3)Основні методи соціально-психологічного тренінгу.

В тренінгу акцент ставиться на активних методах, які протягом усього заняття підтримують в учасників на високому рівні функціонування мислення (пізнавальних психічних процесів), спрямованого на результат у вигляді нових знань. Наприклад:

Рольова гра

Рольова гра — спосіб розширення досвіду учасників тренінгу шляхом несподіваної ситуації. В якій пропонується прийняти позицію (роль) когось із учасників і потім напрацювати спосіб, який дозволить привести цю ситуацію до логічного завершення. Запропоновані ситуації повинні бути максимально наближеними до реального життя. Завдання рольової гри створення моделей поведінки, характерних для повсякденного життя та для цілком реальних осіб.

Метод кейсів (проблемні ситуації)

У більшості випадків, при його використанні учасникам надається можливість знайомства із набором обставин, в основі яких лежать реальні чи уявні ситуації.

Навчання відбувається через викладення інформації у вигляді проблеми чи серії проблем. Ця інформація може бути викладена у документальній формі – заздалегідь підготовлена форма або за допомогою вербальних та візуальних способів (таких як відео чи показ слайдів).

Мозковий штурм (брейнстормінг)

Мозковий штурм є найбільш вільною формою дискусії. Його головна функція генерування ідей, але ні в якому разі не аналіз та обговорення запропонованих учасникам рішень.

Група може напрацьовувати при спільній роботі ідеї вищого класу ніж при індивідуальній роботі тих самих учасників. Це відбувається силу групової взаємодії та осмислення. Креативність мислення проявляється саме тоді, коли оцінки висловлюються лише після того, як запропоновані усі можливі варіанти рішень.

Дискусія

Вільний вербальний обмін знаннями, ідеями чи думками між тренером та учасниками групи. Дискусія як метод тренінгу, має тенденцію обмежуватись одним питанням чи темою, будується в певній послідовності. Дискусія у багатьох випадках зачіпає емоційну сферу учасників групи, однак вона не повинна перетворюватись у гарячу суперечку. Важливим елементом дискусії є демонстрація своїх поглядів на те чи інше питання, повністю виключається в ході дискусії можливість перебивати одне одного: говорить один — решта слухають.

4) Поняття зворотного зв’язку в соціально-психологічному тренінгу

З точки зору соціальної психології, зворотній зв'язок означає одержання інформації від оточуючих про те, як вони сприймають нашу поведінку. Така інформація часто відкриває людині те, що є непомітним для її свідомості, але є очевидним для оточуючих. Зворотній зв'язок дозволяє учасникам групи коригувати неадекватний спосіб дій і виробляти більш оптимальну стратегію поведінки. Для того, щоб перебудова неефективних стереотипів проходила в психологічно безпечних умовах, учасникам тренінгових груп пропонується можливість експериментувати з власною поведінкою у штучно створеному середовищі, в атмосфері підтримки і довіри. Згодом цей досвід можна буде використати в реальному житті. У цій можливості криється одна з причин популярності тренінгових груп.

Узагальнені висловлювання на зразок «ти чудово впорався», «ти не впорався», «мені сподобалося, як ти це зробив», «ти зробив це тому, що…», «мотивом твоїх дій було…» не є зворотнім зв’язком, а є оціночними судженнями, фантазіями, вираженням доброго/недоброго ставлення до іншої людини або можуть бути банальним компліментом. Зворотній зв'язок передбачає інформування того, хто приймає зворотній зв'язок, про його поведінку, вербальні і невербальну, і відповідну до них емоційну реакцію.

Мета зворотного зв’язку – сприяти розвитку самосвідомості учасників групи. Механізм дії зворотного зв’язку яскраво демонструється так званим вікном «Джогаррі» (Джозеф Лафт, Гаррі Інгрем, 1973).

Завдяки зворотному зв’язку мають можливість зменшити «сліпу пляму», усвідомити власні поведінкові стереотипи.

У тренінговій групі допускається і заохочується зворотний зв’язок у вигляді опису поведінки, вираження власних почуттів з приводу цієї поведінки, але не оцінка особистості.

Зворотній зв'язок стимулює процеси ідентифікації і рефлексії – процесу усвідомлення себе через іншого.

Ідентифікація – уподібнення себе іншому.

Рефлексія – процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. Процес рефлексії, який розгортається в контексті спільної діяльності трактується як усвідомлення суб’єктом того, як насправді його сприймають і оцінюють інші.