Тема 3. Оцінка доцільності реалізації інноваційних проектів та впровадження нової техніки на підприємстві

1. 3.1 Оцінка доцільності реалізації інноваційних проектів.

Інноваційний проект – комплект документів що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів у тому числі інвестиційних,щодо створення і реалізації інноваційного продукту.

Для оцінки доцільності реалізації ІП потрібна насамперед така інформація:

1. Прогноз надходження чистого грошового потоку (сума чистого прибутку та амортизаційних відрахування,за усіма періодами (роками) експлуатації проекту).

2. Потрібні обсяги інвестицій у реалізацію ІП.

3. Ефективний термін експлуатації ІП,тобто термін, коли чистий грошовий потік стане рівний НУЛЮ.

4. Ставка дисконту (вважається що вона повинна враховувати серед іншого,ризик реалізації проекту, тобто чим більшим ризикованим є проект,тим більшою повинна бути ставка дисконту).

П означимо ЧГП - чистий грошовий потік за проектом в t-ому році експлуатації проекту;

Те – ефективний термін експлуатації в роках.

Т оді в першому наближенні для того, щоб з’ясувати чи доцільно реалізовувати ІП, потрібно просумувати ЧГП за усіма роками і порівняти з інвестиціями в проект. Якщо буде виконуватись нерівність

К – інвестиції в проект, то у першому наближенні можна сказати, що реалізовувати цей проект доцільно.

О днак, цей підхід не враховує те,що для інвестора, чим далі надходження певного доходу від вкладених інвестиції від моменту інвестування, тим цей дохід є менш значущим для нього.

Щоб врахувати це, показник ЧГПt множиться на коефіцієнт дисконтування Цей

коефіцієнт зменшується із збільшенням t, відповідно робить менш значущим ті надходження ЧГП, які отримуються через значну кількість років:

Е – ставка дисконту.

С ума добутків ЧГПt на називається теперішньою вартістю ЧГП за проектом:

А різниця між ТВ і вкладеними інвестиціями К,називається чистою теперішньою вартістю(NPV):

Якщо ЧТВ більше нуля ,то реалізовувати проект доцільно

Якщо ЧТВ менше нуля, то недоцільно.

Якщо обирається найкращий проект з кількох альтернативних,то критерієм вибору є, як правило, максимум ЧТВ.

Вище розглядався випадок одномоментного інвестування (коли купуються готові основні засоби), якщо ж треба по частинах інвестувати створення ОЗ, то в цьому випадку дисконтувати потрібно не лише ЧГП, але й і потік інвестицій. В цьому випадку, як правило, або дисконтується всі потоки на початок першого року вкладання інвестицій або ЧГП дисконтується на початок першого року отримання його, а потік інвестицій нагромаджується на цю дату.

1. 3.2. Види зносу основних засобів.

В процесі експлуатації техніко-економічні показники основних засобів поступово погіршуються, зокрема зменшується потужність обладнання, зростають витрати на ремонт, з’являється більш досконале обладнання. Внаслідок цього ринкова вартість основних засобів в процесі їх експлуатації поступово зменшується,тобто відбувається їх знос.

Знос буває

• Фізичний

• Моральний.

Фізичний знос буває двох видів:

• Коли характеристики основних засобів погіршуються внаслідок дії зовнішнього природного середовища.

• Погіршення характеристик ОЗ в процесі виробництва (в процесі взаємодії засобів праці і предметів праці).

Моральне старіння також буває двох основних видів:

• Коли з’являється точно такі ж самі основні засоби, але більш дешеві (внаслідок чого питома капіталомісткість продукції зменшується).

• Коли з’являються основні засобі, які виготовляють таку ж саму продукцію,але є більш продуктивними, такими, за якими собівартість одиниці продукції є меншою ніж за старими.

Деякі науковці виділяють і інші види морального старіння, зокрема внаслідок зниження попиту на продукцію та внаслідок макроекономічних причин.

Фізичний знос в основному зумовлює збільшення собівартості продукції та зниження потужності обладнання в процесі його експлуатації, а моральне старіння призводить до зниження цін на продукцію.

1. 3.3Критерії необхідності припинення експлуатації застарілої техніки.

Можлива така ситуація, коли обладнання фізично ще може функціонувати, але настільки застаріло морально, що власники його вимушені припиняти експлуатацію цього обладнання, щоб не зазнати збитків.

Загалом вважається що експлуатувати техніку доцільно доти, доки не стане рівним нулю ЧГП від її експлуатації. Враховуючи це, критерій доцільності припинення експлуатації застарілої техніки в умовах конкурентної економіки можна сформулювати таким чином: припиняти експлуатацію застарілої техніки потрібно, якщо собівартість одиниці продукції без амортизації за старою технікою є більшою за питомі приведені витрати за новою технікою.

Приклад:

Собівартість одиниці продукції, що виготовляється за допомогою нової техніки, - 5грн/шт.,а за старою технікою 7 грн/шт., у тому числі амортизаційні відрахування 0,5 грн/шт., питома капіталомісткість продукції за новою технікою становить 10 грн/шт., нормативна прибутковість інвестиції Ен = 0,12.

Тоді в умовах конкурентної економіки ціна одиниці продукції встановиться на рівні питомих приведених витрат на виробництво продукції за новою технікою,тобто буде становити 5+0,12*10 = 6,2 грн/шт. (ціна одиниці продукції). За таких умов собівартість одиниці продукції без амортизації за старою технікою, яка складе 7 – 0,5 = 6,5 грн/шт.,буде перевищувати ціну одиниці продукції,тобто власник старої техніки буде отримувати збиток, якщо він не прийме рішення про припинення її експлуатації.

З вищенаведеного критерію випливає зокрема те, що моральне старіння першого виду не зумовлює необхідність передчасного припинення експлуатації техніки. Це пояснюється тим,що цей вид старіння не впливає на собівартість одиниці продукції без амортизації, а лише призводить до подешевшення вартості техніки. Таке подешевшення викликає зменшення питомої капіталомісткості та амортизації на одиницю продукції,але все рівно ці показники будуть додатні. Отже, собівартість одиниці без амортизації за старою технікою при моральному старінні першого виду буде завжди меншою ніж питомі приведенні витрати за новою технікою.

Наприклад, собівартість одиниці без амортизації становить 5 грн/шт. а вартість старої техніки 100000 грн за верстат,а його річна продуктивність 50 тис шт. в рік; термін експлуатації 10 років. Тоді питома капіталомісткість дорівнює 100000/50000 = 2 грн/шт., а амортизація на одиницю продукції 100000/(10*50000) = 0,2 грн/шт. Якщо наприклад Ен = 0,12, то питомі приведені витрати становлять 5+0,2 + 0,12*2 = 5,44 грн/шт., Тепер нехай з’явилася така сама техніка, але яка коштує 75000 грн. Тоді питома капіталомісткість становить 75000/50000 = 1,5 грн/шт. ,амортизація одиниці буде 75000/(10*50000) = 0,15 грн/шт. а питомі приведені витрати 5+0,15+0,12*1,5 = 5,33 грн/шт. Але як би не зменшувалась вартість основних фондів,за умов не змінності інших техніко-економічних показників їх експлуатації, ніколи питомі приведені витрати за новою технікою не будуть меншими ніж собівартість одиниці продукції без амортизації.

Раніше говорилось, що експлуатувати техніку доцільно доти, доки чистий грошовий потік не стане рівним нулю. У зв’язку з цим виникає питання : чи можлива ситуація коли ЧГП є додатнім, а припиняти експлуатацію техніки є доцільним ? Введемо такі позначення

ТВ0 – теперішня вартість Чистого Грошового Потоку,який ще залишилося отримати від експлуатації старої техніки

ТВ1 – теперішня вартість ЧГП за новою технікою, але отримати цей ЧГП можна лише замінивши стару техніку на нову.

К1 – потрібні інвестиції на купівлю нової техніки.

Т оді припиняти експлуатацію є доцільним,якщо виконується так умова:

Тобто чиста теперішня вартість за новою технікою повинна перевищувати теперішню вартість залишку ЧГП за старою технікою. Звідси випливає, якщо ЧТВ = 0 , то припиняти експлуатацію техніки яка приносить ще ЧГП, недоцільно.

Якщо припиняти експлуатацію техніки, яка ще може приносити ЧГП, виявляється доцільним, то відразу постає нова проблема : може краще трохи зачекати, коли з’являться ще більш досконалі види нової техніки і заміна стане більш доцільною,наприклад,чи замінювати сьогодні старі основні засоби новими, в 1,5 рази ефективнішими, якщо через 2-3 роки з’являться основні засоби, ефективність яких буде вище у 3 рази? Для відповіді на це питання потрібні ретельні економічні розрахунки на базі проведення науково-технічного прогнозування.

3.4.Механізм заміщення однією технології ,іншою.

М ожлива ситуація коли в певній галузі паралельно функціонують технології з різним рівнем новизни,відповідно існують більш та менш технічно оснащенні підприємства,але нові (кращі технології) не є настільки кращими,щоб витіснити старі

ППВ0 – питомі приведені витрати з а старою технологією ППВ

ППВ1 – питомі приведені витрати за новою технологією

Q0- обсяг виробництва за строю технологією

Q1- рівноважний обсяг реалізації за новою технологією.

Я кщо нова технологія не витісняє стару,тоді власники нової технології додатково ще виготовляють продукції і ринок знову зрівноважуються.

Позначимо Сба – собівартість одиниці продукції без амортизації за старою технологією.

Якщо Сба на осі y нижча ППВ­1, то власник старої технології принаймні отримає деяку величину чистого грошового потоку,

Якщо Сба вище ППВ1, то нова технологія повністю витісняє стару і виготовляти власникам продукції нової технології потрібно не дельта Q, а Q1.

Але в реальній економіці внаслідок недосконалості ринку, процес заміщення технології є, як правило, поступовим, тобто триває деякий час.

Заміщення технології інколи носить парадоксальний характер, зокрема відомим є такий парадокс:

Якщо існують наприклад 2 регіони (країни) одна з яких має високий інноваційний потенціал (багато науковців, лабораторій тощо), а другий регіон є технічно відсталим,але між ними існує вільний обмін інформацією про винаходи,то можлива ситуація коли обсяги впровадження інновації у відсталому регіоні є вищими ніж у передовому, особливо це буває,якщо інформація про винаходи раніше не розповсюджувалась,а потім раптово стала розповсюджуватись. Цей парадокс досить легко пояснити: у передовій країні нову техніку та технологію було введено до того, як щось подібне змогли впровадити в іншій країні. Імітатори з відсталої країни запозичили ці винаходи, можливо додавши до них деякі вдосконалення, і відразу ввели покращенні пристрої, обладнавши їх фактично на порожньому місці. Можна було очікувати, що раціоналізатори у розвинутій країні негайно впровадять у себе ще більш досконалу техніку, але їм це може бути невигідно, тому що вже існуюча техніка у них вже є досить досконалою.