Категорія числа

Категорія числа у східнослов'янських мовах порівняно з давньоукраїнською мовою зазнала значних змін. Давньоруськоукраїнська мова мала три числа: однину, множину та двоїну. В історії розвитку усіх трьох мов множина поступово витісняє з ужитку форми двоїни. Цей процес відбувався в давньо­руських діалектах приблизно в XIII ст. і засвідчений па­м'ятками з ХІІІ ст., хоч у говорах у формах окремих відмінків залишки двоїни простежуються і в наш час. Це свідчить про те, що не всі категорії одночасно втра­тили форми двоїни. Так, в українській мові форми з флек­сією -има в орудному множини є залишком давального-орудного двоїни: очима, плечима, грошима, дверима, вушима.

Залишки двоїни зберігаються в українських гово­рах (частково і в літературній мові) від форм називного-знахідного двоїни іменників переважно у сполученні з чис­лівниками два, три, чотири: дві руці, три нозі, чотири душі, дві вівці, дві кирниці, дві вікні, дві слові, чотири літі.

У літературній мові форми двоїни замінені множиною, але і в говорах, і в літературній мові спостерігаються від­мінності в системі наголошування колишніх форм двоїни і множини: дві верби́ (мн. ве́рби), два ду́би (мн. дуби́), три ноги́ (мн. но́ги), два сло́ва (мн. слова́), три села́ (мн. се́ла), три си́ни (мн. сини́), чотири душі́ (мн. ду́ші).

Іменник очі, уші (при множині вуха) є залишком називного-знахідного двоїни.

У сучасній російській мові простежуються залишки двоїни в назвах парних предметів: боти, брюки, берега, боки, глаза, города, повара, поезда, рога, рукава, колени, очи, плечи, уши. У сполученні з числівниками два, три, чотири виявляється відмінність у наголошенні колишніх форм двоїни і множини: два до́ма (мн. дома́), три пи́саря (мн. писаря́), четыре ро́га (мн. рога́), два окна́ (мн. о́кна), две земли́ (мн. зе́мли), три по́ля (мн. поля́), четыре сестры́ (мн. се́стри).

У сучасній білоруській мові збереглися залишки двоїни у формі орудного множини з флексією -ма: дзвярыма, вачыма, грашыма, вушыма; у сполученні з числівниками два, три, чотири: два сталы, три кані, чатыры кані, дзве рукі.

У сучасних східнослов'янських мовах спостерігаємо спільні риси в уживанні категорії числа: окремі слова мають або форму однини, або форму множини.

Тільки в однині вживаються іменники: укр. альпі­нізм, гнів, горох, мідь, студентство, шерсть та ін.; рос. альпинизм, гнев, горох, мед, студенчество, шерсть та ін.; блр. альпінізм, бабіт, гнеу, гарох, медзь, пшаніца, сту-дгнцтва, шзрсць та ін.

Іменники, що вживаються тільки у множині, мають такі ж закінчення, як і іменники І—IV відмін, але вони не належать безпосередньо ні до жодної з чотирьох (у рос. і біл.— трьох) відмін: укр. боєприпаси, ворота, вила, граб­лі, канікули, ножиці, окуляри, патли, підмостки, сани, сходи, шори, ясла та ін.; рос. боєприпаси, ворота, вили, грабли, каникули, ножници, очки, патли, подмостки, сани, всходи, шори, ясли тощо; блр. боєпрыпасы, варо́тыі, вілы, гра́блі, канікулы, кудлы, падмосткі, санкі, усходы, шоры, яслі та ін.

Однак в окремих мовах спостерігаються розбіжності щодо граматичного числа:

Українська мова: білило (одн.), вінця (множ.), двері (множ.), доба (одн.), жалощі (множ.), жорна (множ.), клопіт (одн.), ночви (множ.), пахощі (множ.), похорон (одн.), сухоти (множ.), чари (множ.), чорнило (одн.).

Російська мова: белила (множ.), ободок (одн.), дверь (одн.), сушки (множ.), скорбь (одн.), жернова (множ.), хлопоти (множ.), корито (одн.), аромат (одн.), похорони (множ.), чахотка (одн.), волшебство (одн.), чернила (множ.).

Білоруська мова: бяліли (множ.), венца (множ.), дзверы (множ.), суткі (множ.), смутак (одн.), жарон (одн.), клопат (одн.), ночвы (множ.), арамат (одн.), пахаванне (множ.), сухоты (множ.), чары (множ.), чарніла (одн.).