Тема 1 Основні поняття інноваційної діяльності.
1.1.Значення інноваційної діяльності.
Існує 2 типи розвитку виробничого процесу:
1. Екстенсивний – коли обсяги виробництва зростають за рахунок збільшення розміру виробничих ресурсів що залучаються (більше використовується матеріалів, техніки тощо…)
2. Інтенсивний – коли обсяги виробництва зростають за рахунок покращення якості ресурсів та технології виробництва.
Враховуючи що на теперішній час резерви екстенсивного зростання в основному вичерпані, велике значення набуває інтенсифікація виробництва (досконала техніка, нова технологія) на базі впровадження у виробництво досягнень НТП. Таке впровадження є одним з основних напрямів інноваційної діяльності.
На теперішній час в розвинутих країнах біля 70% приросту національного продукту досягається завдяки впровадження інновацій.
На теперішній час наука стала продуктивною силою, тобто у загальному прирості обсягів виробництва можна виділити частку, яка зумовлена впровадженням інновацій.
1.2. Поняття та види інновацій.
Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» інновації – це новостворені або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва та (або) соціальної сфери,
Інновація стає інновацією тоді, коли вона отримала апробацію та схвалення у споживачів, а доти вона називається нововведенням.
Існує багато різних класифікацій видів інновацій, зокрема
за змістом вони поділяються на :
технічні (нові види техніки,технології,матеріалів).
продуктові (нові або покращені види товарів кінцевого споживання).
організаційні (нові методи організації виробництва і праці,нові організаційні структури підприємства).
господарські (нові методи господарювання).
соціальні (нові методи та засоби покращення умов праці, техніки безпеки, охорони довкілля тощо).
правові (нові або вдосконалені закони та інші нормативні акти).
за масштабом застосування інновації поділяються на :
перші в світі
перші в країні
перші в регіоні
за ступенем новизни:
базові (радикальні) – поява нового способу виробництва чи раніше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі.
поліпшувальні – передбачають поліпшення тих чи інших параметрів базової інновації (або взагалі продукції,що випускається).
псевдоінновації (несуттєва зміна товару зокрема його дизайну, що не потребує проведення попередньо науково-дослідних розробок, але може в принципі продовжити життєвий цикл цього товару).
за місцем у виробничому процесі:
інновації на вході підприємства(нові матеріали та техніка)
інновація всередині підприємства (нові технології)
інновації на виході (нові товари, які виготовляє підприємство)
за причинами виникнення інновації поділяються на :
Реактивні – інновації,що забезпечують виживання та конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами.
Стратегічні – інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отримання вирішальних конкурентних переваг у перспективі.
1.3. Поняття та особливості інноваційної діяльності
Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.
ІД можна розглядати також як форму інвестиційної діяльності як це робиться в Законі «Про інвестиційну діяльність».
Інноваційній діяльності є притаманний значний рівень ризику, так як наперед важко спрогнозувати як ринок відреагує на нововведення ,тому значна часта інноваційних проектів є невдалою (деякі на стадії наукових розробок стають невдалими,а деякі на стадії реалізації).. Але якщо інноваційний проект виявиться вдалим,то він може бути дуже прибутковим – на першій стадії експлуатації його власник буде отримувати надприбуток за рахунок того, що його конкуренти ще такою інновацією не володіють.
Специфіка ІД вимагає часто створення спеціальних організаційних форм її здійснення (технополісів, технопарків, бізнес інкубаторів,венчурних фірм,тощо) та здійснення державної підтримки цієї діяльності. Але здійснювати ІД може та повинно будь-яке підприємство (кожне підприємство), але в деяких галузях ІД є більш масштабним, а в деяких менш.
1.4 Об’єкти та суб’єкти ІД. Поняття інноваційного продукту та підприємства.
Об’єктами ІД є:
Інноваційні програми і проекти.
Нові знання та інтелектуальні продукти.
Виробниче обладнання та процеси.
Інфраструктура виробництва і підприємництва.
Організаційно-технічні рішення,що істотно поліпшують структуру і якість виробництва та соціальної сфери.
Сировинні ресурси,засоби їх добування і перероблювання.
Товарна продукція.
Механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
Суб’єктами ІД є фізичні або юридичні особи які впровадять інноваційну діяльність та (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.
Інноваційний продукт – це результат науково-дослідної або дослідно-конструкторської розробки, який відповідає таким основним вимогам:
Він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу,селекційного досягнення,промислового зразка),на який виробник продукту має державні охоронні документи (патенти,свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії,або реалізацією (впровадженням) відкриттів.
Розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень.
В Україні цей продукт вироблено або буде вироблено вперше,а якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, він є конкурентноздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Інноваційне підприємство - підприємство у вартісному обсязі виробленої продукції яким не менше 70% припадає на інноваційну продукцію.
У 2007 році серед промислових підприємств Львівської області інноваційно-активних було 62 підприємства, або 8% від усіх, а обсяг реалізованої інноваційної продукції становив 3,3 % від загального обсягу промислової продукції, було впроваджено 8 нових технологічних процесів, освоєно випуск 102 нових видів продукції,з них 9 нових видів техніки.
1.5. Життєвий цикл інновації та його основні етапи.
Життєвий цикл інновації – це проміжок часу між моментом задуму інновації і моментом, коли вона знімається з виробництва.
Життєвий цикл інновації складається з трьох основних етапів:
Етап - Розробка інновації (проведення науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт, розробка бізнес-плану інноваційного проекту).
Етап – Впровадження інновації (придбання необхідного обладнання, матеріалів, виготовлення першої партії продукції).
Етап – Реалізація інноваційного проекту. При цьому якщо цей проект виявиться вдалим, то цей етап складається з трьох стадій :
Стадія високої прибутковості - за рахунок того, що конкуренти ще такою інновацією не володіють,її власник отримує надприбуток.
Стадія середньої прибутковості – інновація поступово розповсюджується серед підприємств галузі (дифузія інновації), внаслідок чого прибуток перших власників інновації поступово зменшується і досягає нормального середньогалузевого рівня.
Стадія низької прибутковості (з’являються нові інновації, які витісняють поступово з ринку колишню інновацію).
Формула Надприбутку(НП) –
Пф – фактичний прибуток від вкладання інвестицій(річний).
К – розмір вкладених інвестицій.
Ен – нормальна річна прибутковість інвестицій в частках одиниці, тобто така прибутковість інвестицій (відношення прибутку до інвестицій), за якої інвестори поводяться вкладати в дану галузь інвестиції.
Наприклад, вкладені інвестиції становлять 1000000 грн фактичний прибуток 300000,а нормальна прибутковість 0,25,тоді нормальний прибуток.1000*0,25 = 250 тис.
Надприбуток – 300-250 =50 тис грн.