Тема 5. Экономика стран ес

1. Общая характеристика экономического развития стран Западной Европы.

2. Особенности социально-экономического развития больших развитых стран Западной Европы.

3. Малые развитые страны Западной Европы: общая характеристика, особенности и перспективы развития.

4. ЕС как один из центров развития мировой экономики.

1. Общая характеристика экономического развития стран Западной Европы

Країни Європи займають особливе місце у світовому госпо­дарстві. Це розвинені країни Західної, Північної та Південної Європи (до них не належать країни постсоціалістичного про­зору): Австрія, Андорра, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, Сан-Марино, Фінляндія, Франція, Швейца­рія, Швеція.

На сьогодні країни Європи мають досить великий потенці­ал науково-технічних досліджень, а провідні країни регіону витрачають на них понад 2 % ВВП. Країни Європи виділяють на дослідження майже стільки ресурсів, скільки в США при­падає лише на одну велику компанію IBM.

Серед найрозвиненіших та найприбутковіших напрямів європейських компаній:

• виробництво телекомунікаційної техніки;

• будівництво АЕС;

• виробництво фармацевтичних препаратів;

• окремі галузі транспортного машинобудування тощо.

Слід зазначити, що перелічені види техніки і продукції впливають на технологічну структуру виробництва, саме тому вужчий ринок наукомісткої продукції в Європі (порівняно зі США) меншою мірою формується за рахунок внутрішнього виробництва.

На сучасному етапі такі галузі, як суднобудування, чорна металургія, текстильна і вугільна промисловість, європей­ських країн зазнали структурної кризи. Також країни регіону відстають у таких ключових виробництвах:

• виготовлення мікропроцесорів;

• виробництво інтегральних схем і напівпровідників;

• розробка та виробництво біоматеріалів.

В Європі можна виокремити чотири промислові високорозвинені країни, а саме Німеччину, Францію, Італію та Велику Британію, в яких проживає понад 66 % населення та на які припадає майже 66 % ВВП країн Європи (за даними на 2006 р).

Невеликі європейські країни займають особливе місце у регіоні, значно відрізняються за рівнем ВВП, їм притаманний високий рівень спеціалізації на виробництві складної техніч­ної продукції. Ці держави належать до малих промислово роз­винених країн та поділяються на декілька груп.

До першої групи відносять Бельгію, Іспанію, Нідерланди, Швейцарію та Швецію. Ці країни поступаються чотирьом ве­ликим державам регіону в 4—5 разів, на їхню частку припадає 20,5 % ВВП європейських країн.

До другої групи входять Австрія, Греція, Данія, Норвегія, Фінляндія. Значення цих країн в західноєвропейському гос­подарстві відносно невелике — понад 9 % ВВП країн Європи.

Третя група країн включає Ісландію, Ірландію, Кіпр, Мальту, Люксембург та Португалію. За окремими видами ви­робництва ці країни відіграють помітну роль, але загальна їх частка — майже 4 % ВВП країн Європи.

Окрему групу утворюють так звані карликові держави — Андорра, Монако, Ліхтенштейн та Сан-Марино.

Багато європейських країн є провідними виробниками спо­живчої продукції. Частка галузевої легкої промисловості в Італії, Греції, Португалії становить 18—24 % .

Для більшості країн регіону характерні підвищення або стабілізація ролі харчової промисловості — це стосується як виробництва, так і зайнятості. У Бельгії, Данії, Греції, Порту­галії на її частку припадає до 20 % випуску промислової про­дукції.

Провідними виробниками сільськогосподарських товарів у Європі є Франція (14,5 %), Німеччина (13), Італія (10), Вели­ка Британія (8 %). Виробництво окремих видів продукції — зернових (крім кукурудзи), молока і молочних продуктів, цу­кру, яєць — перевищує внутрішні потреби. Тому постачання цих продуктів сільського господарства на зовнішні ринки є основним способом реалізації зайвої продукції країн регіону.

Гірничодобувна промисловість нині займає одне з останніх місць — менш ніж 1 % сукупного ВВП (Греція — 4 %, Іспанія — 1,3%). На території країн Європи видобувається близько 30 видів корисних копалин, але тільки 3—4 види з них — у кількостях, значних у світових масштабах (цинк, боксити, по­таш, нікель).

Основными интеграционными группировками Европы являются ЕС и ЕАСТ. Кроме того, в рамках ЕС функционирует экономический союз БеНиЛюкс.

Идея объединения Европы возникла довольно давно. Об этом говорил в 16-м веке Эразм фон Роттердамский, в 19-м – Виктор Гюго, в 20-м – Уинстон Черчилль. Однако, до второй половины 1950-х годов под этой идеей кроме лозунгов не было никакого экономического фундамента и она была преждевременной.

Развитие Европы как единого экономического пространства началось только после окончания Второй мировой войны. В послевоенном развитии Западной Европы выделяются следующие основные этапы.