Розрахунок вартості (тарифів) на медичні послуги, амбулаторно-поліклінічне та стаціонарне лікування

Розрахунок вартості (тарифів) на медичні послуги, амбулаторно-поліклінічне та стаціонарне лікування проводиться за формулою :

, (12.10)

де

— вартість (тариф) i-ї медичної послуги (медичної допомоги) СП_m,n;

— собівартість i-ї медичної послуги (медичної допомоги) СП_m,n;

R — рівень рентабельності у відсотках, який не може перевищувати граничного рівня рентабельності, установленого місцевим органом виконавчої влади.

Сумарна оплата вартості проведених лікувально-діагностичних заходів та хірургічних втручань

Система нарахувань оплати, яка ґрунтується на вартості кожної лікувально-діагностичної процедури, є більш складною як з адміністративної, так і з практичної точки зору, але водночас вона є більш точною та «справедливою», оскільки базується на розрахунку вартості лікування окремого хворого в кожному конкретному випадку. Собівартість лікування k-го хворого в n-му підрозділі третьої групи розраховується за формулою:

(12.11)

CL2_3,n,k — собівартість лікування k-го хворого в n-му підрозділі третьої групи, обчислена за другим видом оплати стаціо­нарної медичної допомоги;

СLD2_3,n — собівартість одного ліжко-дня знаходження та лікування пацієнта в n-му підрозділі першої групи, яка включає собівартість готельних послуг та всіх лікувальних процедур, які надаються співробітниками даного підрозділу;

CP_3,n — повна собівартість n-го підрозділу третьої групи СП_3,n;

СР_2N — собівартість СП другої групи, собівартість послуг яких прямо врахована в формулі (22);

KLD_3,n — кількість ліжко-днів в СП_3,n за звітний період.

Досить складна математична модель із суворим алгоритмом розрахунку вартості медичних послуг та медичної допомоги за єдиною уніфікованою методикою дозволила створити досить просте, з точки зору користувача, програмне забезпечення на базі електронних таблиць EXСEL, доступне для самостійного використання економістами ЛПЗ середньої кваліфікації, яке легко адаптується до структури будь-якого медичного закладу й дуже просто переналагоджується у разі зміни законодавства або структури медичного закладу.

Підготовка економіста-користувача, впровадження та адаптація програмного забезпечення під структуру ЛПЗ займатиме 2–5 робочих днів.

Єдина уніфікована методика і розроб­лене на її основі програмне забезпечення дозволяють проводити найбільш точні порівняно з іншими методами розрахунки:

• собівартості всіх підрозділів ЛПЗ;

• вартості всіх медичних послуг кожного окремого СП ЛПЗ;

• вартості оперативних втручань (операцій) для кожного СП;

• вартість ліжко-дня в палатах інтенсивної терапії для кожного СП;

• вартості лікування в стаціонарі за трьома основними видами оплати:

1) оплата за кількістю днів перебування пацієнта у стаціонарі;

2) оплата за нозологіями;

3) сумарна оплата вартості проведених лікувально-діагностичних заходів та хірургічних втручань;

• вартості стаціонарного лікування в день виписки пацієнта з автоматизованим оформленням акта наданих послуг (виконаних робіт) і рахунку-фактури на оплату лікування для юридичних і фізичних осіб згідно з чинним законодавством;

• обсягу виконаних послуг, амбулаторного та стаціонарного лікування за кожним СП ЛПЗ;

• для порівняння ефективності діяльності однотипних СП різних ЛПЗ;

• потреби в кількості та вартості лікарських засобів та виробів медичного призначення для виконання заданого обсягу медичних процедур (послуг), нозологій як для окремого структурного підрозділу, так і в цілому по ЛПЗ;

• повного циклу економічного планування та вартості лікування в системі державного обов’язкового медичного страхування;

• нормативних, планових і фактичних витрат на медичну допомогу, госпрозрахункових показників діяльності медичного закладу та його підрозділів;

• відшкодування витрат ЛПЗ за наданий обсяг медичної допомоги під час впровадження методу глобального бюджету.

13. Стецюк Т. І. Медичне страхування та його роль у забезпеченні соціального захисту громадян: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит / Стецюк Т. І. – Київ, 2009. - 13, [1]с.

Скориставшись моделлю Бернуллі, побудуємо математичну модель функціонування страхової компанії для розроблення оптимальної стратегії впровадження превентивних заходів у медичному страхуванні.

При побудові моделі Бернуллі виходимо з наступного:

• основним показником функціонування компанії є рух коштів від клієнтів до компанії і у зворотному напрямі;

• у сфері ДМС необхідно враховувати сезонний характер факторів, що впливають на ймовірність виникнення страхових випадків;

• математична модель має бути придатною для побудови на її базі імітаційної обчислювальної моделі та проведення обчислювальних експериментів.

Базовим параметром при моделюванні процесу виникнення страхових випадків є ймовірність появи страхового випадку протягом одиниці часу. Скористаємося статистичними даними: кількість спостережуваних у групі – 186 осіб; не захворіло протягом року – 8 осіб; захворіло без ускладнень – 27 осіб; захворіло з ускладненнями – 68 осіб; захворіло з ускладненнями та загостренням хронічних хвороб – 83 особи.

Оскільки маємо справу зі спостереженням за значною кількістю однотипних об’єктів, то можемо скористатися моделлю Бернуллі: проводиться серія незалежних випробувань, в кожному з яких імовірність настання деякої події А стала і дорівнює р. Кращою статистичною оцінкою параметра р у такому разі є відношення кількості випробувань, де настала подія А, до загальної кількості проведених випробувань. На базі статистичних даних можемо отримати наступні оцінки ймовірностей: ймовірність захворювання однієї особи протягом року: Р1 = 27 + 68 + 83 =0,957;

• умовна ймовірність виникнення ускладнень під час хвороби:

; (13.1)

• умовна ймовірність загострення хронічних хвороб при виникненні ускладнень: .

Явно сезонний характер процесу захворюваності стосовно інфекційних хвороб не дозволяє скористатися моделлю Пуассонового потоку подій та обрати 1 рік як одиницю часу. Оскільки, Пуассонів потік подій має за означенням такі властивості: стаціонарність (імовірність виникнення подій в будь-якому проміжку часу залежить тільки від числа та тривалості проміжку часу), „відсутність післядії” (імовірність появи подій в будь-який проміжок часу не залежить від того, чи з’являлись або не з’являлись події в моменти часу, що передують проміжку, що розглядається), ординарність (поява двох або більше подій за малий проміжок часу практично неможлива). Ситуація залишається стаціонарною протягом нетривалого проміжку часу, тому за одиницю часу оберемо 1 день.

Потрібно визначити імовірність того, що окрема людина не захворіє протягом одного дня. Імовірність не захворіти протягом року дорівнює За формулою Бернуллі імовірність настання успіхів у експериментах дорівнює , де – імовірність успіху в одному експерименті. Позначимо – імовірність не захворіти протягом дня. Тоді для розрахунку імовірності не захворіти протягом року в цій формулі необхідно покласти , (кількість днів за рік), . Звідки отримаємо . Отже: .

14. Лободіна З. М. Фінансові ресурси закладів охорони здоров’я дітей: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит / Лободіна З. М.- Тернопіль , 2009.- 13, [1]с.

На основі дослідження зарубіжної та вітчизняної практики калькулювання витрат (видатків) закладу охорони здоров’я пропонуємо згрупувати та розрахувати їх за функціональними підрозділами так:

1. Оплату праці працівників встановлюють у розрізі груп персоналу (лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал), і вона охоплює:

• основну заробітну плату, яку розраховують на основі кількості ставок та посадових окладів для певної групи персоналу;

• доплати за суміщення професій, роботу в нічний час, науковий ступінь та інші доплати, що встановлюють у відсотках від посадового окладу працівника;

• надбавки за тривалість безперервної роботи, почесні звання, знання та використання у роботі іноземної мови, за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, складність, напруженість у роботі, інші надбавки, що визначають у відсотках від посадового окладу працівника.

Оскільки кожен окремий член колективу працює в одному з підрозділів закладу охорони здоров’я дітей, витрати на оплату праці персоналу і нарахування на неї доцільно обліковувати за функціональними центрами витрат.

Річний фонд заробітної плати (ЗП) розраховують за формулою:

, (14.1)

де ПО_і – посадовий оклад працівника і-ої спеціалізації;

С_і – кількість ставок заробітної плати персоналу і-ої спеціалізації;

I – кількість видів спеціалізації персоналу;

Д_il – відсоток l-го виду доплати до основної заробітної плати персоналу і-ої спеціалізації;

С_іl – кількість ставок заробітної плати персоналу і-ої спеціалізації для яких передбачена l-та доплата;

П_il – період, за який встановлюють l-го виду доплату для персоналу і-ої спеціалізації;

L – кількість видів доплат до основної заробітної плати персоналу;

H_ij – відсоток j-го виду надбавки до основної заробітної плати персоналу і-ої спеціалізації;

С_іj – кількість ставок заробітної плати персоналу і-ї спеціалізації, для яких передбачена j-го виду надбавка;

П_ij – період, за який встановлюють j-го виду надбавку для персоналу і-ої спеціалізації;

J – кількість видів надбавок до основної заробітної плати персоналу.

2. Нарахування на заробітну плату працівників закладу охорони здоров’я дітей (НЗП) – це витрати на оплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (Зпс) та зборів на всі види обов’язкового соціального страхування (Зсс), розмір (відсоткові ставки) і порядок сплати яких передбачені законодавством і розраховуються за формулою:

, (14.2)

В умовах реорганізації постатейного бюджету закладу охорони здоров’я дітей у глобальний визначення витрат, не пов’язаних із заробітною платою, залежатиме від даних фінансового обліку. Організація обліку витрат на рівні функціональних підрозділів, на наш погляд, дасть змогу сформувати глобальний бюджет відділень та підвищити ефективність використання фінансових ресурсів, що надходять у їх розпорядження.

3. У зарубіжній та вітчизняній практиці фінансового планування відомі три варіанти розрахунку таких КЕКВ як „Медикаменти та перев’язувальні матеріали” і „Продукти харчування”: за фактичними затратами; за розрахунковими вартісними нормами; за натуральними нормами видатків. На наш погляд, найоптимальнішим є третій спосіб розрахунку, що базований на використанні встановлених норм видатків окремих медикаментів (продуктів харчування) на 1 хворого на день за ліжками різної спеціалізації та ціни на них. Цей спосіб дає змогу найповніше врахувати потребу хворих у медикаментах і продуктах харчування.

Із огляду на це, розмір видатків на медикаменти та перев’язувальні матеріали для стаціонарних відділень (Мс) (із ліжками різної спеціалізації) можна визначити за формулою:

, (14.3)

де Ц_f – ціна одиниці медикаменту та перев’язувального матеріалу f-го виду;

Нс_kf – індивідуальна натуральна норма витрат f-го виду медикаменту та перев’язувального матеріалу на 1 хворого на день для ліжок k-ої спеціалізації;

Л_k – кількість ліжок k-ої спеціалізації у відповідному стаціонарному відділенні закладу охорони здоров’я дітей;

Д_k – кількість днів функціонування ліжка k-ої спеціалізації на рік;

K – кількість видів спеціалізації ліжка;

F – кількість видів медикаменту та перев’язувального матеріалу.

Для поліклінічного відділення обсяг видатків на придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів (Мп) розраховуватимуть за формулою:

, (14.4)

де Ц_f – ціна одиниці медикаменту та перев’язувального матеріалу f-го виду;

Н_vf  – індивідуальна натуральна норма витрат f-го медикаменту та перев’язувального матеріалу на 1 хворого на одне відвідування лікаря v-ої спеціальності;

Рд_v – кількість робочих днів лікаря v-ої спеціальності на рік;

Тд_v – тривалість робочого дня лікаря v-ої спеціальності (год);

Нч_v – норми витрат часу на прийом одного хворого для лікаря v-ої спеціальності (год);

Сл_v – кількість ставок лікаря v-ої спеціальності у поліклінічному відділенні;

V – кількість видів спеціальності лікаря;

F – кількість видів медикаментів та перев’язувальних матеріалів.

Для параклінічного відділення видатки на придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів (Мл) можна визначити за формулою:

, (14.5 )

де Ц_f – ціна одиниці медикаменту та перев’язувального матеріалу f-го виду;

K_f – кількість необхідних для відповідного відділу закладу охорони здоров’я дітей одиниць медикаменту та перев’язувального матеріалу f-го виду;

F – кількість видів медикаменту та перев’язувального матеріалу.

4. Видатки на придбання продуктів харчування (ПХ) для стаціонарних відділень закладу охорони здоров’я дітей визначають за формулою:

, (14.6)

де Ц_n – ціна одиниці продукту харчування n-го виду;

Н_kn – середньодобова натуральна норма витрат n-го виду продукту харчування на 1 хворого на день для ліжка k-ої спеціалізації;

Л_k – кількість ліжок k-ої спеціалізації у відповідному стаціонарному відділенні закладу охорони здоров’я дітей;

Д_k – кількість днів функціонування ліжка k-ої спеціалізації на рік;

K – кількість видів спеціалізації ліжка;

N – кількість видів продукту харчування.

5. Величину видатків за КЕКВ „М’який інвентар і обмундирування” можна визначати: за фактичними затратами; за вартісними нормами на придбання м’якого інвентарю; за натуральними нормами забезпечення закладу охорони здоров’я м’яким інвентарем. Найоптимальнішим, на наш погляд, є останній спосіб розрахунку, оскільки він передбачає стовідсоткове забезпечення реальної потреби у зазначених засобах функціональних відділень.

Ураховуючи викладене, видатки на придбання м’якого інвентарю та обмундирування визначають за формулою:

• для стаціонарних відділень (МІОс):

, (14.7)

• для поліклінічного (параклінічного) відділення (МІОп):

, (14.8)

де Ц_m – ціна одиниці м’якого інвентарю та обмундирування m-го виду;

Нл_km – норматив забезпечення м’яким інвентарем та обмундируванням m-го виду на одне ліжко k-ої спеціалізації у натуральному виразі;

Л_k – кількість ліжок k-ої спеціалізації у відповідному стаціонарному відділенні закладу охорони здоров’я дітей;

K – кількість видів спеціалізації ліжка;

M – кількість видів м’якого інвентарю та обмундирування;

Нм_im – норматив забезпечення м’яким інвентарем та обмундируванням m-го виду на одну ставку персоналу і-ої спеціалізації;

С_i – кількість ставок персоналу і-ої спеціалізації;

І – кількість видів спеціалізації персоналу;

Нк_sm – норматив забезпечення м’яким інвентарем та обмундируванням m-го виду на один кабінет у поліклінічному (параклінічному) відділенні s-ої спеціалізації у натуральному виразі;

Kк_s – кількість кабінетів s-ої спеціалізації у поліклінічному (параклінічному) відділенні закладу охорони здоров’я дітей;

S – кількість видів спеціалізації кабінетів.

• для інших відділів (МІОу):

, (14.9)

де Ц_m – ціна одиниці м’якого інвентарю та обмундирування m-го виду;

K_m – кількість необхідних для відповідного відділу закладу охорони здоров’я дітей м’якого інвентарю та обмундирування m-го виду;

M – кількість видів м’якого інвентарю та обмундирування.

Амортизаційні відрахування на м’який інвентар та обмундирування (АВ_МІО) для включення у вартість медичної послуги, на наш погляд, доцільно розраховувати за формулою:

, (14.10)

де БВ_m – балансова вартість m-го виду м’якого інвентарю та обмундирування із урахуванням їх придбання, ремонту, індексації;

НА_m – річна норма амортизації для m-го виду м’якого інвентарю та обмундирування, %.

6. Одним з найвагоміших і найдинамічніших елементів видатків за економічною класифікацією закладу охорони здоров’я дітей є КЕКВ „Придбання предметів, матеріалів та обладнання короткотермінового користування” (ПМОк), який доцільно розраховувати з урахуванням нормативів забезпеченості відділень зазначеними активами:

, (14.11)

де Ц_r – ціна одиниці r-го виду предметів, матеріалів та обладнання;

ПМО_r – кількість необхідних для функціональних відділень закладу охорони здоров’я дітей предметів, матеріалів та обладнання r-го виду (згідно з нормативами);

R – кількість видів предмету, матеріалу та обладнання короткотермінового користування.

7. Розмір видатків на оплату електроенергії (ОЕЕ) залежить від площі освітлювальних приміщень, їх функціонального призначення, кількості годин природного освітлення, потужності й терміну використання апаратури, діючих норм й тарифів, та його визначають за формулою:

, (14.12)

де ПОП_с – площа освітлювальних приміщень с-го функціонального призначення, м²;

Нее_с – натуральні норми витрат електроенергії на 1 м² площі освітлювальних приміщень с-го функціонального призначення на рік, кВт;

С – кількість видів освітлювальних приміщень за функціональним призначенням; Па_b – потужність медичної апаратури b-го виду, кВт/год;

ГРА_b – кількість годин роботи медичної апаратури b-го виду на рік, год;

В – кількість видів медичної апаратури;

Цее – тариф за 1 кВт електроенергії, грн.

Видатки на оплату теплопостачання (природного газу) (ОТ) залежать від норм витрат палива, площі опалювальних приміщень, тривалості опалювального сезону, тарифів на паливо (природний газ) та розраховуються за формулою:

, (14.12)

де ПП – об’єм опалювальних приміщень, м³;

Нn – натуральні норми витрат палива (природного газу) на одиницю об’єму опалювального приміщення на рік, м³;

ТОС – тривалість опалювального сезону в місяцях;

Цn – тариф за одиницю (1 м³) палива (природного газу) (в тариф за природний газ включається також тариф за його транспортування), грн.

9. Видатки на оплату водопостачання та водовідведення функціональних відділень закладу охорони здоров’я дітей залежать від кількості персоналу, пролікованих хворих, тарифів на оплату, що ми пропонуємо взяти за основу при розподілі зазначених витрат між центрами витрат:

• для стаціонарних відділень (ОВВс):

, (14.13)

• для інших центрів витрат (ОВВв):

, (14.14)

де КХс – кількість хворих окремого стаціонарного відділення;

КХ – кількість хворих, які перебувають у всіх стаціонарних відділеннях закладу охорони здоров’я дітей;

КПс – кількість персоналу окремого стаціонарного відділення;

КП – загальна кількість персоналу закладу охорони здоров’я дітей;

КПв – кількість персоналу іншого функціонального відділення;

ХВ – об’єм спожитої холодної води у закладі охорони здоров’я дітей за рік (згідно з нормативами), м³;

ГВ – об’єм спожитої гарячої води у закладі охорони здоров’я дітей за рік (згідно з нормативами), м³;

Цхв – тариф за 1 м³ холодної води, грн.;

Цгв – тариф за 1 м³ гарячої води, грн.;

Цвв – тариф за 1 м³ водовідведення, грн.

10. Видатки на оплату природного газу (ОПГ) для приготування їжі визначають за формулою:

, (14.15 )

де Цг – тариф за 1 м³ природного газу (із врахуванням тарифу за його транспортування), грн.;

Нг – норма витрат природного газу для приготування їжі на 1 хворого на день, м³;

Л_k – кількість ліжок k-ої спеціалізації у відповідному стаціонарному відділенні закладу охорони здоров’я дітей;

Д_k – кількість днів функціонування ліжка k-ої спеціалізації на рік;

K – кількість видів спеціалізації ліжка.

11. Видатки на оплату інших комунальних послуг (ОКП) визначають так:

, (14.15 )

де Н_g – норма видатків на оплату комунальних послуг g-го виду у вартісному виразі, грн;

КП_g – кількість необхідних для закладу охорони здоров’я дітей комунальних послуг (згідно з нормативами) g-го виду;

G – кількість видів комунальних послуг.

12. Розмір видатків на оплату послуг зв’язку (ОПЗ) розраховують:

, (14.16)

де ЗТР – оплата зовнішніх телефонних розмов, грн.;

І – оплата за користування глобальною електронною мережею Інтернет, грн;

ВЗ – видатки на обслуговування внутрішнього зв’язку, грн.

13. Видатки на утримання автотранспортних засобів і оплату транспортних послуг (ТЗ) визначають за формулою:

,

(14.17)

де ПММ_tp – норма витрат необхідного паливо-мастильного матеріалу р-го виду для t-го автотранспортного засобу в натуральному виразі;

П_t – плановий пробіг t-го автотранспортного засобу на рік, тис. км;

А_t – кількість автотранспортних засобів t-го виду;

Цпмм_р – ціна одиниці паливо-мастильного матеріалу р-го виду, грн.;

P – кількість видів паливо-мастильного матеріалу;

Т – кількість видів автотранспортного засобу;

ПР_th – видатки на поточний ремонт h-го виду для t-го автотранспортного засобу, грн.;

Н – кількість видів поточного ремонту;

ЗЧ_z –запасні частини z-го виду;

Цзч_z – ціна запасних частин z-го виду;

Z – кількість видів запасних частин;

ІВ – сума інших витрат (на техогляд, страхування, реєстрацію в ДАІ, податок із власників транспортних засобів).

14. Видатки на відрядження (ВВ) розраховують:

, (14.18)

де Т_u – тривалість u-го відрядження, дні;

Доб – оплата добових, грн.;

Кв – оплата квартирних, грн.;

Пр_u – оплата за проїзд по u-му відрядженню, грн;

U – запланована кількість службових відряджень за рік.

15. Обсяг видатків на ремонт будівель, обладнання та інвентарю (РБОІ) визначають за формулою:

, (14.19)

де ВРБ_w – видатки w-го виду на ремонт будівель (згідно з нормативами), грн.;

ПП – площа будівель, у яких здійснюють ремонт, м²;

W – кількість видів видатків на ремонт будівель;

ВРО – відсоток видатків на ремонт обладнання та інвентарю (згідно з нормативами), %;

БВО – балансова вартість обладнання та інвентаря, грн.

16. У закладах охорони здоров’я дітей КЕКВ „Придбання обладнання і предметів довготермінового користування” (ОПд) охоплює суму коштів, необхідних для купівлі зазначених активів і розраховується так:

, (14.20)

де Ц_x – ціна одиниці обладнання та предметів довготермінового користування x-го виду;

ОП_x – кількість необхідного для функціональних відділень закладу охорони здоров’я дітей обладнання та предметів довготермінового користування x-го виду (згідно з нормативами);

X – кількість видів обладнання та предметів довготермінового користування.

Однак у такому розмірі видатки за зазначеним КЕКВ не можна включати у ціну медичної послуги, тому що обладнання використовується кілька років і свою вартість у тарифи на медичні послуги переносить поступово. Оскільки в сучасних умовах бюджетні заклади охорони здоров’я дітей розраховують знос, а не амортизацію основних засобів, що ускладнює фінансування процесу оновлення зношеного обладнання, пропонуємо визначати амортизаційні відрахування на реально функціонуючі основні засоби, періодичо їх переоцінювати з урахуванням інфляції та постійного подорожчання. Це дасть змогу забезпечити заміну застарілого обладнання за рахунок коштів, що надходять як відшкодування вартості наданих медичних послуг відповідним відділенням медичного закладу.

Розмір амортизаційних відрахувань (АВ_ОПд) доцільно, на наш погляд, визначати за формулою:

, (14.21)

де БВ_х – балансова вартість x-го виду основних засобів із урахуванням їх придбання, продажу, капітального ремонту, модернізації, ліквідації, індексації;

НА_х – річна норма амортизації для x-го виду основних засобів, %.

У процесі діяльності заклади охорони здоров’я дітей можуть здійснювати, крім розглянутих, інші видатки (ІВ), специфіка розрахунку яких залежить від виду таких видатків.

Завершальним етапом процедури розрахунку видатків структурних підрозділів дитячого лікарняного закладу буде побудова матриці видатків даного медичного закладу таблиця 14. 1

За допомогою матриці можна розрахувати та проаналізувати:

– прямі (видатки клінічних відділень) витрати (ПВ) дитячого лікарняного закладу: , (14.22)

де ВКВ_і – розмір видатків і-го клінічного відділення дитячого лікарняного закладу;

І – кількість клінічних відділень дитячого лікарняного закладу.

Таблиця 14.1 - Матриця видатків дитячого лікарняного закладу за структурними підрозділами

Структурні підрозділи Елементи видатків за економічною класифікацією

КЛІНІЧНІ ВІДДІЛЕННЯ

СЛУЖБИ ПІДТРИМКИ

УПРАВЛІННЯ

Разом за елементами видатків

Стаціонарні відділення

Поліклінічне відділення

Параклінічне відділення

Харчування

Ремонт

Транспорт

Енергетичне забезпечення

Прибирання

Терапевтичне

Хірургічне

Психоневрологічне

Інші

Основні підрозділи

Допоміжні підрозділи

Оплата праці працівників

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

ЗП

Всв1

Нарахування на заробітну плату

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

НЗП

Всв2

Медикаменти та перев’язувальні матеріали

Мс

Мс

Мс

Мс

Мп

Мл

Всв3

Продукти харчування

ПХ

ПХ

ПХ

ПХ

Всв4

Амортизація м’якого інвентарю та обмундирування

АВМІО

АВМІО

АВМІО

АВМІО

АВМІО

АВМІО

АВМІО

АВМІО

Всв5

Предмети, матеріали, обладнання короткотермінового користування

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

ПМОк

Всв6

Оплата електроенергії

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

ОЕЕ

Всв7

Оплата теплопостачання

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

ОТ

Всв8

Оплата водопостачання і водовідведення

ОВВс

ОВВс

ОВВс

ОВВс

ОВВв

ОВВв

ОВВв

ОВВв

ОВВв

ОВВв

ОВВв

ОВВв

Всв9

Оплата природного газу

ОПГ

ОПГ

ОПГ

ОПГ

Всв10

Оплата інших комунальних послуг

ОКП

Всв11

Оплата послуг зв’язку

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

ОПЗ

Всв12

Транспортні послуги, утримання автотранспортних засобів

ТЗ

Всв13

Продовження табл.14.1

Видатки на відрядження

ВВ

Всв14

Ремонт будівель, обладнання та інвентарю

РБОІ

Всв15

Амортизація обладнання і предметів довготермінового користування

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

АВОПд

Всв16

Інші видатки

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

ІВ

Всв17

Разом видатків за функціональними підрозділами

Прямі витрати (ПВ)

Непрямі витрати (НВ)

∑

Всп1

Всп2

Всп3

Всп4

Всп5

Всп6

Всп7

Всп8

Всп9

Всп10

Всп11

Всп12

Умовні позначення:

∑ – загальна сума видатків закладу охорони здоров’я дітей.

– непрямі (видатки допоміжних підрозділів) витрати (НВ) дитячого лікарняного закладу: , (14.23)

де ВДП_j – розмір видатків j-го допоміжного підрозділу дитячого лікарняного закладу;

J – кількість допоміжних підрозділів дитячого лікарняного закладу.

15. Кисиль Н. М. Соціально-культурна сфера: територіальна організація та особливості розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і  регіональна економіка/ Кисиль Н. М. – Львів, 2002. 12, [1]с.

В якості одного з варіантів просторового розвитку соціально-культурної сфери на особливу увагу заслуговує постановка задачі вибору оптимального варіанту розміщення об’єктів мережі в населених пунктах певної області. Ми вважаємо, що розв’язок такої задачі забезпечить реалізацію основних принципів міжпоселенного обслуговування населення на рівні адміністративного району. В роботі апробація підходу здійснена з допомогою методів економіко-математичного моделювання на прикладі об’єктів охорони здоров’я (з наданням переваги розвитку лікувально-профілактичної ланки обслуговування населення). Так, розв’язок задачі оптимального варіанту розміщення об’єктів мережі охорони здоров’я зводиться до знаходження мінімуму функції:

, (15.1)

при обмеженнях:  

, (15.2)

, (15.3)

, (15.4)

де:        j        –        номери населених пунктів;

            i        –        номери населених пунтків, у яких передбачене будівництво закладів;

            a_ij        –        показники транспортних затрат на подолання шляху від j-го до і-го пункту;

            Y_i        - y_i1 , y_i2 , … y_im – різні варіанти передбачуваної потужності медичних закладів у b_i–тому пункті;

                   c_i   –        потужність і-го закладу (с_і ∈ Y_i);

            b_j        –        чисельність населення в j-му пункті;

            x_i        –        потужність лікарняних закладів в і-му пункті, яка підлягає пошуку;

            x_ij        –        чисельність населення в j-му пункті, що обслуговується в і-му пункті;

           f_i(x_і)        –        затрати на надання медичної допомоги в розрахунку на одну особу і-го пункту.

Дана модель може бути вдосконалена шляхом включення додаткової групи факторів, що впливають на розміщення медичних закладів. Задача може знайти застосування для пошуку варіантів територіального розвитку й інших інфраструктурних систем соціально-культурного призначення.

16. Русін В.В. Формування мережі і типів лікувально-профілактичних закладів у сучасних соціальних умовах аеликого міста: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. : 18.00 02 -Архітектура будівель і споруд / Русін В.В. – Київ, 2012. 12, [1]с.

На сучасному етапі організація медичної допомоги неможлива без урахування існуючих об’єктів охорони здоров’я. У зв’язку з медико-технологічними вимогами, які змінюються, назріла необхідність реконструкції існуючої мережі у великих містах. Удосконалення мережі лікувально-профілактичних закладів можливе шляхом розробки відповідних рекомендацій щодо принципів і прийомів будівництва нових будівель і реконструкції існуючих. Велике значення при цьому набуває впровадження і використання нових математичних методів і моделей при проектуванні лікувально-профілактичних закладів з застосуванням ЕОМ. Перспективний розвиток методів оптимізації потребує створення математичних моделей, за допомогою яких можливе оперативне здійснення процесу наскрізної оптимізації на ранніх стадіях проектування.

В розділі “ Побудова оптимальної мережі і типів лікувально-профілактичних закладів в умовах великого міста” розроблена модель оптимального розміщення мережі медичних закладів, проведений аналіз результатів оптимізації мережі охорони здоров’я, визначена економічна ефективність мережі, запропонована номенклатура амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів для будівництва у великому місті.

Реалізація задачі побудови оптимальної мережі неможлива без використання сучасних математичних методів і комп’ютерної техніки. При вирішенні задач оптимізації розміщення різних об’єктів доцільно використовувати програмування, яке дозволяє за короткі терміни в умовах багатомірності вихідної інформації досліджувати різні варіанти в умовах конкретних ситуацій і одержувати таким чином обгрунтовані прогностичні рішення. При цьому використання математичних методів і сучасної комп’ютерної техніки дає можливість простежити в часі зміни в структурі як окремого об’єкту, так і мережі в цілому.

Для розрахунку мережі охорони здоров’я з урахуванням етапності надання медичної допомоги розроблена математична модель оптимального розміщення лікувально-профілактичних закладів. Критерій оптимізації цієї задачі має вигляд:

, (16.1)

де -кількість хворих з j-ої містобудівельної одиниці (містобудівельна одиниця - це мікрорайон, квартал, житлова група, який визначає початковій крок для розрахунку мережі КПО), що попала в зону обслуговування медичних установ;

У^j_i - кількість однакових відділень (для лікарень) або медичних спеціальностей (для поліклінік) в містобудівельній одиниці j.

Для вирішення конкретної задачі побудови оптимальної мережі лікувально-профілактичних закладів в умовах конкретної системи розселення необхідно мати: перспективну чисельність населення; відстані від місць проживання до місць можливого розташування об’єктів; нормативи забезпечення населення стаціонарною і амбулаторно-поліклінічною допомогою.

Розроблена у даному розділі оптимізаційна модель мережі лікувально-профілактичних закладів дає можливість вести оперативні розрахунки на стадії техніко-економічного обгрунтування, отримувати структуру кожного медичного закладу мережі охорони здоров’я, прогнозувати динаміку розвитку елементів мережі на перспективу. Оптимізаційна модель надає можливість ефективного бюджетного прогнозування і економії бюджетних коштів.

Аналіз результатів оптимізації мережі об’єктів охорони здоров’я на території міста Полтави виявив значні розбіжності між зонами їх обслуговування та адміністративними межами районів міста, що свідчить про необхідність вирішення задачі оптимізації мережі лікувально-профілактичних закладів незалежно від адміністративно-господарського розподілу території, який склався.

В результаті аналізу медичних, організаційних і містобудівельних факторів запропоновані принципи розміщення лікувально-профілактичних закладів з урахуванням особливостей планувальної організації території великих міст. Амбулаторно-поліклінічна допомога надається на рівні мікрорайону, житлового і планувального районів. Аналіз результатів досліджень показав, що стаціонарну допомогу доцільно організовувати на рівні планувального району. Розрахунки оптимальної мережі дозволили упорядкувати зони впливу і структуру об’єктів охорони здоров’я на території міста.

Оптимізаційні розрахунки в м. Полтаві показали, що на перспективу можливо скоротити кількість стаціонарів лікарень і їх приписних ділянок з 5 до 2. Середня потужність цих лікарень буде складати 1000 ліжок (існуюча середня потужність - 300 ліжок). Замість 19 існуючих амбулаторно-поліклінічних закладів в перспективі достатньо буде використовувати 11. При цьому на базі решти існуючих закладів є можливість забезпечити розвиток первинної лікарняної допомоги, або спеціалізованих відділень та закладів.

За рахунок оптимізації мережі стаціонарів лікарень можливо отримати економічний ефект в розмірі 2,5% від сумарних приведених витрат, а за рахунок оптимізації мережі амбулаторно-поліклінічних закладів - 3,5%.

Наближення медичної допомоги до населення та розвиток спеціалізованої та вузькоспеціалізованої допомоги, дасть можливість отримати крім економічного і соціальний ефект.

Оптимізаційні розрахунки амбулаторно-поліклінічних закладів показали, що на рівні мікрорайону їх потужність буде складати до 700 відвідувань за зміну, поліклініки житлового району будуть мати ємність 250-1500 відвідувань за зміну, на рівні планувального району - 960-1800 відвідувань за зміну.

Аналіз надання стаціонарної допомоги показав, що дитяче населення може отримувати медичну допомогу в лікувальних відділеннях при стаціонарах для дорослих або в окремих лікарнях потужністю 100-720 ліжок. Доросле населення буде отримувати стаціонарну медичну допомогу в лікарнях потужністю 750-1400 ліжок.

Теоретичні поєднання різних за потужністю і структурою лікувально-профілактичних закладів в умовах великого міста можуть мати різні варіанти в залежності від умов розселення і густоти населення.

Перелік діючих проектів міських медичних закладів включає широкий діапазон потужностей: для поліклінік - від 250 до 1600 відвідувань за зміну і для стаціонарів - від 150 до 1000 ліжок, проте їх структура не диференційована згідно етапів медичного обслуговування. Використання типових проектів при формуванні системи об’єктів охорони здоров’я не завжди доцільне в зв’язку з складністю організації спеціалізованих відділень медичної допомоги.

У зв’язку з тим, що в результаті оптимізаційних розрахунків було досягнуте розширення номенклатури лікувально-профілактичних закладів, виникає необхідність в розробці таких принципів проектування нових і реконструкції існуючих об’єктів охорони здоров’я, які б забезпечили розширення номенклатури лікувально-профілактичних закладів необхідними проектами без збільшення витрат на їх проектування.

_{17. Трусова Т.В. Математичні моделі процесу прийняття рішень щодо інвестування соціальної сфери та його інформаційна підтримка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. тех . наук : спец. 01.05.02 – Математичне моделювання та обчислювальні методи / Трусова Т.В. – Київ, 2004. - 23, [1]с.}

Методи прийняття рішень щодо інвестування проектів у системі охорони здоров'я”розглянуті в різних модифікаціях постановки задач прийняття рішень організаційного типу щодо інвестування охорони здоров’я і окремих об'єктів медико-санітарного забезпечення, формалізовано алгоритми оцінки ситуацій, що складаються в регіонах України. Визначені шляхи використання інтегрованих оцінок ситуацій для прийняття відповідних рішень стосовно інвестування системи охорони здоров’я. Для окремих задач прийняття рішень щодо формування планів інвестування розроблена математична формалізація і визначені шляхи їх розв'язання.

У першому підрозділі “Постановка задач прийняття рішень щодо інвестування охорони здоров’я” розглянуті основні джерела інвестування в галузі охорони здоров'я. При цьому зазначається, що існує дві дуже складні проблеми, які необхідно вирішувати при управлінні, – недостатність ресурсів та їх нераціональне використання.

Система охорони здоров’я представляє собою багаторівневу ієрархічну структуру прийняття організаційних та управлінських рішень на основі інформації про стан ситуації, що складається на поточний період. Основна ціль планування – оптимізація розподілу інвестицій.

Із аналізу структурної схеми системи прийняття рішень з питань інвестування галузі охорони здоров'я випливає особливість соціальної сфери в Україні – відповідні державні відомства для кожного регіону складають річні та квартальні плани інвестування в такі об'єкти: науково-дослідні роботи з питань медичного обслуговування; кадрове забезпечення медичних закладів; будівництво та реконструкція приміщень; комунальні послуги; забезпечення ліками, вакцинами та медичним обладнанням; профілактичнеобслуговування населення; стаціонарне лікування; санаторно-курортне лікування та оздоровлення (рис. 17.1).

Рисунок 17.1 -Спрощена структурна схема системи прийняття рішень

На формування інвестиційної політики суб’єктів інвестування впливають стан здоров'я населення, демографічний, радіаційний, соціальний, санітарно-епідеміологічний, екологічний статуси та стан організації медико-санітарної служби, профілактичних, оздоровчих закладів кожного регіону. Залежно від цього в математичному плані сформульовані задачі прийняття рішень щодо формування планів інвестування соціальної сфери, для кожної з яких передбачається, що процес прийняття рішень враховує інтегральні оцінки поточної ситуації, яка складається в адміністративних регіонах стосовно медико-санітарного забезпечення. Таким чином, в основу методики розрахунку планів інвестування в проекти медичного забезпечення населення покладено методи математичного програмування з використанням інтегральних оцінок статусів регіонів.

Визначення оцінок складових статусу адмінтериторії та інтегрованих оцінок самих регіонів, які формуються за допомогою моделей лінійної регресії, дозволяє провести ранжування регіонів у межах держави, і показники рангу використати при формуванні алгоритму розподілу інвестиційних ресурсів (рисунок 17.2). Інтегральні оцінки покладені в основу процедури вибору коефіцієнтів пріоритетності суб’єктів при інвестуванні.

Рисунок 17.2 - Система формування інтегральної оцінки

адмінтериторії та її рангу

Схема формування інвестиційної політики на основі методу використання інтегральних оцінок дозволяє отримати початкові наближення плану інвестування з наступним ітераційним його покращанням фахівцями та на основі використання інших методів розв'язання задач – прийняття рішень в інших варіантах постановки задачі.

У підрозділі “Формалізація алгоритму оцінки медико-санітарної ситуації в територіальних регіонах України” проведена формалізація алгоритму оцінки медико-санітарної ситуації в територіальних регіонах. При цьому описано алгоритм побудови оцінок статусів, стану здоров'я населення регіонів України та стану організації охорони здоров'я населення, які ототожнили з системою  , деі – номер регіону, j – статус або стан. Об'єкт характеризується показниками Y₁,Y₂,...,Y_n,  для яких вважається, що відомі інтервали зміни реальних значень Y_к:  , а також відомі інтервали "норми"  , причому  .

Введено також для кожного Y_k ознаки α_k, β_k, Р_k, значення яких нуль або одиниця, і вважається, що оцінку стану системи  потрібно проводити лише для тих Y_k, для яких Р_k=1. Введено множини індексів показників Y_к , тобто J_s ={1,2, ...,n}, J_os={kєJ_s: Р_k=1}.

Використовуючи введений формалізм, задачу побудови оцінки стану   формулюємо таким чином: на множині показників {Y_k: kєJ_os} провести аналіз даних системи   і одержати інтегровану оцінку W_s стану системи  , яка повинна вказувати на ступінь відхилення стану об'єкта   від свого оптимального стану, який відповідає випадку, коли її показники Y_k, kєJ_os збігаються зі своїми оптимальними нормативними значеннями.

Розроблений алгоритм одержання оцінки W_s зводиться до наступного: проводиться аналіз показників {Y_k: kєJ_os}, розраховуються оцінки  (у відсотках) відхилень Y_k від своїх нормативних значень  , де  ,  ,   та, використовуючи модель лінійної регресії, будується на множині оцінок  інтегрована оцінка W_s, яка характеризує ступінь відхилення стану системи   від свого нормативного стану за формулою  , де   – вагові коефіцієнти, або у такому вигляді:  , де J_os – множина індексів Y_k, kєJ_os, значення яких відхилені в області ненормативних значень.

Оцінку стану медико-санітарного забезпечення окремого регіону в цілому отримуємо, якщо уже відомі для цього регіону інтегровані оцінки стану організації системи охорони здоров'я та стану здоров'я населення, всіх статусів, які впливають на стан медичного забезпечення.

Розглянемо і-й адмінрегіон України R_i. Об'єктами інвестицій регіону R_i є системи  , де j – номер об'єкта інвестицій (статуси, стани здоров'я і організації системи охорони здоров'я населення). Використовуючи розроблений алгоритм одержання оцінки W_s, для кожної системи   отримуємо оцінки  . Для одержання оцінки стану медико-санітарного забезпечення регіону R_i запропонована модель лінійної регресії:  , де m – кількість   в і–му регіоні,  – вагові коефіцієнти. Обчислені за цією формулою інтегровані оцінки для кожного з 27 регіонів України дозволяють провести ранжування регіонів у межах держави, а показники рангу використати для початкового наближення плану інвестування медичного забезпечення регіонів. Таким чином отримує рішення задача прийняття рішень щодо формування планів інвестування за фіксованого загального обсягу інвестування для України в цілому.

Для розв'язання задачі щодо формування планів інвестування за фіксованих загальних обсягів інвестування окремих сфер охорони здоров'я слід прийняти рішення щодо фінансування сфер допомоги та відшкодувань для України в цілому. Зазначимо, що за допомогою аналогічної моделі лінійної регресії отримуємо інтегровану оцінку W_у медико-санітарного стану для України в цілому:  , деΘ_i – вагові коефіцієнти, які вказують на важливість оцінки W_y регіону R_i при побудові інтегрованої оцінки W_y.

У підрозділі “Задача прийняття рішень щодо формування планів інвестування за умови максимально можливого забезпечення запитів суб'єктів інвестування за обмежених фінансових ресурсів” розглядається один із варіантів задач щодо формування планів інвестування. Розглядається випадок, коли відомі загальні обмеження на інвестиції для кожного регіону і відомі заявки від регіонів на інвестиції для кожного об'єкта інвестицій.

Аналізується регіон R_i. Вважається, що таких регіонів n, причому в кожному регіоні R_i,   знаходяться m об'єктів інвестування в системі охорони здоров'я ( ), де і – номер регіону,  j – номер об'єкта. Нехай  – заявка на інвестування j-го об'єкта і-го регіону,  V_і– загальна сума інвестицій, яка може бути перерахована в і-й регіон на всі об'єкти інвестування, а D_i – загальний борг і-му регіону за минулий час. Тоді в математичному плані задачу прийняття рішень для даного варіанта формування інвестицій можна подати в такому вигляді: знайти обсяги фінансування  , , які б забезпечували мінімум функції

                                                        (17.1)

за таких обмежень:

,                                                                (17.2)

.                                                         (17.3)

Задача прийняття рішень у розглянутому варіанті поділяється на n задач нелінійного програмування, оскільки потрібно формувати рішення для кожного регіону R_i.

Якщо  – оптимальний план інвестування, а  – борг j-му об'єкту інвестування і-го регіону, то обсяг фінансування   є  , причому  .

Розв'язок задачі (1), за обмеження  , знайдено згідно з загальною теорією нелінійного програмування: будується функція Лагранжа, виписуються похідні і достатні умови існування мінімуму, з яких знаходиться розв'язок

                                       (17. 4)

Точкою мінімуму функції (17.1) за обмежень (17.2), (17.3) є  .        

Описана процедура отримання розв'язку задачі може бути застосована і для випадку, коли обмеження (17.3) замінені на більш загальні:      

,                         (17.5)

де  – відомі для кожного j-го об'єкта інвестування постійні величини, які вказують на мінімально можливий обсяг інвестування.

При розгляді задачі (17.1), (17.2), (17.5) використовується, як і для задачі (17.1)–(17.3), розв'язок (17.4) задачі (17.1), (17.2). Аналіз розв'язку (17.4) аналогічний: перевіряється для кожної компоненти розв'язку (4) виконання умов (17.5), і у випадку, коли одержуються компоненти, для яких умова (5) не виконується, в розв'язку задачі (17.1), (17.2), (17.5) задаються відповідні величини  , які вказують на мінімально можливі обсяги інвестування. Для компонент, де умова (17.5) виконується, формулюється допоміжна задача нелінійного програмування типу (17.1),   і процес розв'язку триває доти, поки всі компоненти розв'язку допоміжної задачі будуть задовольняти обмеженням (17.5).

Розглянуто задачу прийняття рішень щодо формування планів інвестування в зміненій постановці: вважається, що загальні суми інвестицій в об'єкти інвестування відомі для всієї України, і потрібно ці обсяги інвестування розподілити за регіонами за умови максимально можливого забезпечення запитів регіонів. Показано, що ця задача зводиться до наступної задачі нелінійного програмування: знайти мінімум функції 

                                 (17.6)

за таких обмежень:

,                                                        (17.7)

,                                                (17.8)

де   – загальна можлива сума інвестування j-х об'єктів для України в цілому;   – запити на інвестування j-го об'єкта в і-му регіоні. Зазначимо, що задача (17.6)–(17.8) сформульована для об'єктів   фінансування за всіма регіонами  , а її розв'язок – оптимальний план розподілу інвестицій за регіонами для   за умови максимального забезпечення заявок.

У більш загальному формулюванні задачу (17.6)–(17.8) можна розглянути замінивши обмеження (17.8) на  , де  – відомі для кожного і-го регіону мінімально можливі обсяги інвестування для j-го об'єкта.

На основі аналізу задача (17.6)–(17.8) ідентична до задачі (17.1)–(17.3),  тому її розв'язок має вигляд

.

Розроблений алгоритм отримання розв'язку поставлених задач досить простий. Розв'язки задач нелінійного програмування розглядаються як деяке наближення планів розподілу інвестицій, тому що при прийнятті рішень з цього питання вони можуть використовуватись як рішення з урахуванням показників ранжування регіонів, які отримані на основі аналізу оцінок складових статусів адмінтериторій.

Конструкція запропонованих рішень для задач розподілу інвестицій за об'єктами та регіонами може бути використана і за умови врахування вагових коефіцієнтів для кожного регіону або об'єкта інвестування, якщо в критеріях (17.1), (17.6) ввести вагові коефіцієнти  перед показниками запитів  , за допомогою яких здійснюється корекція заявок на інвестиції. Якщо прийнято вагові коефіцієнти  такі, за яких виконується умова  , то задача розподілу інвестицій в рамках одного і-го регіону зводиться до задачі мінімізації функції

  за обмежень (17.2), (17.3), або (17.2), (17.5),

а задача розподілу інвестицій між регіонами зводиться до задачі мінімізації функції

        за умов (17.7), (17.8).                        

18. Рижков П.П. Проблеми пріоритетних напрямків охорони здоро’я, пов’язаних зфінансування і менеджментом. [Електронний ресурс] /Рижков П.П. – Київ: БНТУ, 2009. – 49 с. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua

Під якістю медичної допомоги населенню, на наш погляд, ми розуміємо відповідність профілактичних, діагностичних, лікувальних, реабілітаційних заходів досягненням світової медичної науки і практики.Для порівняння існуючих в Україні заходів зі світовим, необхідно скласти стандарти якості покожній нозологічній одиниці.Всесвітня організація охорони здоров’я роз-робила стандарти якості для всіх захворювань, якіє в світовій практиці.Головними спеціалістами МОЗ України цістандарти адаптовані до республіканських можливостей. Затверджені Вченою радою МОЗ, надрукованів достатній кількості для всіх медичних організацій України.По нашим даним стандарти якості об’єднують:

- стандартний набір діагностичних, лікувальних заходів, оптимальних для конкретного захворювання, перелік лабораторних аналізів, рентгенологічних, ендоскопічних, ультразвукових, функціональних та інших обстежень, атакож перелік лікувально-реабілітаційнихманіпуляцій, ліків, процедур;

- набір показників і параметрів, які характеризують бажаний стан здоров’я пацієнта на момент виписки.

Для оцінки якості діагностики і лікування хворих ми рекомендуємо ввести поняття рівень якості (Р.Я.). Рівень якості рахується як добуток оцінки набору заходів (ОНЗ) на оцінку якості (ОЯ) в умовних одиницях – результати лікування (видужання, покращення в стані здоров’я, беззмін, погіршення, смерть). Це можно виразити формулою:

Р.Я. – лікування конкретного хворого = ОНЗ х ОЯ в умовних одиницях.

Оцінкана борузаходів визначається експертним шляхом завідуючим відділенням стаціонару, або поліклініки при виписці хворого на основі порівняння діагностичних і лікувальних заходів по даним історії хвороби, або амбулаторної карти конкретного хворого і державного збірника стандартів якості. За оцінку беремо одну умовну одиницю. Наприклад, для лікування хворого виразковою хворобою 12-ти палої кишки згідно стандартам якості необхідно було зробити 30 діагностичних і лікувальних заходів, а зроблено по даним історії хвороби – 20, через різні обставини решта заходів не була зроблена. ОНЗ в такому випадку складає: 30 заходів – одна умовна одиниця;

20 заходів – х =20х1,0= 0,67 у. одиниць. 30

По нашим даним в ряді випадків слід оцінити ОНЗ по її відносному значенню, наприклад, із 10-ти заходів по державним стандартам якості не зроблена операція. В цьому випадку ОНЗ не може складати 0,9 ум. одиниць, так як не зроблена операція, що являється судьбоносним заходом для здоров’я хворого. Оцінку якості проводимо по результатам лікування. На підставі наших досліджень, а також других вчених (шортел О., Калюжний А., 1998; Короп А.Ф., 1998) дійшли до висновку, що видужання хворого оцінюється за одну умовну одиницю.

При покращенні в стані здоров’я хворого ОЯ=0,75 ум. одиниць. Без змін в стані здоров’я хворого ОЯ=0,5 у.о. Погіршення в стані здоров’я хворого ОЯ оцінюється, як 0,25 умовних одиниць. При летальному випадку ОЯ= 0 (нулю). Знаючи ОНЗ і ОЯ по кожному хворому можно розрахувати рівень якості лікування хворого конкретним лікарем за певний період за формулою:

РЯЛ– рівень якості конкретного лікаря

РЯХ1– рівень якості лікування одного хворого цим лікарем;

РЯХ2 – рівень якості лікування другого хворого цим лікарем;

РЯХn – рівень якості лікування «n» хворогоцим лікарем;

«n» – число пролікованих хворих конкретним лікарем за певний період (один місяць, один квартал, один рік.).

Для визначення рівня якості роботи відділення за певний період ми рекомендуємо користуватись формулою:

, (18.1)

РЯВ – рівень якості роботи відділення лікарні або поліклініки за певний період;

РЯЛ1 – рівень якості роботи одного лікаря конкретного відділення за певний період;

РЯЛ2 – рівень якості роботи другого лікаря цього відділення за певний період;

РЯЛn – рівень якості роботи «n» лікаря в конкретному відділенніза цейже період;

«n» – число лікарів у конкретному відділенні.

На підставі наших розробок можно розрахувати рівень якості роботи лікарніза конкретний період (місяць, квартал, рік) по формулі:

, (18.2)

РЯ лікарні – рівень якості роботи лікарні за певний період;

РЯВ1– рівень якості роботи одного відділення за тойже період;

РЯВ2– рівень якості роботи другого відділеннялікарніза той же період;

РЯВn – рівень якості роботи «n» відділення лікарні за конкретний період;

«n» – кількість відділень в лікарні.

За вищевказаною методикою можна розрахувати рівень якості роботи медичних організацій міста, району, області і в цілому України. Нами розраховані норми рівня якості роботи медичних організацій: сільська сімейна амбулаторія – 0,6 ум. одиниць; ЦРБ – 0,7 у.о.; Міських лікарень – 0,8; Обласних мед організацій і клінік мед. університету, науково-дослідних інститутів – 0,9 ум. одиниць.