5. Підприємницькі договори та партнерські зв'язки у підприємницькій діяльності

У всіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах.

Договір – форма документального закріплення партнерських зв’язків, яка обумовлює предмет договору, взаємні права та обов’язки, наслідки порушення домовленостей. Він опосередковує взаємини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг. У ринковій системі господарювання застосовують два види договорів: установчий та підприємницький.

Установчий договір – це письмовий документ, який засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький договір – згода сторін стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької діяльності в певній організаційно-правовій формі.

Розрізняють два види угод (договорів) за термінами їх реалізації:

- форвардні – згідно з цими угодами, їх умови потребують термінової реалізації;

- ф’ючерсні – умови, оговорені в договорі, мають бути реалізовані через певний, оговорений в договорі час.

Будь-який договір складається з преамбули (вступу до договору), основної і заключної частини. Преамбула містить чітку назву договору, місце і час укладення договору, юридичну назву сторін договору..

Основна частина договору неодмінно охоплює специфічні (предмет договору та кількість товару; якість та ціна товару; знижки або націнки; умови поставки; форма оплати; термін поставки; маркування, упаковка, тара; відповідальність сторін) та загальні умови (перелік форс-мажорних обставин та застереження, з настанням яких виконання договірних зобов'язань припиняється на час їхньої дії.)

Обов'язковими атрибутами заключної частини договору вважаються: усі необхідні додатки (зразки товару чи ескізи); юридичні адреси сторін; підписи вповноважених сторонами осіб.

Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами (угодою), характеризують партнерські зв'язки. В угоді чітко визначається мета взаємного спілкування, сфера діяльності, обсяг робіт, постачання матеріалів, види послуг тощо. Далі визначається порядок взаєморозрахунків, прийому та здачі товарів, робіт, послуг, а також відповідальність сторін та термін дії партнерської угоди.

Партнерські зв'язки будуються виключно на добровільних засадах, рівноправності партнерів, не зачіпання інтересів один одного і будь-яких інших підприємницьких організаційних структур.

Відповідно до чинного законодавства, угоди між будь-якими партнерами набувають обов’язкової сили після їх підписання і реєстрації у державних (нотаріальних) установах.

6. Міжнародна підприємницька діяльність

Міжнародна підприємницька діяльність – діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб’єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Основним мотивом участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел матеріальних та інвестиційних ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.

Суб’єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Тобто фізичні та юридичні особи; структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва); спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми інтернаціоналізації різних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

1. До першої і найнижчої за рівнем належить виконання окремих зовнішньоекономічних операцій – експортно-імпортних, лізингових, а також посередницьких.

2. Невисокий рівень включає форми промислової кооперації: науково-технічну, виробничу, збутову.

3. Високий рівень – це спільне підприємництво: створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом.

4. Надвисокий рівень – комплекси територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв’язків: прикордонна і прибережна торгівля, створення консорціумів.