинномозковий нерв утворюється шляхом злиття двох корінців -переднього та заднього. Передній (руховий) корінець складається з аксонів тих нейронів, тіла яких лежать у передньому та бічному стовпах сірої речовини спинного мозку. Задній (чутливий) корінець, складається з аксонів псевдоунінолярних нейронів спинномозкового вузла. Обидва корінці зливаються у міжхребцевому отворі, формуючи стовбур спинномозкового нерва , який виходить з хребтового каналу через цей отвір. Спинномозковий вузол, у вигляді потовщення заднього корінця розміщений біля місця його злиття з переднім корінцем. Перший шийний спинномозковий нерв виходить з хребтового каналу між потиличною кісткою та І шийним хребцем, VIII шийний спинномозковий нерв виходить крізь міжхребцевий отвір між VII шийним та І грудним хребцями, V крижовий та куприковий (куприкові) нерви - крізь крижовий розтвір. По виходу з міжхребцевого отвору стовбур спинномозкового нерва поділяється на дві великі гілки (передню та задню), а також віддає менші за розміром сполучні та оболонну гілки. 1.Сполучних гілок від кожного спинномозкового нерва відходить дві. Одна з них - біла гілка, , - містить вкриті мієліном прегангліонарні волокна (аксони нейронів бічного проміжного ядра сірої речовини спинного мозку), які досягають певного вузла симпатичного стовбура. Інша - сіра гілка, - містить, переважно, постгангліонарні (безмієлінові) волокна, що йдуть у зворотньому напряму від вузла симпатичного стовбура до спинномозкового вузла. 2.Оболонка гілки містить чутливі та симпатичні нервові волокна. Вона заходить у хребтовий канал через міжхребцевий отвір перед відповідним спинномозковим нервом і іннервує оболонки спинного мозку.3. Передня гілка, - найбільша гілка спинномозкового нерва. З'єднується з передніми гілками сусідніх спинномозкових нервів, формуючи поблизу хребтового стовпа сплетення. Розрізняють шийне, плечове, поперекове, крижове та куприкове сплетення. Передні гілки грудних нервів продовжуються у міжреберні нерви, не утворюючи сплетень. 4.Задня гілка, тонша за передню гілку спинномозкового нерва (крім І шийного нерва). Задні гілки спинномозкових нервів йдуть дозаду між поперечними відростками хребців (задні гілки крижових нервів проходять крізь задні крижові отвори) і іннервують шкіру та глибокі м'язи спини та потилиці.

58.Яєчко.Зовнішня і внутрішня будова.

Яєчка – овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці). Вони належать до залоз змішаної секреції: зовнішня функція – це утворення сперматозоїдів, а внутрішня – виділення гормону тестерону. Кожне яєчко складається приблизно з 1000 звивистих сім’яних канальців загальною довжиною до 300-400 м. При статевому дозріванні у сім’яних каналів яєчок утворюються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди (сперматозоони). З яєчок вони надходять до придатків, де дозрівають упродовж двох тижнів. Придаток яєчка – це згорнута спіраллю трубка, що проходить по задній частині кожного яєчка. Від кожної протоки придатка починається сім’явиносна протока. Вона з’єднується з протоками сім’яних міхурців, утворюючи сім’явипорскувальну протоку. Остання відкривається у сечівник (уретру). Саме тут сечовий шлях об’єднується зі статевим. Секрети придаткових статевих залоз разом із сперматозоїдами утворюють сперму. Сім’яні міхурці – парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами, а також підтримує їхню рухливість

Топографія. Оточений мозковими оболонами, спинний мозок у хребтовому каналі займає простір від дуги атланта (Ci) до верхнього краю Lii, причому в дітей він закінчується завжди нижче. У нижній частині спинний мозок має мозковий конус, від якого починається кінцева нитка . У спинному мозку є два стовщення: верхнє — шийне нижнє — попереково-крижове. По обидва боки від спинного мозку двома поздовжніми рядами виходять корінці спинномозкових нервів. Передній корінець містить у своєму складі нейрити рухових нейронів, задній — нейрити чутливих нейронів, тіла яких лежать у спинномозкових вузлах , розташованих у місці злиття передніх і задніх корінців у міжхребцевих отворах. Зближуючись, корінці спочатку утворюють стовбур, або канатик, спинномозкового нерва , який проходить через міжхребцевий отвір і розпадається на основні гілки. У середині спинного мозку міститься вузький центральний канал , який сполучається з четвертим шлуночком головного мозку.