40. Оболонки очного яблука, їх характеристика.

Орган зору людини — око. Воно розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки. Око має три оболонки: зовнішню (білкову), середню(судинну)і внутрішню (сітківку). Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера - найщільніша й найміцніша оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.

Рогівка — це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла. Середня оболонка скл. з райдужки, циліарного тіла і власне судинної оболонки. Райдужка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення. Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве — зіниця звужується, в темряві вона розширюється. Діаметр змінюється в результаті емоційних реакцій: якшо людина відчуває стах, то зіниця розширюється, а за гніву — звужується . Це відбувається рефлекторно. У середині судинної оболонки міститься війчасте тіло, яке складається з війкового м'яза і зв’язок, до яких прикріплюється кришталик. Власне судинна оболонка — це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока. Внутрішня оболонка – сітківка. Вона є світосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.

42. Перетинчастий лабіринт внутрішнього вуха.Вухо людини та інших ссавців скл. з трьох частин: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо. Зовнішнє і середнє вухо побудовані відносно просто, їхня функція полягає у проведенні і підсиленні звукових коливань. Внутрішнє вухо найскладніше за будовою, крім сприйняття звуків також забезпечує рівновагу і відчуття положення тіла в просторі. Внутрішнє вухо лежить глибоко у скроневій кістці позаду очних впадин. Внутрішнє вухо складається із двох основних частин: кістковий лабіринт і перетинчастий лабіринт – міститься всередині кісткового лабіринту і заповнений ендолімфою. До складу внутрішнього вуха входять три основні відділи: присінок, півколові канали та завитка. Присінок (vestibulum) - порожнина кісткового лабіринту; лежить позаду завитки, і попереду від півколових каналів. Півколові канали розміщені позаду присінка. У людини наявні три півколові канали: передній, задній і латеральний. Передній і задній розташовані вертикально під прямим кутом одне до одного, а латеральний – горизонтально. Кожен канал має на одному із кінців розширення. Завитка (cochlea) - конічна закручена комірка у кістці. В ній розташована завиткова протока. Завиткова протока є частиною перетинчастого лабіринту і заповнена ендолімфою. Завиткова протока разом із спіральною кістковою пластинкою поділяють порожнину кісткової завитки на три відсіки або сходи: приніскові сходи, середні сходи (сама завиткова протока), барабанні сходи.