1. Вікові особливості підліткового віку.

Підлітковий вік завжди рахувався критичним. В цьому віці відбуваються як фізіологічні, так і психологічні зміни. У підлітків відбуваються глибокі психологічні зміни особистості, не пов’язані прямо з дозріванням ендокринної системи. До таких змін можна віднести вироблення нового самопізнання з підвищеним відчуттям власної гідності, особистих можливостей та здібностей.

На протязі підліткового періоду ламаються і перебудовуються попередні відношення дитини до навколишнього середовища і себе, з яких підліток розпочинає самостійне життя.

Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період має принципові відмінності від ситуацій розвитку в дитинстві. Тепер уже інакше розставляються акценти між сім'єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка. Інші мотиви розташовуються так: якість викладання предмету, прихильність до своєї школи. Відбувається подальша соціалізація "Я" особистості: усвідомлення своїх прав і обов'язків, прагнення завоювати статус дорослого.

Іноді підлітковий вік характеризують, як особливо „депресивний”. Чому? Насамперед, такому станові сприяють фізичні та емоційні зміни в організмі підлітка, що породжує в нього відчуття невпевненості і страху. До того ж у юнацькі роки багато хто хворобливо переживає відсутність визнання ровесників або нерозділену закоханість.

Важливо ще врахувати, що підлітки стикаються з різними колізіями життя вперше, їм ще бракує знань та досвіду. Через це багато хто з них „пробирається по життю, як мандрівники по незнаній землі, гублячись від надміру нових вражень”, але найчастіше при цьому не хочуть просити про допомогу. Все це може створити сприятливу основу для депресії.

Психологічні дослідження показують, що перший період депресії трапляється в середньому в 13 років. Частота депресій різко зростає у 12-16 років, досягає піку в 14-15, потім поступово спадає. У 15-річному віці депресію у дівчат діагностують удвічі частіше, ніж у хлопців. Поведінка депресивного підлітка груба, конфліктна, зниженим, із відтінком дисфорійності, мінливим настроєм. Такі особливості психічного стану створюють основу для конфліктів із людьми довкола, а загрози покарання породжують страх і тривогу.

2) Особливості підбору методів та вправ тренінгу для підлітків.

Підлітковий вік це один із найбільш критичних вікових періодів. Складаючи тренінгові програму для підлітків необхідно враховувати безперечно їх вікову характеристику. Відтак, необхідно враховувати у роботі з підлітками їх типові форми поведінкових реакцій. До таких реакцій прийнято відносити реакції опозиції, імітації, компенсації, гіперкомпенсації, емансипації, групування.

• Реакція опозиції – активний протест, причиною якого можуть бути високі вимоги до підлітка, насильні навантаження, недостатня увага з боку дорослих.

• акція імітації – проявляється у прагненні наслідувати певному зразку, модель якого диктується.

• Реакція компенсації – виражається у прагненні підлітка добитися успіху в тій області, де він слабкий.

• Реакція гіперкомпенсації – виражається у прагненні звільнитися від опіки, контролю старших.

• Реакція групування – філогенетичний інстинкт. Групи серед підлітків виникають і функціонують по своїх законах, серед яких найбільшою небезпекою є «автономна мораль», яка не співпадає вимогам батьків, школи, законів.

Провідний вид діяльності у підлітковому віці - інтимно-особистісне спілкування. Основними новоутворення є почуття дорослості, потреба в са-мореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя.

У підлітковому віці продовжується інтелектуалізація всіх психічних процесів. Вчителі та батьки більше апелюють до розуму дитини, ніж до почуттів. Продовжує інтенсивно розвиватися теоретичне мислення. Підліток уже вміє оперувати гіпотезами, розвиваються такі мислительні операції, як класифікація, аналогія, узагальнення. Це дозволяє підлітку аналізувати абстрактні ідеї. Проявляється рефлексивний характер мислення. Саме завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється здатність до самоаналізу. Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки, схильності до експериментування.

Беручи до уваги всі ці вікові особливості дітей,вправи повинні бути спрямовані на розвиток самопізнання, комунікації, сприяння формуванню адекватної самооцінки, тобто вирішення всіх тих специфічних труднощів із якими зіштовхується дитина.