Лекція 5. Соціологія культури

Мета: визначити з яких форм складається цілісний культурний комплекс і під в сучасному суспільстві.

ПЛАН

1. Поняття культури та особливості її дослідження в соціології

2. Основні категорії соціології культури

3. Специфіка соціокультурної ситуації в Україні

Література

1. Відродження культури: міф і реальність // Політична думка. — 1993. —

№1.

2. Витанье Й. Обшество. культура, социология. — М., 1984.

3. Історія української культури / Відп. за випуск В. П. П.Ікварень. —

Миколаїв,1996.

4. Кравченко А.И. Социология. Учебник для студентов вузов.

"Академический проэкт", Издательская корпорация "Логос".- М., 1999.

5. Лісопнів В. Культура та цивілізація // Філософська і соціологічна думка.

—1993.— №1.

6. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. -М., 1992.

7. Соціологія. (За ред.Городяненка В.Г.) Посібник. К.:"Академія".2001.

8. Соціологія.курс лекцій ( за редакцією Старовойта І.С.) .

Тернопіль.:Астон.-1999.

9. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 5. Тема II.

Соціологія культури.-Львів, 1996.

10. Якуба О.О.Соціологія.-Харків, "Константа", 1996.

Суспільство можна розглядати як сукупність індивідів, які взаємодіючи між, собою, творять певні соціально-історичні форми: спільноти та інституції, призначені для задоволення потреб природних і соціальних, як окремих індивідів, так і громади в цілому. В якому порядку і обсягу, в якій формі будуть задовольнятися ці потреби: як, що і коли їсти, які варіанти статевого співжиття приймати, як і для чого, в кінці кінців, жити - все це визначається культурою. Її можна розглядати як якісний складник суспільного життя, який, охоплюючи всю суспільну будову, визначає цілісність, впорядкованість, спрямованість соціальної системи.

В буденному житті сама культура є тим складником цивілізованості, за яким ми оцінюємо певне суспільство, чи його частину, визначаємо місце, яке займає ця спільнота - носій культури на шляху прогресу всього людства.

1. Поняття культури та особливості її дослідження в соціології

Соціологія як наука досліджує суспільство крізь призму діяльності людини, яка в процесі свого життя вступає у різноманітні соціальні зв'язки і відносини, творить соціальні спільноти і соціальні інститути. Але є ще й інші виміри соціального, які не вписуються до наведеної вертикально-компонентної схеми. Ці виміри пов'язані з якісними характеристиками суспільного життя, що пронизують усі рівні соціальної будови, визначаючи її цілісність і впорядкованість. Серед таких якісних вимірів для соціології першочергове значення має культура.

Поняття культури є надзвичайно широким, бо культурне охоплює соціальне в усіх його формах і впродовж усієї історії існування людства. Раніше цей термін трапляється тільки у словосполученнях, означаючи функцію чогось (вироблення правил поведінки), (здобуття знань, досвіду), (удосконалення мови) та ін. Своїм походженням слово "культура" (лат. cultura — обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) зобов'язане латинським словам colo, colere (вирощувати, обробляти землю, займатися землеробством). Cultus — це землеробська праця (звідси — agricultura). Отже, здавна під культурою розуміли всі ті зміни в навколишньому середовищі, які відбувалися під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами.

Але з XVIII ст. термін "культура" почав застосо­вуватися стосовно людей та їхньої творчої діяльності: він дістав узагальню­юче значення і ним стали називати все створене людиною. При такому підході культуру можна розглядати як створену людиною "другу природу", надбудовану над першою, "природною природою", як увесь створений лю­диною світ. Це знаряддя праці, соціальні форми життя, звичаї, взірці, нор­ми, соціально регульована поведінка, соціальний контроль тощо.

Поняття культури означає якісну характеристику суспільства, передає міру його прогресу, рівень і міру досягнень у значенні панування над силами природи і своїми власними соціальними зв'язками та стосунками.

Дещо в іншому аспекті роз­глядає поняття культури Н. Смелзер, один з найвизначніших представників американської соціологічної думки. Порівнюючи тваринний світ і світ лю­дини, він зазначає, що поведінка тварин переважно інстинктивна. Натомість людська поведінка набагато менше зумовлена прямим генетичним контро­лем. Тому Н. Смелзер визначає культуру як систему цінностей, уявлень про світ і правил поведінки, спільних для людей, пов'язаних певним способом життя. Оскільки культура не набувається біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступним поколінням. Цей процес є основою соціалізації: у результаті засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил та ідеалів відбувається формування особистості дитини та регулювання її поведінки.