1.2 Фразеологізми як один із художніх засобів створення експресивно-емоційного фону новел Василя Стефаника

    Українська літературна мова постійно збагачується яскравими зразками живомовних стійких висловів. Скарби народної фразеології широко використовувалися та використовуються в художній літературі з метою творення образів персонажів втілення ідейно-естетичного задуму автора, відображення національного колориту. Розмовно-побутові сталі вислови є істотним компонентом розгортання сюжетів. Допомагають письменникам правдиво відобразити різні явища, побут українських сіл та міст, дати переконливу характеристику дійових осіб, посилити експресивність висловлення. В. Чабаненко стверджує: «… в пошуках експресії, яка б відповідала данному суспільно-політичному моментові, мовці нерідко вдаються до структурно-семантичного оновлення, до трансформації вже відомих, старих фразеологізмів» [33, с. 62]. Це спостерігаємо як у загальнонародній, так і в індивідуально-авторській писемній практиці. Фразеологізми у новелах В. Стефаника займають значне місце. Вони характеризуються і з боку поетичного мислення глибиною, і широтою думки. Мова творів В. Стефаника проста. Він уникає надто складних синтаксичних конструкцій.  У новелах переважають короткі речення, серед яких чимало окличних. Фразеологізми належать до характерних художньо-зображувальних особливостей новел В. Стефаника. Фразеологізми, використані В. Стефаником у своїх творах, мають, як і вся його лексика взагалі, чітко виражене забарвлення покутського діалекту. Всі вони належать до розмовно-побутової фразеології з притаманною їй образністю, емоційністю, експресивністю. Фразеологізми, поруч з іншими лексичними одиницями, служать стилістичним засобом створення соціально-психологічного фону новел. Характерною особливістю фразем В. Стефаника є те, що вони переважно зустрічаються у мові персонажів новел. Це пояснюється особливостями стилю письменника, який у переважній більшості веде повіствування за допомогою своїх героїв. Фразеологізми разом з іншими образними засобами та змістом новел спрямовані на те, щоб донести думки автора до читачів, сформувати у них певні оцінки. Це торкається як ідейної спрямованості новел взагалі, так і окремих її фрагментів. Письменник у новелах намагається показати невідповідність внутрішнього світу людини їх конкретній поведінці. А фразеологізми, власне, і допомагають побачити і відчути цю невідповідність. Новела В. Стефаника «Новина» є однією із найвідоміших у творчому доробку письменника. Головний герой, Гриць Летючий, топить свою дитину. Але йому ще важче бачити своїх дітей голодними і босими, позбавленими належного огляду і опіки. У фразеологізмах, вкладених письменником у його вуста, звучить біль і розпука: «лишила на мою голову»;  «бодай земля її вікінула»; «чума дес ходит»; «бодай голову зломила»; «не було ніякої ради». У новелах автор використовує також чимало фразем, що виражають відповідне емоційно-фізіологічне відчуття: «бити головою до одвірка»; «скреготати зубами»; «гризти кулаки»; «сотати думки». Отже, фразеологізми мають виразне стилістичне забарвлення, належать до художньо-зображувальних засобів новел, допомагають нам краще зрозуміти ідейне спрямування твору.

РОЗДІЛ 2

МОВНО – СТИЛІСТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАЛЕКТНОЇ ЛЕКСИКИ У НОВЕЛАХ В. СТЕФАНИКА ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ