Види стандартів:

1. Міжнародні. Світовий досвід управління якістю був сконцентрований у пакеті міжнародних стандартів ISO 9000 (не на саму продукцію, а на управління якістю продукції) прийнятих міжнародною організацією по стандартизації ISO в березні 1987 р. З березня 1997 року ці стандарти визнала Україна.

2. Державні (національні) стандарти – стандарти, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів. До органів державної служби стандартизації відноситься Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, який провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів.

3. Кодекс усталеної практики (звід правил) – документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів.

4. Галузеві стандарти.

5. Стандарти підприємств.

6. Технічні умови.

7. Технічний регламент – нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції.

Важливою складовою управління якістю продукції є її сертифікація (в перекладі з лат. „зроблено вірно”) – процедура, за допомогою якої документально засвідчується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю встановленим певним вимогам.

Одну з найбільш вагомих функцій управління якістю – функцію контролю над її дотриманням здійснюють посадові особи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Наказом цього комітету від 25.10.2006 р. визначений порядок проведення перевірок у суб’єктів господарювання якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо її безпеки, а також додержання правил торгівлі та надання послуг з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Перевірки проводяться посадовими особами на підставі затвердженого тематичного плану роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також на виконання наказів, розпоряджень, доручень Держспоживстандарту України.

Тематичний план роботи щодо вивчення стану споживчого ринку складається на квартал відповідно до завдань, визначених Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Держспоживстандартом України. У разі надходження обґрунтованих пропозицій щодо вивчення стану реалізації споживачам продукції на ринку від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також інших органів і установ, які здійснюють державний контроль та нагляд вони враховуються у тематичному плані роботи територіальних органів Держспоживстандарту України.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами виключно на підставі отриманих від споживачів звернень (скарг) про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Перевірки проводяться посадовими особами за наявності в них службових посвідчень та направлень на право проведення перевірки суб'єктів господарювання (додаток).

Суб’єкт господарської діяльності, який займається реалізацією продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, згідно з п. 3 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” несе відповідальність у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб’єкт господарської діяльності, який займається виготовленням або реалізацією продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, згідно з п. 4 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” несе відповідальність у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб’єкт господарської діяльності, який займається реалізацією продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), згідно з п. 5 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” несе відповідальність у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб’єкт господарської діяльності, який займається виготовленням або реалізацією продукції реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання згідно з п. 6 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” несе відповідальність у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію згідно з п. 7 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” суб’єкт господарської діяльності несе відповідальність у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування згідно з п. 8 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” суб’єкт господарської діяльності несе відповідальність у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів згідно з п. 9 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” суб’єкт господарської діяльності несе відповідальність у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За реалізацію товару, строк придатності якого минув, згідно з п. 10 ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” суб’єкт господарської діяльності несе відповідальність у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Споживач, згідно ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги). Ця інформація повинна містити:

• назву нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати товар;

• перелік основних властивостей товару, а щодо продукту харчування – його склад;

• ціну та умови придбання товару (роботи, послуги);

• дату виготовлення;

• гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

• правила та умови ефективного використання товару;

• термін служби (придатності) товару;

• найменування та адресу виробника.

Коли йдеться про товари (роботи, послуги), які підлягають обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію (знак відповідності Держстандарту України).

Стосовно товарів (робіт, послуг), які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров’я споживача та його майна, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний донести до відома споживача інформацію про можливі наслідки їх впливу (застереження типу „Берегти від дітей” тощо). Ця інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у технічній документації, що додається до товару, на етикетці, а також маркуванням та іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів.

Стосовно харчових продуктів, то згідно п. 13 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими Наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України „Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами” №185 від 11.07.2003 р. товар, який реалізується в роздрібній торгівлі, повинен мати маркування на етикетках (упаковці) в доступній для сприйняття формі, на українській мові про:

• загальну назву харчового продукту;

• номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса, об'єм тощо);

• склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

• харчову цінність, а також енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

• кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання;

• умови зберігання;

• позначення нормативного документа (для харчових продуктів вітчизняного виробництва);

• найменування та адресу виробника й місце виготовлення;

• умови використання (якщо такі передбачені);

• наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у разі, якщо використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на даний харчовий продукт);

• застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилоговіку, спортсмени, хворі тощо);

• іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

При виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну в порядку та строки, встановлені законодавством споживачі за своїм вибором мають право вимагати від продавця або виробника:

- безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

- заміни на аналогічний товар належної якості;

- відповідного зменшення його купівельної ціни;

- заміни на схожий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

- розірвання договору та відшкодування збитків, яких зазнав споживач.

Стосовно непродовольчих товарів, що були у використанні та реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача задовольняються за згодою продавця. Продавець, виробник зобов’язані прийняти товар неналежної якості і задовольнити вимоги споживача.

Вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через представника.