3. Модель развития современной японской экономики.

Японская модель развития отличается от американской и западноевропейской более высокой степенью участия государства в экономической и социальной жизни общества. Вплоть до настоящего времени у государства сохраняются многие рычаги воздействия на различные области экономической деятельности в стране, включая ее внешние направления.

5. Современный этап развития экономики (с начала 2001 г. до наших дней). Реформами в новом тысячелетии занимается новое правительство Японии под руководством премьер-министра Дзюнитиро Коидзуми., который пришел к власти весной 2001 г.

Проблемы, стоящие перед японскими властями сложны и обширны. Среди них следует выделить следующие:

• сложная финансовая ситуация, которая проявляется в дефиците государственного бюджета, банковском кризисе (около 800 млрд. безнадежных долгов), снижении рейтинга платежеспособности страны, снижении цен на финансовые активы (акции, облигации японских компаний, о чем свидетельствует падение индекса Nikkei).

• сложности в сфере экспорта. Девальвация валют стран Юго-Восточной Азии (основных конкурентов Японии) способствовала удешевлению их экспорта и, как следствие, снижению спроса на мировом рынке на японский экспорт. Так, в 2001 г. товарный экспорт Японии сократился на 76 млрд. долл. (или почти на 16%) по сравнению с 2000 г.

• сокращение внутреннего спроса. Это произошло из-за снижения цен на импортируемую продукцию до уровня ниже цен на аналогичную продукцию японских компаний. Последние начали снижать цены на свою продукцию. Потребители в этой ситуации заняли выжидательную позицию, накапливая денежные средства и откладывая покупки до дальнейшего спада цен.

• старение населения. Оно проявляется в уменьшении количества молодежи в возрасте до 15 лет (с 30% в 1960 г. до 14% в 2001 г.) и увеличении количества пожилых людей в возрасте более 65 лет (с 6% в 1960 г. до 18% в 2001 г.). Экономические проблемы, возникающие вследствие этого, связаны с низким уровнем мобильности рабочих, неприятием радикальных перемен, отсутствием рациональных и эффективных нововведений, а также значительной нагрузкой на социальную сферу в виде социальных расходов государства на пенсии, медицинские страховки и т.д.

• кризис японской системы управления. Японцы, являясь высококвалифицированными менеджерами управляют значительно устаревшей системой и не могут (прежде всего психологически) от нее отказаться. Основной характерной чертой японской модели менеджмента является четкое соблюдение разработанных правил и неприятие неординарных действий.

• слабость развития современных информационных технологий. Двумя основными причинами этого являются, во-первых, использование в большинстве глобальных информационных систем (в Интернете, прежде всего) английского языка, которым владеют далеко не все квалифицированные японские специалисты; во-вторых, удешевление технологической продукции, не уступающей по качеству японской, в странах Юго-Восточной Азии, что обусловило сокращение спроса на миром рынке на японские товары данной отрасли промышленности.

Эти проблемы обусловили разработку целого пакета реформ, с которыми выступил кабинет Коидзуми. Предложенные реформы охватывают следующие мероприятия:

• максимальная приватизация государственных и полугосударственных компаний;

• изменение принципов финансирования государственных подрядных работ;

• реформа пенсионной системы;

• реформа медицинского страхования;

• пересмотр ряда положений налогового законодательства и т.д.

Початок XXI ст. У новому столітті японська економіка майже почала виходити зі стагнації, проте вже в останньому кварталі 2000 р. мав місце черговий спад, який тривав і у 2001р. За оцінкою МВФ, скорочення ВВП Японії у 2001р. становило 1,7 %, що не найкращим чином відбилося на про­мисловості Японії. У 2000 р. приріст у промисловості становив 5,7 % , але вже на початку 2001 р. розпочався спад.

Економічна активність в Японії стала підвищуватися у 2002 р. До цього моменту країна переживала період економіч­ного спаду, що почався в 1990-х роках після різкого падіння вартості активів. Уже у 2005 р. приріст промисловості був на рівні 1,5 %. Однак одною з найважливіших проблем для японської економіки залишалася дефляція, падіння цін.

Нині друга за величиною у світі економіка стабільно розви­вається завдяки зростанню експорту і капіталовкладенням компаній. Споживання також залишається на достатньо висо­кому рівні, оскільки поступово зростають доходи громадян. У промисловому виробництві спостерігається тенденція до ста­більного збільшення обсягів продукції. Стійкість і тривалість зростання останніми роками стала причиною припинення пе­ріоду дефляції в японській економіці в І кварталі 2006 р., а ін­декси впевненості споживачів і виробників досягли у 2006 р. максимальних значень з початку 1990-х років.

У 2006 р. завдяки значному зростанню експорту і доходам від зовнішніх активів профіцит рахунку поточних операцій Японії підвищився майже до 4 % ВВП, але вартість єни впала майже до найнижчого рівня за останні 20 років. У 2006 р. ін­фляція в Японії залишалася близькою до нульового рівня. Підвищення доходів населення сприяло подальшому скоро­ченню бюджетного дефіциту до 4,3 % ВВП у 2006 р. Споживчі витрати на кінець 2006 р. збільшилися на 1,1 % . Завдяки від­новленню динаміки внутрішнього попиту за останній квартал 2006 р. економіка Японії зросла на 4,8 %, На початку 2007 р. економічна активність дещо знизилася, але темпи зростання продовжували перевищувати потенціальний рівень.

За оцінками Організації економічного співробітництва і роз­витку, зростання економіки Японії мало тривати й у 2007 p., на тлі поліпшення умов на ринку праці і зростання обсягів експорту. Темп зростання економіки у 2006 р. оцінювався у 2,6 %. Позитивні тенденції, зокрема підвищення обсягів ін­вестицій і споживчих витрат, мають привести до найтривалі­шого періоду зростання японської економіки за весь післяво­єнний період, з темпами близько 2,2 і 2,3 % у 2007 і 2008 pp.¹.