2. Біосфера.

Термін біосфера був уведений у науковий лексикон австрійським геологом Едуардом Зюсом (1831 — 1914) в 1875 р. Цим терміном Э.Зюс позначив сферу, середовище перебування організмів.

В.И.Вернадський розробив наукове уявлення про структурно-функціональну організацію біосфери, включаючи її компонентний склад і специфіку функціонування.

У сучасному розумінні біосфера не середовище життя, а глобальна система, де в нерозривному зв'язку існують, з одного боку, інертна речовина у твердій, рідкій і газовій фазах, а з іншого боку - різноманітні форми життя і їхні метаболіти.

Біосфера Землі - відкрита, складна, багатокомпонентна, саморегулююча, пов'язана з космосом система живої речовини й мінеральних сполук, що утворює зовнішню оболонку Землі.

Біосфера - це складна багатокомпонентна загальнопланетарна термодинамічно відкрита саморегулююча система живої речовини й неживої матерії, що акумулює й перерозподіляє величезні ресурси енергії й визначає склад і динаміку земної кори, атмосфери й гідросфери. (Ковда)

Біосфера являє собою єдність живої речовини й пронизаної нею зовнішньої частини земної кулі. Жива речовина так само немислима без біосфери, як остання без живої речовини.

3. Біокосні системи.

Це системи, утворені живими організмами й середовищем їхнього перебування, включають в себе обмін хімічними елементами між живими організмами й навколишнім для них середовищем.(– ґрунти, осадові породи, деякі гази )

Термін був уведений В.И. Вернадським в 1944 р. Обмін хімічними елементами в біокосних системах відповідає за біогеохімічну організованість біосфери.

4. Біогеохімічні процеси - це процеси взаємодії між живою речовиною й інертною матерією Землі.

Ця взаємодія відбувається у формі масообміну хімічних елементів між живими організмами й навколишнім середовищем.

Розвиток Землі на протязі її геологічної історії супроводжувався одночасною еволюцією бгх структури біосфери.

На стадії первинного розвитку планети відбувалася диференціація елементів між рідкою, твердою та газовою фазами. (Утворилися літосфера (легкозастигаючі Ме – піднялися вверх, утворили кору, важчі розплавлені – ближче до астеносфери та мантії), атмосфера, гідросфера)

В подальшому, з виникненням життя, відбувалося формування бгх циклів елементів у біосфері (атмосфера з відновної стала окисною, гідросфера з карбонатнохлоридної – хлоридносульфатною, виник грунт на поверхні літосфери)

Переважаючими хімічними елементами як в біосфері, так і в будь-якій екосистемі, що входить до її складу, є С, Н, Si, O, N,Ca, P, Fe, S.

Відбувається постійний обмін цих елементів між живими оорганізмами та органічними рештками відмерлих організмів, між організмами та навколишнім середовищем. В наслідок спонтаних хімічних та біологічних реакцій відбувається циклічний перерозподіл елементів між різними середовищами.

Такий же перерозподіл може бути викликаний фізичними, геологічними і (та) біологічними процесами. Такі процеси відбуваються в газовій фазі (атмосфера), твердій фазі (літо – і педосфера), рідкій фазі (гідросфера).

Виділяють ендо- та екзогенні цикли.

Перші відбуваються в літосфері чи породах і є, в основному, предметом геохімії, другі – в біосфері як місці існування живих організміві і є предметом розгляду біогеохімії.

Ці процеси, геохімічні по суті (як закономірні міграції хімічних елементів), але здійснювані не під впливом геологічних факторів, а в результаті життєдіяльності організмів, і тому були названі Вернадським біогеохімічними.

.

Рис. 1 – Екзо та ендогенний цикли обміну речовини між біосферою, океаном, атмосферою і гірськими породами.

Саме процеси масообміну елементів об'єктивно характеризують геохімічну діяльність організмів, завдяки їм біосфера має і підтримує певну, як її називав В.И.Вернадський, «геохімічну організованість».