1. Кислоти;

2. альдегіди;

3. спирти;

4. ефіри;

5. солі.

66. Методом кількісного виз­начення альдегідів є:

1. нейтралізація;

2. нітритометрія;

3. комплексонометрія;

4. йодометрія в лужному сере­довищі;

5. броматометрія.

67. Фармакопейним методом кількісного визначення гексаметилентетраміну є:

1. ацидиметрія, пряме титру­вання, індикатор змішаний;

2. йодохлорметрія;

3. аргентометрія за методом Фольгарда;

4. йодометрія, зворотне титру­вання;

5. кислотно-основне зворотне титрування, індикатор метиловий червоний.

68. Концентрацію етанолу визначають:

1. за температурою застигання;

2. за допомогою методу К'єльдаля;

3. за густиною;

4. завдяки методу Фольгарда;

5. за допомогою методу нейтра­лізації.

69. За допомогою реакції з реактивом Несслера можна ідентифікувати:

1. Альдегіди;

2. кислоти;

3. ефіри;

4. спирти;

5. феноли.

70. В етанолі не допустимою є домішка:

1. спирту метилового;

2. ацетону;

3. перекисних сполук;

4. в'яжучих речовин;

5. кислих сполук.

71. Які сполуки під час кип'я­тіння з розчином кальцію хлориду утворюють білий осад, розчинний у кислоті хлоридній розведеній:

1. нітрати;

2. цитрати;

3. саліцилати;

4. бензоати; 5) тартрати?

72. Для ідентифікації цитрат-йону ДФУ рекомендує реакцію з розчином:

1. калію ацетату;

2. кальцію хлориду;

3. магнію сульфату;

4. натрію гідроксиду;

5. барію хлориду.

73. Натрію гідроцитрат і на­трію цитрат можна розрізнити за:

1. розчинністю у воді;

1. реакціями ідентифікації на натрій-йон;

2. реакціями ідентифікації на цитрат-йон;

4. реакцією водного середовища;

5. граничним вмістом хлоридів.

74. Солі лимонної кислоти застосовують для консервування крові, бо вони:

1. з кальцію хлоридом під час нагрівання утворюють осад, роз­чинний за умови охолодження;

2. є солями натрію;

3. зв'язують йони кальцію крові в розчинний за звичайних умов, але недисоційований комплекс;

4. є продуктами нейтралізації кислоти лимонної різною масою соди;

5. різні на смак.

75. Кислоту глутамінову кіль­кісно визначають за допомогою методу:

1. Мора;

2. Фольгарда;

3. Фаянса;

4. нітритометрії;

5. К'єльдаля.

76. Натрію гідроцитрат для ін'єкцій кількісно визначають за допомогою методу:

1. Нітритометрії;

2. гравіметрії;

3. броматометрії;

4. алкаліметрії;

5. комплексонометрії.

77. Вихідними речовинами для добування натрію гідроцитрату для ін'єкцій є:

1. кислота малонова, натрію гід­роксид;

2. кислота лимонна, натрію гід­рокарбонат;

3. натрію гідрокарбонат, бензгідрол;

4. кислота ізовалеріанова, на­трій;

5. кислота сульфанілова, на­трію гідроксид.

78. Тотожність глютамінової кислоти підтверджують за допомо­гою реакції з:

1. нінгідрином;

2. манітом;

3. кислотою хлоридною;

4. магнію сульфатом;

5. етанолом.

79. Загальною і в той самий час специфічною реакцією ідентифікації бензоатів і саліцилатів є взаємодія з:

1. лужним розчином калію тетрайодмеркурату;

2. формальдегідом у кислоті сірчаній концентрованій;

3. кислотою сульфатною;

4. феруму(Ш) хлоридом;

5. натрію гідроксидом.

80. Натрію саліцилат реагує із феруму(Ш) хлоридом завдяки:

1. фенольному гідроксилу;

2. ароматичному циклу;

3. карбоксильній групі;

4. йону натрію;

5. атомам гідрогену.

81. Характерною реакцією тотожності натрію бензоату є реакція з: