2.6 Загальна технологія виготовлення скла

За минулі тисячоліття методи виготовлення скла майже не змінилися, найраніші зразки практично нічим не відрізняються від сучасного, усім відомого скла для виготовлення пляшок (винятком є тільки сучасне скло із заданими властивостями). У природному стані воно існує як мінерал обсидіан — вулканічне скло. Величезна кількість модифікацій скла дає змогу найрізноманітнішого утилітарного використання, обумовленого його складом і хіміко-фізичними властивостями.

Звичайне віконне скло і скляний посуд являють собою сплав оксиду натрію, оксиду кальцію і діоксиду силіцію. Його приблизний склад можна виразити формулою: Na₂O • CaO • 6SiO₂. Вихідними матеріалами для виготовлення скла слугує білий кварцовий пісок SiO₂, сода Na₂CO₃ і вапняк або крейда CaCO₃. Суміш цих речовин у відповідних співвідношеннях сплавляють у спеціальних печах. Спочатку при 700—800°С внаслідок взаємодії карбонатів натрію і кальцію з діоксидом силіцію утворюються силікати натрію і кальцію:

• Na₂CO₃ + SiO₂ = Na₂SiO₃ + CO₂ ↑

• CaCO₃ + SiO₂ = CaSiO₃ + CO₂ ↑

При 1200—1300 °C силікати натрію і кальцію з надлишком діоксиду силіцію утворюють сплав

• Na₂SiO₃ + CaSiO₃ + 4SiO₂ = Na₂O•CaO•6SiO₂

Скляну масу в розплавленому стані витримують до повного видалення газів. Разом з тим проводять знебарвлення скла додаванням незначних кількостей діоксиду марганцю MnO₂. Звичайне скло буває забарвлене в зелений колір домішками оксидів заліза які потрапляють разом з піском. Діоксид марганцю надає склу рожевого забарвлення, а зелений і рожевий кольори в сукупності дають білий колір. Після цього скляну масу охолоджують до певного ступеня в'язкості і виготовляють різні вироби.

2.7 Застосування

Зі скла виробляють волокно, вату, тканини тощо. Ці матеріали відзначаються, значною механічною міцністю, негорючістю, кислотостійкістю і високими тепло- і електроізоляційними властивостями. Вони мають широке застосування в різних галузях техніки і будівельній справі.

У зв'язку з його згаданими електро-фізичними властивостями, скло застосовують для виготовлення низько- та високовольтних ізоляторів, балонів і ніжок освітлювальних та електронних ламп, газорозрядних приладів, тонко- та товстостінних газонепроникних і вакуум-щільних оболонок, різних електровакуумних приладів, рентгенівських трубок, компонентів електричних ланцюгів, що мають специфічні електро-фізичні властивості.

2.8 Джерела

1. Аморфні тіла………

1. http://znaimo.com.ua/%D0%90%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B0

2. http://znaimo.com.ua/%D0%90%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B0

http://yak-prosto.com/sho-take-amorfni-tila/

3. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

2. Скло……….

1. Аппен А. А. Химия стекла.- Изд. 2-е испр.-Ленинград: Химия, 1974.- 352 с.

2.2 Пащенко А. А. Общая технология силикатов / А.А. Пащенко — Киев: Вища школа. 1983.— 408 с.

2.3 Ящишин Й. М. Технологія скла у трьох частинах: Ч.І. Фізика і хімія скла: Підручник. – Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2008. – 204 с.

4. Ящишин Й. М., Жеплинський Т.  Б., Дяківський С.І. Технологія скла у трьох частинах: Ч.ІІ. Технологія скляної маси: Навчальний підручник. – Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2004. – 250 с.

5. Гулоян Ю. А., Голозубов О. А. Справочник молодого рабочего по производству и обработке стекла и стеклоизделий .-М.: Высшая школа, 1989 .-224 с.-(Ил.).

6. Матвеев М. А., Матвеев Г. М., Френкель Б. М. Расчеты по химии и технологии стекла: Справочное пособие .-К.: Стройиздат, 1972.- 240 с.

7. Мельников В. Е. Электромеханические преобразователи на базе кварцевого стекла .- М.:Машиностроение, 1984.- 169 с. Б-ка приборостроителя.

8. Подстригач Я. С., Осадчук В. А., Марголин А. М. Остаточные напряжения, длительная прочность и надежность стеклоконструкций: Монография .-К.: Наукова думка, 1991.- 296 с.

9. Деркач Ф. А. «Хімія». — Л. 1968.

Начало формы

18