5. Место Японии в мировой экономике

Определяя место Японии в мировой экономике следует обратить внимание прежде всего на следующие показатели:

1. по объему ВВП Япония находится на 2-м месте в мире, производя в 2002 г. 12,3% мирового совокупного продукта и поэтому Япония является вторым по размерам пайщиком МВФ;

2. по объемам прямых зарубежных инвестиций Япония занимает 7-е место в мире, на ее долю приходится 4,8% общемирового объема накопленных прямых зарубежных инвестиций;

3. Япония является крупнейшим чистым кредитором в мире, долю которого приходится 50% объема международного кредитования;

4. в Японии достаточно низкий уровень безработицы по сравнению с другими развитыми странами – всего 5%.

5. в Японии наибольший в мире показатель нормы накоплений – более 60% ВВП;

6. Япония занимает второе место по уровню инвалютных запасов и одно из лидирующих мест по объема золотовалютных резервов;

7. Япония сводит свой платежный (в т.ч. баланс по текущим платежам) и торговый балансы с положительным сальдо и т.д.

Таким образом, исходя только из вышеперечисленных фактов можно сделать вывод о том, что Япония по прежнему является второй в мире по уровню социально-экономического развития, несмотря на все проблемы. Однако, не решив существующие проблемы, Япония может со временем сдать свои позиции и значительно снизить свою роль в мировой экономике.

Тема 7 економіка країн, що розвиваються

7.1 Загальна характеристика та фактори економічного розвитку.

7.2 Регіональні особливості країн, що розвиваються.

7.3 Найменш розвинені країни світу.

7.1. Загальна характеристика та фактори економічного розвитку

Найважливішими критеріями, за якими виділяють краї­ни, що розвиваються, в окрему підгрупу, є насамперед їх слаб­кий розвиток, відсталість, якісна неоднорідність суспільства, низький рівень розвитку продуктивних сил. Загальними ри­сами більшості країн, що розвиваються, є бідність, перенасе­леність, високий рівень безробіття, значна заборгованість роз­виненим країнам.

До країн, що розвиваються, належать приблизно 4/5 усіх країн світу, і в них сконцентровано більше 80 % населення світу.

Як еквівалент використовують широкий набір якісних та кількісних характеристик, найбільш поширеними яких є ВВП на одну особу, валовий національний дохід на одну особу, проводять класифікацію за паритетами купівель­ної спроможності валют, крім того, беруть до уваги історичні й політичні умови розвитку країн тощо.

Країни, що розвиваються, за класифікацією Світового бан­ку розглядають у межах окремих географічних регіонів:

• Східна Азія і Тихоокеанський регіон — 24 країни;

• Європа та Центральна Азія — 26 країн;

• Латинська Америка і Карибський басейн — 29 країн;

• Близький Схід та Північна Африка — 14 країн;

• Південна Азія — 8 країн;

• Африка на південь від Сахари — 48 країн.

Східна Азія і Тихоокеанський регіон: Американське Са­моа, Вануату, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Кірибаті, Китай, Корейська Народна Демократична Республіка, Лаоська На­родна Демократична Республіка, Малайзія, Маршаллові Ост­рови, Монголія, М'янма (колишня Бірма), Палау, Папуа-Нова Гвінея, Північні Маріанські острови, Самоа, Соломонові Ост­рови, Таїланд, Східний Тимор, Тонга, Федеративні Штати Мі­кронезії, Фіджі, Філіппіни.

Європа та Центральна Азія: Азербайджан, Албанія, Бі­лорусь, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизька Республіка, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Польща, Російська Федерація, Румунія, Сербія, Словацька Республіка, Таджикистан, Туркменістан, Туреч­чина, Угорщина, Узбекистан, Україна, Чорногорія, Хорватія.

Латинська Америка і Карибський басейн: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Ко­лумбія, Коста-Рика, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Па­рагвай, Перу, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кіттс і Невіс, Суринам, Уругвай, Чилі, Еквадор, Ель-Сальвадор, Ямайка.

Близький Схід та Північна Африка: Алжир, Джибуті, Єгипет, Західний берег та сектор Газа, Йорданія, Ірак, Іран, Ємен, Ліван, Лівія, Марокко, Оман, Сирія, Туніс.

Південна Азія: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівські Острови, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка.

Африка на південь від Сахари: Ангола, Бенін, Ботсвана Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея Бісау, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія, Коморські Острови, Демократична Республіка Конго, Республіка Конго, Кот-д'Івуар, Лесото, Ліберія, Маврикій, Мавританія Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Свазіленд, Сейшельські Остро­ви, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Еквато­ріальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Південно-Африканська Рес­публіка.

Крім того, країни, що розвиваються, іноді поділяють:

• на нафтоекспортуючі, у тому числі країни ОПЕК, які отримують значні доходи від експорту нафти і за відносно не­значної чисельності населення забезпечили його високий жит­тєвий рівень, хоч і з істотною диференціацією;

• нові індустріальні країни (НІК), які за багатьма еконо­мічними показниками переважають інші країни, що розвива­ються, а за деякими навіть конкурують із розвиненими краї­ нами світу;

• країни значного потенціалу, які ще не пройшли стадії індустріалізації, але мають достатньо диференційовану еконо­міку;

• сировинні придатки і "бананові республіки", які спеціа­лізуються на виробництві окремих видів сільськогосподар­ської продукції або мінеральної сировини.