19. Оцінка ефективнсті виконання бюджетних програм галузі охорони здоров'я [Електронний ресурс] / / Реферат. – 2011. – Режим доступу: http://ua. Referat.Com

У зв'язку з тим, що під час виконання бюджетної програми витрачаються кошти держави, які підлягають кількісному вимірюванню, то особливу увагу рекомендовано приділяти саме кількісним даним. Отже, загальна ефективність за даними бюджетними програмами повинна складатися з наступних елементів, при чому вагомість кожного складника вважається рівнозначною, тобто коефіцієнт вагомості становить одиницю, за результатами експертних оцінювань (оцінювання проводилося у складі 20 експертів у галузі охорони здоров’я – 15 лікарів міських лікарень №3, 7 м. Макіївка і 5 співробітників Контрольно-ревізійногоуправління м. Харцизька Донецької області):

, (19.1)

де – економність використання бюджетних ресурсів;

– ефективність використання матеріальних ресурсів;

– соціальний ефект від бюджетної програми;

– економічна ефективність медичної допомоги;

– ефективність використання трудових ресурсів.

У свою чергу кожен зі складників загальної ефективності рекомендується визначати за допомогою системи індексів (І) виконання встановлених нормативів або в порівнянні з минулим періодом (роком) в разі, якщо норматив не встановлено. Запропонований у вказаній методиці вибір критеріїв оцінки ефективності здійснювався з позиції досягнення медичного і соціального ефекту, а також економічної ефективності. При цьому медичний ефект визначався ступенем адекватності та результативності медичного втручання, рівнем якості лікування конкретного хворого і використовуванням сучасних інноваційних технологій при наданні медичної допомоги при зазначених хворобах. Соціальний ефект – ступенем поліпшення показників здоров'я населення або його окремих груп і ступенем задоволеності населення медичною допомогою (середня тривалість майбутнього життя, зниження захворюваності, інвалідності, смертності і ін.). Економічна ефективність - це отриманий результат (критерії медичного і соціального ефекту) в зіставленні з витратами на його досягнення, виражений в національній валюті.

Встановлення нормативу за означеними показниками необхідно здійснювати у межах створюваних робочих груп з питань охорони здоров'я з урахуванням проблеми захворюваності на туберкульоз, ВІЛ/СНІД та онкозахворювання, а також можливостей державного бюджету на певний рік. Отже основним методичним прийомом для визначення досягнення запланованих результатів буде порівняння: в абсолютному вираженні (від фактичного значення віднімаємо запланований показник), у відносному вираженні (як ділення фактичного результату на запланований). Економія або перевитрати бюджетних коштів визначатимуться теж за допомогою порівняння. Для зниження трудовитрат і часовитрат при розрахунках показників ефективності, а також підвищення точності результату доцільно застосовувати інформаційні технології, наприклад, можливості табличного редактора Microsoft Excel. У цьому випадку оцінку визначення ступеню ефективності виконання бюджетних програм у галузі охорони здоров’я можна розкласти на певні взаємопов'язані елементи, тобто побудувати модель, в якій визначено об’єкт, мета, методичний апарат моделювання, вхідна та вихідна інформація, цільова, інструментальна та функціональна ідентифікація моделі. Цільова ідентифікація моделі характеризує показники, які є результатом діяльності підконтрольного суб’єкта, а інструментальна та функціональна ідентифікація моделі – показники ефективності (результат співставлення/ розрахунку). Методичний підхід до логіки побудови формул полягає у виведенні середнього значення з індексів відповідного напрямку за допомоги середньогеометричної простої:

, (19.2)

де - середнє значення системи показників ;

- кількість показників у системі.

, (19.3)

, (19.4)

, (19.5)

, (19.6)

У випадку, коли знаменник буде дорівнювати нулю, слід скорегувати формулу розрахунку (19.2), зменшуючи кількість обрахованих показників наступним чином:

, (19.7)

Показники ефективності можуть мати такі значення: – бюджетні кошти використані ефективно (досягнута розрахункова ефективність виконання державного бюджету, виконання функцій і завдань розпорядника знаходиться на високому рівні); – бюджетні кошти використані неефективно, має сенс пошуку більш ефективних шляхів використання бюджетних коштів або нормативи встановлені без врахування реального стану справ у галузі (завищені); – можливо одно з двох умов:

- нормативи використання коштів (корисність, що припадає на одиницю коштів) занижені, тому має сенс уточнення нормативів використання коштів і оцінка ефективності стосовно нових нормативів;

- нормативи використання коштів реальні, застосовані прогресивні технології виробництва (надання послуг), сучасне обладнання, прогресивні методи фінансово-господарської діяльності, які необхідно враховувати в практиці бюджетної діяльності.

20. Чередніченко Т. В. Аналіз фінансово-господарської діяльності бюджетних установ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.06.04 - Бухгалтерський облік аналіз та аудит / Чередніченко Т. В. – Київ, 2005. – 34, [1] c.

Для зменшення кошторисних видатків на утримання установи доцільно проводити попередній аналіз обсягів послуг та витрат на ці послуги з метою зменшення необґрунтованих витрат клінічних лікарень. З метою оптимізації діяльності медичних установ автором пропонується скорочувати середні терміни лікування хворих у стаціонарі шляхом удосконалення діагностики на до госпітальному етапі (у першу чергу, на амбулаторно-клінічному) та вдосконалення взаємозв'язку поліклінік і стаціонарів.

Наведену в дисертації методику аналізу якості медичної допомоги у лікувально-профілактичному закладі рекомендується базувати на розрахунку інтегрального показника якості й ефективності медичної допомоги за формулою:

, (20.1)

де – інтегральний показник якості надання медичної допомоги;

– коефіцієнт обсягу діагностичних заходів;

– коефіцієнт ступеню обумовленості клінічного діагнозу;

– коефіцієнт обсягу лікувально-профілактичних заходів;

– коефіцієнт прибутковості медичної послуги;

– коефіцієнт соціальної задоволеності;

– коефіцієнт соціальної потреби в термінах обстеження і лікування.

Допустимі інтервали даних коефіцієнтів при аналізі якості надання медичної допомоги обираються відповідно до існуючої методики експертної оцінки роботи лікарів. Для визначення економічного ефекту оцінки якості надання медичної послуги пропонується атестаційна шкала оцінки прибутковості медичної послуги, побудована за допомогою використання зв’язку між семантичними категоріями і прийнятою системою балів відповідно від 2 до 5 (таблиця 20.1):

Таблиця 20.1 - Шкала оцінок прибутковості медичної послуги

Ступінь досягнення результату лікування (за даними анкетування пацієнтів)	Оцінка якості надання медичної послуги	Ранжування показників прибутковості за обмежуючим ресурсом фінансування медичної установи (оцінка в балах)
1 - 0,76	Висока	5
0,75 – 0,51	Нормальна	4
0,5 – 0,21	Малоефективна	3
0,2 – 0,1	Неефективна	2

В роботі обґрунтовано раціональну організаційну структуру аналітичного процесу, а саме: керуючий орган медичного закладу, що контролює результати діяльності  аналітична служба, що готує необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень у медичному бізнесі  лікарі та молодший медичний персонал, що забезпечують якість надання медичних послуг.

Дослідження показали, що в процесі прийняття управлінських рішень у сфері охорони здоров’я слід опиратися на чітку цільову установку, що враховує тривалість періоду обстеження та лікування хворих, наявність певних ресурсів медичних установ, відповідно до сформульованого напряму діяльності, плану розвитку, програм фінансування.

21. Русін В. В. Формування мережі і типів лікувально-профілактичних закладів в сучасних соціальних умовах великого міста : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 18.00.02 - Архітектура будівель і споруд / Русін В. В. – Київ, 2005. – 39, [1] c.

Реалізація задачі побудови оптимальної мережі неможлива без використання сучасних математичних методів і комп’ютерної техніки. При вирішенні задач оптимізації розміщення різних об’єктів доцільно використовувати програмування, яке дозволяє за короткі терміни в умовах багатомірності вихідної інформації досліджувати різні варіанти в умовах конкретних ситуацій і одержувати таким чином обгрунтовані прогностичні рішення. При цьому використання математичних методів і сучасної комп’ютерної техніки дає можливість простежити в часі зміни в структурі як окремого об’єкту, так і мережі в цілому.

Для розрахунку мережі охорони здоров’я з урахуванням етапності надання медичної допомоги розроблена математична модель оптимального розміщення лікувально-профілактичних закладів. Критерій оптимізації цієї задачі має вигляд:

, (21.1)

де -кількість хворих з j-ої містобудівельної одиниці (містобудівельна одиниця - це мікрорайон, квартал, житлова група, який визначає початковій крок для розрахунку мережі КПО), що попала в зону обслуговування медичних установ;

У^j_i - кількість однакових відділень (для лікарень) або медичних спеціальностей (для поліклінік) в містобудівельній одиниці j.

Зона впливу медичного закладу не повинна перевищувати радіус обслуговування, що заданий:

(21.2)

де i – номер містобудівельної одиниці, в якій розміщені лікувальні установи;

j – кількість містобудівельних одиниць;

r_ij- зона обслуговування лікувальних установ;

p- нормативний радіус досяжності.

Для вирішення конкретної задачі побудови оптимальної мережі лікувально-профілактичних закладів в умовах конкретної системи розселення необхідно мати: перспективну чисельність населення; відстані від місць проживання до місць можливого розташування об’єктів; нормативи забезпечення населення стаціонарною і амбулаторно-поліклінічною допомогою.

Розроблена оптимізаційна модель мережі лікувально-профілактичних закладів дає можливість вести оперативні розрахунки на стадії техніко-економічного обгрунтування, отримувати структуру кожного медичного закладу мережі охорони здоров’я, прогнозувати динаміку розвитку елементів мережі на перспективу. Оптимізаційна модель надає можливість ефективного бюджетного прогнозування і економії бюджетних коштів.

22. Александровськая В.М. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ: навч. посіб.[Електронний ресурс] / Александровськая В.М., Д.: ДНМУ, 2011– 239 с. - Режим доступу : http://uadocs.exdat.

Найважливішими фінансовими  показниками, які віддзеркалюють діяльність лікувально-профілактичної установи, є : коефіцієнт автономії, коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт покриття.

Взаємодоповнюючи один одного, ці показники надають можливість оцінити з всіх сторін фінансовий стан об’єкту охорони здоров’я. а) Коефіцієнт автономії характеризує питому вагу власних грошових коштів у підсумковій сумі всіх засобів, які авансовано даному лікувально-профілактичному закладу. Розраховується за формулою:

, (22.1)

де – коефіцієнт автономії;

– сума власних грошових коштів ЛПУ;

–сума авансованих коштів, тобто сума балансу. Коефіцієнт автономії показує, яка питома вага власних грошових коштів у підсумковій сумі всіх засобів, авансованих даному лікувально-профілактичному закладу. Тобто визначає на скільки даний лікувально-профілактичний заклад незалежний від займаних коштів. Чим більшими Засобами володіє лікувально-профілактичний заклад, тим більше має можливості вільно реагувати на змінну кон’юнктуру ринку медичних послуг. Економічна практика показує, що даний коефіцієнт має перевищувати 0,5, або щоб сума власних засобів була більшою за всі засоби, якими володіє лікувально-профілактичніустанови.

б) Коефіцієнт ліквідності визначається співставленням найбільш ліквідної частини оборотних засобів, тобто готівкових грошей і вкладення в цінні папери, з довгостроковою заборгованістю лікувально-профілактичного закладу. Розраховується за формулою:

, (22.2)

де – коефіцієнт ліквідності;

– сума готівкових грошей лікувальної установи, грн;

– сума вкладу в цінні папери, грн.;

–розмір короткострокових кредитів, грн. Коефіцієнт ліквідності віддзеркалює, яку частину короткострокової заборгованості лікувальний заклад зможе погасити в найближчий час (на день складаннябалансу). в) Коефіцієнт маневреності показує, якою частиною власних засобів можна відносно спокійно маневрувати. Крім того, він дозволяє визначити правильність вкладення засобів в активи.

, (22.3)

де – коефіцієнт маневреності;

– загальна сума власних коштів, грн.;

– сума власних лікувально-профілактичної установи вкладених в оборотні засоби,грн. Коефіцієнт має буди досить високим (більше 0,5). В цьому випадку можна припустити, що керівництво лікувального закладу виявляє достатню гнучкість у використанні власних засобів.