Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Реферат на ОНДР.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
54.84 Кб
Скачать

3. Способи підвищення реактивності плазми

Основним способом підвищення реактивності плазми, використовуваної для здійснення процесу ПХТ, є застосування в якості робочої речовини газових сумішей. Добавки інших хімічно активних або інертних газів в основний робочий речовина викликають, перш за все, зміна в плазмі розподілу електронів по енергіях, що впливає на процеси дисоціації молекул робочої речовини, оскільки швидкість дисоціації є функцією енергії електронів. Крім того, домішковий хімічно активний газ може взаємодіяти в плазмі з продуктами дисоціації робочої речовини, змінюючи якісний склад та кількість реактивних частинок.

Розглянемо, які фізико-хімічні процеси протікають в електричному розряді, наприклад, в суміші тетрафторметана з киснем, яка широко застосовується для ПХТ кремнію. Молекулярний кисень недостатньо хімічно активний, оскільки молекула кисню О2 досить стійка (енергія дисоціації 5,17 еВ). Крім того, кисень більш слабкий окиснювач, ніж фтор, тому він не вступає в реакцію з молекулами СБ4. В електричному розряді утворюється високо реактивний атомарний кисень, який взаємодіє з продуктами дисоціації СБ4, що призводить до подальшої фрагментації цих продуктів. При цьому утворюються хімічно більш активні по відношенню до оброблюваного матеріалу частинки

•CF3 + O•• → ••CF2 + •OF,

••CF2 + O•• → •••CF + •OF.

Оксифторидні радикали - неміцні сполучення з енергією

дисоціації 0,4 еВ. Вони легко віддають фтор при взаємодії з оброблюваним матеріалом. Висока реактивність оксифторидних радикалів робить вірогідним протікання реакцій:

•CF3 + •OF → COF2 +2F•,

•OF + •OF → O2 + F2∗ → O2 + 2F•.

Це призводить до утворення додаткового числа атомів вільного фтору, але в той же час фтор частково втрачається в результаті утворення карбонілоксифторида С0Б2. Встановлено, що вміст кисню в плазмі СБ4 не більше 15% не змінює швидкість дисоціації молекул робочої речовини, але забезпечує більш повну фрагментацію фтор вуглеводних радикалів, а так само знижує швидкість їх рекомбінації. Збільшення концентрації кисню в суміші СБ4/02 більше 15% призводить до зменшення концентрації атомарного фтору. Це можна пояснити зменшенням імовірності дисоціації молекул СБ4 в розряді. Справа в тому, що в плазмі кисню електрони мають більш низьку енергію, ніж у плазмі тетрафторметана, а оскільки швидкість дисоціації є функцією енергії електронів, то при значних кількостях кисню вона буде зменшуватися.

Кисень не тільки сприяє утворенню реактивних частинок в плазмі СБ4/02, але і пов'язує вуглець, що звільнився в результаті газофазних реакцій кисню з фторвуглеродними радикалами, і перешкоджає його осадженню на поверхню оброблюваного матеріалу. Крім того, кисень може взаємодіяти з фторвуглеродними радикалами, які адсорбовані на поверхні оброблюваного матеріалу, але не вступили з ним у хімічну реакцію. При взаємодії кисню з адсорбованими фторвуглеродними радикалами відбувається видалення вуглецю у вигляді летючих сполук С0, С02, С0Б2 і звільнення фтору, необхідного для травлення:

••CF2(адс) + O•• → COF2 ↑,

•CF3(адс) + 2O•• → COF2↑ + •OF,

COF2(адс) → CO↑ + 2F•.

Ефект збільшення реактивності плазми при додаванні кисню спостерігається також і у випадку застосування деяких інших фторовмісних сполук, наприклад СБ3Вг , 81Б4. Однак додавання кисню в гексафторид сірки БББ практично не збільшує реактивність плазми, так як при дисоціації БББ і без добавки кисню утворюється досить велика кількість радикалів.

Додавання кисню в хлоровмісні сполуки, наприклад СС14, не призводить до збільшення концентрації атомарного хлору в плазмі. Це пояснюється тим, що атоми кисню хімічно більш активні, ніж атоми хлору, і тому можливе протікання газофазної реакції взаємодії молекул СС14 з атомами кисню з утворенням комплексів [СС14: О], які потім дисоціюють:

CCl4 + O•• → [CCl4:O] → CO + 2Cl2.

Продукти дисоціації - молекули СО і С12 - хімічно не активні.

В якості добавок до робочих речовинам при проведенні процесів ПХТ використовують не тільки хімічно активні, але і інертні гази, наприклад аргон або гелій. Сенс добавок інертних газів полягає в тому, що при іонізації інертних газів в плазмі утворюються високоенергетичних електрони, які здатні підвищити ступінь дисоціації та іонізації робочого речовини. Таким чином можна змінити склад і концентрацію реактивних частинок в плазмі.