4. “Велика депресія” (1929-1933 рр.)

Про те, що насправді виявилося причиною такої економічної катастрофи, якою стала Велика депресія, вчені сперечаються і до тепер.

До кінця 20-тих років економічна система країн Заходу досягла такого рівня складності, при якому механізмів саморегулювання стає недостатньо для підтримки стійкого економічного і соціального розвитку – необхідне втручання держави.

Економічна криза охопила всі головні капіталістичні держави, але найбільше постраждали США і Німеччина. Для кризи характерні:

1) падіння виробництва: до 1933 р. промислове виробництво в США знизилось порівняно з 1929 р. на 46% (рівень 1911 р.). Обанкротилась ¼ всіх банків (майже 6 тис. шт.), 135 тис. фірм, 1 млн. фермерів. Реальна з/п скоротилася на 30-40%.

2) дефляція: ефект перевиробництва (продукція не знаходила збуту через скорочення платоспроможності населення) викликав дефляцію – зниження цін.

Оптові ціни на с/г продукцію знизились на 58% (в 2,5рази), на промислову продукцію – на 20-40 %. Роздрібні ціни знизились на 5-10%. Банки припинили виплату відсотків, і ще й брали плату за збереження грошей в розмірі 0,5-1% річних. Виробники через неможливість збути товар почали його просто знищувати.

3) безробіття – в пік кризи в США без роботи залишилось 25% (≈ 13 млн. чол.) працездатного населення, в Німеччині – 7,5 млн. чол. (11% населення). Три млн. населення переїхало з міст в села, де вели натуральний спосіб життя. В США різко зросла злочинність, почалися акти громадської непокори.

Заходи, що їх приймав уряд Гувера (було витрачено 3 млрд. $) не дали результатів – криза розросталася.

5 Господарство розвинутих країн світу у 30-ті рр.

Вихід з кризи всюди був пов’язаний з посиленням ролі держави в економічному житті країни. В найзагальніших рисах державне втручання мало мету оживити виробництво через ринок, шляхом зростання платоспроможного попиту.

Для цього необхідно було надати людям грошові засоби, встановивши зайнятість.

•У США вихід з кризи був пов’язаний з іменем Ф. Рузвельта, який прийшов до влади в 1932 р. і обирався 4 рази на пост президента. Його передвиборна програма, відома як “Новий курс” стала програмою виходу з кризи, який тривав до 1938 року. Теоретичною основою курсу стали концепції англ. Економіста Кейнса – автора теорії державного регулювання економіки. Конгрес США надав Рузвельту надзвичайні повноваження.

Найперша акція – введення надзвичайного економічного становища в березні 1933 року. Було закрито 25 тис. банків – всі наявні, 40% з них було ліквідовано взагалі, найздоровіші відкрились через два тижні і їх діяльність контролювалася Федеральною резервною системою. Був прийнятий закон про заборону вивозу золота з держави і про обов’язковий продаж громадянам золота держави за цінами вище ринкових і таким чином було зроблено державний запас ≈ 200 тон золота.

Прийнятий у червні 19;3 р. закон про відродження національної промисловості передбачав введення системи державного регулювання економіки, кодексів “чесної конкуренції” для всіх галузей промисловості, які визначали умови і обсяг виробництва, рівень цін, нижче яких не можна було опускатися, встановлював ринки збуту. Було прийнято 750 таких кодексів, які охопили 95% всієї промисловості і торгівлі, вони сприяли витісненню дрібних і слабких підприємств і посилювали концентрацію виробництва.

Втіленню “Закону про промисловість” сприяла створена Адміністрація національного відродження, куди ввійшли представники передових компаній Америки (Форд, Дженерал Моторс). Закон цей зобов’язував підприємців регулювати ріст зарплати, дозволяв створювати профспілки.

Для боротьби з безробіттям була створена Адміністрація громадських робіт, на програму допомоги безробітним асигновано 3 млрд. $. Для молоді організовувались трудові табори, члени яких були зайняті на громадських роботах.

Була створена Адміністрація регулювання сільського господарства. З метою підвищення цін на сільськогосподарську продукцію фермерам пропонувалося укласти з урядом контракт про скорочення посівних площ і поголів’я худоби, за що вони отримували грошові премії. Фермерам надавали кредити на пільгових умовах.

• Англія виходила з кризи повільно, перед ІІ світовою війною англійська промисловість перебувала на рівні 1929 р., високий рівень безробіття. Відставало і сільське господарство, яке забезпечувало тільки 35% власною продукцією. В 1937 р. – ще одна криза, з якої вдалося вийти лише завдяки переведенню виробництва на воєнний стан – готувалися до ІІ світової війни.

• Німеччина. Економічна криза привела до кризи політичної і приходу до влади нацистів на чолі з А. Гітлером (причому не в результаті перевороту, а мирним шляхом – збідніле до краю населення віддало голоси “партії сильної руки”).

Із середини 30-х років основна увага була зосереджена на мілітаризації економіки. За 1933-38 рр. військові витрати зросли з 620 млн. до 15,5 млрд. марок.

Таким чином, шляхом виходу Німеччини з кризи став шлях тотальної мобілізації ресурсів і воєнного реваншу.

В 1935 р. – закон про оборону імперії і всезагальна військова повинність, армія швидко зростає. В цьому ж році – загальна трудова повинність для 18-25 років. Робочий день сягає наприкінці 30-х років 10-14 годин.

В 1936р. – 4-ох річний план мобілізації ресурсів, який передбачає накопичення стратегічних сировини і валюти.

Завдяки воєнізації різко скорочується безробіття. Приймається декларація про припинення класової боротьби, заборонені страйки та профспілки. В країні передвоєнна ситуація.

Таким чином, з допомогою активного (ще небувалого в мирний час) державного втручання США, Німеччина та інші капіталістичні країни вийшли з кризи. Світ стояв на порозі ІІ світової війни.