Зміст практики

1. Вступне заняття

Інструктаж по правилах техніки безпеки, промсанітарії, пожежної та газової безпеки, слектробезпеці на підприємстві. Ознайомлення з підприємством та робочий місцем.

2. Монтаж системи водопостачання

Монтаж систем гарячого та холодного водопостачання. Встановлення запірної арматури. Встановлення водозбірної арматури. Встановлення водолічильників. Монтаж систем водопостачання промислових підприємств. Монтаж наружних трубопроводів гарячого та холодного водопостачання, контроль якості, усунення дефектів, здача в експлуатацію.

3. Монтаж системи каналізаці

Монтаж системи каналізації житлових будинків. Встановлення санітарно-технічних приладів та під’єднання до систем каналізації регулювання, здача в експлуатацію. Монтаж зовнішніх трубопроводів каналізації. Монтаж групових сантехнічних приладів. Контроль якості, усунення дефектів, здача в експлуатацію.

4. Підсумкове заняття

Здача екзамену на здобуття робітничої професії. Здача щоденника, звіту по практиці.

Вступ

Практика призначена для удосконалення і закріплення навиків по всьому комплексу робіт, передбачених спеціальності „Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем та вентиляцій".

Під час проходження практики, готуються до активної, творчо-професійної та

соціальної діяльності, яка б сприяла процесу суспільного розвитку. Практиканти вчаться самостійно добувати інформацію, критично оцінювати свої вчинки і роботу, корегувати зроблене. Під час проходження практики потрібно звертати увагу на термінологію та оформления технологічної документації на державній мові, а також вивчити документацію на іноземних мовах. Для цього використовують технічні описи та інструкції до експлуатації, та іншу літературу необхідну для роботи.

Студенти навчаються самостійно виконувати сантехнічні роботи, а також читати креслення, монтажувати санітарно-технічні системи згідно креслень: встановлення сантехнічних приладів.

Практика проводиться на базовому підприємстві, де бажано мати постійне приміщення для роботи керівника з практикантами, а також їхньої самостійної роботи. Забезпечити їх можливістю користуватися технічною бібліотекою.

Після закінчення технологічної практики студенти подають в навчальний заклад щоденники і звіти про практику і висновком керівника від підприємства. На основі поданих документів студенту ставлять диференційований залік з внесенням в залікову книжку і в додаток до диплома .

І. Монтаж систем внутрішнього водопостачання

Внутрішній холодний водопровід підрозділяється на:

а) роздільні системи: господарсько-питні, протипожежні, виробничі;

б)об'єднані: господарсько-питні, протипожежні і виробничі, господарсько- питні і протипожежні.

Протипожежний водопровід об'єднують з господарсько-питним або виробничим, якщо будівля обладналася одним з них.

Для води питної якості застосовують сталеві оцинковані труби при діаметрах труб до 150 мм, а не оцинкованих труб при великих діаметрах, а також пластмасові труби для всіх діаметрів.

Не дозволяється застосовувати пластмасові труби для внутрішнього протипожежного водопроводу, а також в місцях прокладки під електрокабелями, в каналах і тунелях.

Монтажно-складальні роботи виконуються в такій послідовності:

1. Розмітка місць і установка засобів кріплення трубопроводів (до

обштукатурювання або обробки стін);

2. Монтаж водомірних вузлів;

3. Монтаж трубопроводів з підведенням до санітарних приладів і технологічного водоспоживаючого устаткування.

4) Гідравлічне ( пневматичне ) випробування трубопроводів;

5) Установка ( після спуску води з трубопроводів ) водорозбірної арматури і пожежних кранів:

6) Промивка системи і дезинфекція її (на вимогу органів санітарного нагляду);

7) Перевірка дії системи водопостачання і здача її в експлуатацію;

Трубопроводи. Для внутрішніх мереж протипожежних водопроводів застосовують сталеві не оцинковані труби, а для мереж виробничого трубопроводу труби з пластмас, сталеві, сталеві гумовані, сталеві футеровані пластмасою, скляні та ін..

Введення господарсько-питного водопроводу і випуск каналізації повинні знаходитися один від одного па відстані не менше 1,5 м при діаметрі введення до 200 мм включно і не менше 3 м при діаметрі введення більше 200 мм. Допустима сумісна прокладка введень водопроводу різного призначення. У місцях приєднання введень до зовнішньої мережі водопроводу передбачають колодязі з установкою в них запірної арматури. У місцях поворотів труб введень роблять упори. Введення водопроводу через стіни підвалу при сухих грунтах роблять із зазором 0,2 м навколо труби, заповнюваним водонепроникним еластичним матеріалом, а при водонасичених грунтах застосовують водо- і газонепроникні сальники. Розводящі магістральні трубопроводи в житлових і громадських будівлях прокладають в підпіллях, підвалах і технічних поверхах, в підпільних каналах першого поверху разом з трубопроводами опалювання і гарячого водопостачання або відкрито, якщо це допускається. Стояки і відгалуження від них прокладають відкрито по стінах душові кухонь і інших приміщень. Стояки систем гарячого водопостачання прокладають праворуч від стояків холодної води, якщо дивитися на них з боку приміщення. Штраби в цегляних стінах для прокладки трубопроводів закривають сіткою подальшою обштукатуркою або облицювання.

У місцях установки арматури передбачають люки для доступу. Різьбові з'єднання трубопроводів не допускається розташовувати в будівельних конструкціях. Допускається прокладка в загальних каналах з іншими трубопроводами окрім трубопроводів для легкозаймистих, горючих або отруйних рідни і газів. Сумісна прокладка господарсько-питних водопроводів з каналізаційними трубопроводами допускається тільки в прохідних каналах. Трубопроводи до технологічного устаткування можна прокладати в підлозі підлозі або під ним. Господарсько-питний водопровід в каналах мають в своєму розпорядженні нижче за трубопроводи гарячої води або пари і теплоізолюють. У приміщеннях з підвищеною вологістю повітря при температурі нижче 2 °С, а також при прокладні поблизу

зовнішніх воріт і дверей водопроводи теплоізолюють. Внутрішні пожежні крани встановлюють переважно у виходів, на майданчиках опалювальних

сходових кліток, у вестибюлях, коридорах, проходах і інших доступних місцях. Крани розташовують па висоті 1,35 м пад підлогою приміщення. Спарені пожежні крани можна встановлювати один над іншим, причому нижній кран

розташовують на висоті 1м від підлоги. Довжина пожежних рукавів у кожного крана 10 або 20 м. Сприски, стовбури, рукави і пожежні крани в одній будівлі повинні бути однакового діаметру, а пожежні рукави — однієї довжини.

На кожні 60-70 м по периметру будівлі на внутрішньому водопроводі передбачають один поливальний кран.

Запірну арматуру на внутрішніх мережах водопроводу встановлюють в наступних місцях:

а) на кожному введенні в будинок.

б)на кільцевій розводящій мережі для виключення окремих ділянок на випадок ремонту (не більше, ніж на півкільці);

в) на кільцевій мережі протипожежного водопроводу для виключення при

ремонті не більше п'яти пожежних кранів і не більше одного стояка;

г) на кільцевій мережі виробничою водопроводу з двохстороньою подачею води до устаткування, що не допускає перерви в її подачі;

д) у підстави пожежних стояків при п’яти і більше пожежних кранів;

є) у підстави стояків господарсько-питного або виробничого водопроводу в будівлях висотою три і більше поверхів;

ж) на відгалуженнях до п’яти і більш водорозбірним крапкам, від від магістральних ліній водопроводу, в кожну квартиру.

з) на підведеннях до змивних бачків і кранів, водонагрівальним колонкам і на відгалуженнях до групових душ і умивальників;

и) перед зовнішніми поливальними кранами; до) перед технологічним

водоспоживаючим обладнанням (при необхідності), У закільцьованих по вертикалі стояках запірну арматуру ставлять у підстави і у верхній частині стояків.

Арматура на кільцевих ділянках повинна пропускати воду в двох напрямах. Запірну арматуру на стояках, що проходять через вбудовані магазини, їдальні, ресторани і інші приміщення, недоступні для огляду в нічний час, розташовують в підвалі, технічному підпіллі або технічному поверсі, куди забезпечений постійний доступ.

На трубопроводах Dу 50 мм і більш встановлюють засувки, а при менших

діаметрах вентилі. У підстави стояка ставлять вентиль і спускову пробку на різьбленні. В закільцьованих і вертикальних стояках вгорі і на перемичках допускається установка пробкових сальникових кранів.

Поливальні крани передбачають в наступних приміщеннях: у гардеробах робочою одягу забруднених (виробництв, в суспільних туалетах, в туалетах з трьома і більш унітазами, у вмивальних приміщеннях з п'ятьма і більш умивальниками, в душових з трьома і більш душами, в приміщеннях, де необхідне мокре прибирання полони. За наявності гарячого водопостачання до поливальних кранів передбачають також підведення і гарячої води. На введеннях в будівлі або на відгалуженнях від водопровідної мережі до групи споживачів, а також на введеннях виробничого водопроводу і оборотних систем ставлять лічильники витрати води. Трубопроводи до спринклерних і дренчерних установок і роздільні протипожежні водопроводи приєднують до введень без лічильників.

Лічильники встановлюють за зовнішньою стіною в будівлі в досяжному і зручному приміщенні з природним або штучним освітленням і температурою повітря не нижче 2 °С. Лічильники можуть бути встановлені в будівлі в спеціальних колодязях. По обидві сторони лічильника повинні бути прямі ділянки трубопроводів із запірною арматурою і спусковим краном між лічильником і другої по руху води арматурою (засувкою або вентилем).

При одному введенні водопроводу в будівлю влаштовують обвідну, лінію розраховану на пропуск максимальної (з урахуванням протипожежного) витрати поли. Обвідну лінію передбачають також в тих випадках, коли лічильник не розрахований на пропуск води для внутрішньої пожежогасінні. На обвідній лінії ставлять опломбовану засувку.

Якщо замість лічильників встановлюють діафрагми, труби Вентурі і інші пристрої, обвідні лінії не передбачають.

Насосні установки. Для господарсько-питних і протипожежних потреб насосні установки розташовують в приміщеннях теплових пунктів, бойлери і котельних. У виробничих будівлях насосні установки розміщують по можливості безпосередньо в печах, де споживається вода. В цьому випадку насосні установки захищають.

На обвідних лініях насосів, що забирають волу із зовнішньої мережі, встановлюють засувку і зворотний клапан. Для спринклерних і дренчерних установок обвідні лінії не роблять. На напірній лінії у кожного насоса передбачають зворотний клапан, засувку і манометр. Якщо насос знаходиться нід тиском води, то на всмоктуванні ставлять тільки засувку і манометр. Насосні агрегати встановлюють на фундаментах заввишки не менше 0,2 м від підлоги. Відстань від виступаючих частин устаткування до бічних стій приміщення і агрегатів приймають 0,7 м, до торцевих стін приміщення —1 м, до розподільного щита 2м. Насоси з напірним патрубком діаметром до 100 мм включно встановлюють уздовж стін і перегородок без проходу між агрегатом і стінкою або перегородкою на відстані не менше 200 мм від фундаменту будівлі. Можна встановлювати два насоси на одному фундаменті

без проходу між ними, але і проходом навколо фундаменту шириною не менше 0,7 м. Для зниження шуму при роботі насосних агрегатів їх ставлять на віброізолюючі підстави, а на напірних і всмоктуючих трубопроводах застосовують гнучкі вставки.

Трубопроводи насосних станцій і всмоктуючи лінії з межами станції вмонтовують із сталевих труб на зварці. Фланці застосовують тільки для з'єднання трубопроводів з насосами і арматурою.

Запасні баки. Водонапірні і гідропневматичні баки пинної води виготовляють

з листової сталі і офарблюють зсередини і зовні антикорозійними складами, дозволеними Держсанінспекцією. Баки для питної води розташовують у вентильованому і освітлюваному приміщенні з позитивною температурою повітря.Під баком встановлюють піддон на відстані не менше 0,5 м від дна бака. Відстань від верху бака до виступаючих частин перекриття приймають не менше 0,5 м.

Водонапірні баки обладнали трубою для подачі води із загальним або декількома поплавцевими клапанами (із запірним вентилем або засувкою перед кожним клапаном к відвідною витратною трубою: переливною трубою; спусковою трубою, що приєднується до дна бака і до переливної труби, зі встановленою запірною арматурою; трубою D 40 мм для відведення води з піддону, приэднаної до переливної труби; датчиками рівня води в баках для включения і виключення насосів: покажчиками рівня води, передавальними свідчення на пульт управління, або сигнальною грубою діаметром 15 мм, приєднуваної до бака на Ь см нижче за переливну трубу і виводиться в раковину чергового приміщення в насосній. Якщо подаюча і відвідна труби об’єднані в одну загальну, то на відвідній трубі, що приєднується до дна бака, встановлюють зворотній клапан і запірну арматуру.

Відстань між водонапірними баками, між баками і будівельними конструкціями повинне бути не менше 0,7 м, відстань з боку поплавцевого клапана — не менше 0,6 м. а від верху бака до перекриття — не менше 0,6 м. Гідропневматичні баки обладнали палаючою, відвідною і спусковою трупами, запобіжними клапанами, манометром, датчиками рівня і пристроями (компресором і т. д.) для поповнення і регулювання запасу повітря в баку. Відстань між цими баками і від баків до стін, а також від верху баків до перекриття повинне бути не менше 0,6 м.

При монтажі систем внутрішнього водопроводу в особливих природних і кліматичних умовах необхідно приховувати додаткові вимоги, що приводяться в проектах систем.

Випробування і приймання систем водопостачання. Системи водопостачання перевіряють на щільність без установки змішувачі і водорозбірної арматури до початку обробних робіт. Системи господарсько-питного, протипожежного, виробничого і гарячого водопостачання випробовують на тиск Рраб+0,5 МПа (5 кг /см ), але не більше 1 МПа (10кгс/ см ), причому протягом 10 мін не

допускається падіння тиску більш ніж на 0,05 МПа (0,5 кгс/ см^²).

Випробування проводять до установки водорозбірної і змішувача арматури.

Гідравлічне випробування і пуск в експлуатацію внутрішніх водопровідних

мереж проводять при температурі повітря в приміщеннях не нижче 5 °С.

Після закінчення випробування до пуску в експлуатацію випускають воду з

систем холодного і гарячого водопостачання.

При пневматичному випробуванні систем спочатку для виявлення на слух дефектів монтажу в системі створюють тиск 0,15 МПа (1,5 кгс/ см²). Після виявлення і усунення дефектів систем випробовують пневматичним тиском 0,1 МПа (1 кгс/ см ²) при цьому тиск не повинен знижуватися більш ніж на 0,01 МПа (0,1 кгс/ см² ) протягом 5 хв. Кінці трубопроводів на час випробувань заглушають інвентарними пробками. Дію систем гарячого водопостачання перевіряють при температурі води,

рівної розрахункової в найбільш вдалих точках системи. Перевіряють також на рівномірний прогрів всіх полотно сушках при циркуляційному режимі роботи системи. На вимогу приймальної комісії в окремих випадках перевіряють ефективність дії систем холодного і гарячого водопостачання шляхом одночасного відкриття розрахункового числа водорозбірних кранів, приєднаних до стояка. При прийманні систем пред'являють наступну технічну документацію: а) робочі креслення зі всіма змінами, зробленими під час монтажу, узгодженими з автором проекту, і написами про відповідність виконаних систем проекту;

б) акти огляду прихованих робіт;

в) акти гідравлічних (пневматичних) випробувань систем. При прийманні систем перевіряють:

1) відповідність виконаних робіт, застосованих матеріалів, арматури, і устаткування вимогам проекту і СНІП Ш-28—75;

2) правильність ухилів і міцність кріплень, трубопроводів, приладів і устаткування;

3) відсутність течі в трубопроводах і витоків води через водорозбірну арматуру і змивні пристрої у санітарних приладів.

4) справність дії мереж, водопідігрівачів, водопідігрівачів, водонагрівальних колонок, насосів, арматури і контрольно-вимірювальних приладів. Дію насосів перевіряють під навантаженням. У акт і приймання систем указують:

1) результати гідравлічного (пневматичного) випробування систем і перевірки їх дії.

2)характеристику і дані про правильність роботи водопідігрівачів, газових підігрівачів господарських і протипожежних насосів і електродвигунів до них і відповідність їх роботи проектним даним.

3) оцінку якості виконаних робіт.

На вимогу органів санітарного нагляду система водопроводу після промивки

перед пуском в експлуатацію може бути піддана санітарній обробці з подалшою ретельною промитою водою питої якості.