3. Напрямки діяльності підприємства.

З метою реалізації поставлених завдань підприємство здійснює господарську діяльність у таких напрямках:

• вивчення ринку товарів (маркетингове дослідження ринку);

Проводиться маркетинговим відділом на етапі, що передує розробці виробничої програми підприємства, і передбачає збір та аналіз інформації стосовно аналогів продукції на ринку, конкурентів, рівня цін і попиту, існуючих і можливих каналів збуту продукції тощо.

• виробнича діяльність;

Здійснюється на основі розробленої виробничої програми. Передбачає поєднання в єдиному процесі і ефективне використання ресурсів підприємства. Має бути організована належним чином, щоб забезпечити виробництво продукції заданого асортименту і якості відповідно до розробленого графіку.

• комерційна діяльність;

Основними напрямками комерційної діяльності є забезпечення просування товару на ринок шляхом проведення рекламних акцій, участі у виставках, надання ефективних систем знижок покупцям і застосування гнучких умов оплати продукції.

• інноваційна діяльність;

Передбачає запровадження технологічних, технічних, організаторських та управлінських інновацій, розробку принципово нових продуктів чи послуг.

• післяпродажний сервіс;

Вдала організація післяпродажного сервісу значно підвищує рівень конкурентоспроможності підприємства. Крім того, цей напрямок діяльності забезпечує зворотній зв’язок між споживачем і підприємством з питань якості його продукції і доцільності її удосконалення.

• зовнішньоекономічна діяльність;

Проводиться підприємствами, продукція яких є конкурентноздатною на зовнішньому ринку. Забезпечує розширення сфери збуту продукції, проте, потребує додаткових зусиль і знань щодо просування товарів на зовнішніх ринках.

• соціальна діяльність;

Має бути спрямована на забезпечення додаткових стимулів працівникам підприємства через отримання ними певних соціальних благ.

4. Підприємництво як сучасна форма господарювання

Всі види підприємницької діяльності, а також зміст підприємництва як соціально-економічного процесу регламентуються Господарським Кодексом України.

Відповідно до Господарського кодексу України „підприємництво” – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з Господарським Кодексом підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Перелік видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Основними функціями підприємницької діяльності вважають:

• творчу – генерування та активне використання новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

• ресурсну – формування та ефективне використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

• організаційно-супровідну – практична організація маркетингу, виробництва, реклами, продажу та інших господарських операцій.

Підприємницька діяльність в Україні повинна здійснюватись на основі таких принципів:

• вільний вибір підприємницької діяльності;

• залучення на добровільних засадах ресурсів індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності;

• вільне наймання працівників і належний рівень оплати їхньої праці;

• придбання матеріально-технічних, природних та інших платежів, передбачених законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення обов’язкових платежів до відповідних бюджетів;

• самостійне здійснення підприємцями зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору підприємець зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне та медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства.

Підприємці зобов’язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об’єднань, інших суб’єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані збитки і шкоду підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

У практиці господарювання виокремлюють дві моделі підприємницької діяльності: класичну, яка орієнтується на максимально ефективне використання наявних ресурсів підприємства, та інноваційну, яка передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері бізнесу.

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який означає надання права на виробництво та збут продукції, а також практичної допомоги в справі організації бізнесу. Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в наступному: незалежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію, передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов’язання виготовляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги). За право господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзодавця франчайзоотримувач виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну винагороду.

Підприємницька діяльність поділяється на виробничу і посередницьку діяльність.

Виробнича підприємницька діяльність може мати основний (у процесі якої створюються й реалізуються готові до кінцевого споживання вироби) чи допоміжний (види підприємництва, що мають не тільки уречевлений, а й неуречевлений характер, тобто лізингова, маркетингова, проектувальна та інша діяльність) характер. За спрямованістю виробнича підприємницька діяльність поділяється на традиційну, частково інноваційну, інноваційну.

Основною метою посередницької підприємницької діяльності є інтеграція економічних інтересів виробників і споживачів. До форм посередництва відносять агентування, суб’єкти торговельно-комерційної діяльності, аукціонна торгівля, біржове підприємництво.

Агентування - форма господарювання, за якої агент (посередник) діє від імені та на користь відповідно виробника чи споживача. Розрізняють такі типи агентів: виробників, зі збуту, уповноважених по закупівлі, брокери, комісіонери, консигнанти.

Як суб’єкти торговельно-комерційної діяльності виступають: оптово-роздрібні підприємства (безпосередня реалізація продукції виробничого і споживчого призначення з використанням традиційних форм продажу товарів); торговельні доми (здійснення експортно-імпортних операцій, включаючи організацію виставок і реклами, із заснуванням своїх представництв в інших країнах); дилери (перепродаж товарів від свого імені та за власний рахунок); комівояжер (продаж товарів із доставкою покупцям).

Об’єктами аукціонної торгівлі є промислові товари, нерухомість, майнові сертифікати. Аукціони проводяться у формі прилюдного торгу з попереднім оголошенням стартової ціни і лоту (неподільної партії товару). Внутрішньодержавна аукціонна торгівля здійснюється постійно стосовно промислових товарів і нерухомості, а міждержавна – періодично і стосується тільки специфічних товарів (скакових коней, хутрової сировини, тютюну, чаю).

Основою біржового підприємництва є біржі (форма постійно діючого оптового ринку), які виконують спеціальні функції: товарні, фондові, валютні, праці. Специфічними операціями біржового підприємництва є ф’ючерсний контракт (контракт на поставку обумовленої кількості певного товару за фіксованою ціною протягом зазначеного в договорі терміну); опціон (договірне зобов’язання купити або продати товар за наперед визначеною ціною в межах узгодженого періоду.