Означено-особові та неозначено-особові односкладні речення і неповні двоскладні конструкції з опущеним підметом

У процесі синтаксичного аналізу означено-особові та неозначено-особові односкладні речення можуть сплутуватись із неповними двоскладними реченнями з опущеним підметом. Для уникнення помилок варто звернути увагу на такі моменти:

1. Форма головного члена означено-особових та неозначено-особових односкладних речень може збігатись з формою присудка неповних двоскладних речень з опущеним підметом. У таких випадках критерієм розмежування односкладних та двоскладних речень є можливість відновлення у двоскладних конструкціях опущеного підмета із попереднього або наступного контексту. Наприклад:

[Тепер міцніше я тебе люблю, Бо] ясності, і доброти, і світу  Знаходжу більше в погляді твоїм (Д. Павличко).

Друга частина складнопідрядного речення за структурою нагадує означено-особове речення (див. форму 1-ої особи однини дійсного способу теперішнього часу знаходжу). Однак підрядна частина визначається як така, що побудована за схемою неповного двоскладного речення, оскільки з попереднього контексту — з головної частини — відновлюється опущений підмет я. Порівняй: Тепер міцніше я тебе люблю, Бо ясності, і доброти, і світу Знаходжу я більше в погляді твоїм.

При сміливості вдачі  признаюсь обережно: [Я плачу, а не плачу за свою незалежність] (Г. Чубач).

Перша частина складного безсполучникового речення побудована за моделлю двоскладного неповного речення. Як доказ, є відновлення із наступного контексту підмета я. Порівняй: При сміливості вдачі я признаюсь обережно: я плачу, а не плачу за свою незалежність.

[Був листопад, дерева давно чорніли голим віттям, але дні стояли напрочуд погожі, і старі люди говорили, що] давно  не пам’ятають такої теплої осені.

В останній частині наведеного складного речення форма дієслова 3-ої особи множини дійсного способу теперішнього часу не пам’ятають формально зближує цю структуру з неозначено-особовим реченням. Однак частина речення визначається як така, що побудована за зразком неповного двоскладного речення, оскільки з попереднього контексту можна відновити опущений підмет старі люди. Порівняй: Старі люди говорили, що вони давно не пам’ятають такої теплої осені.

[Собакам душно.] Лягли на межі, як три копиці вовни, звісили з ротів язики... (М. Коцюбинський).

Друге із наведених речень за структурою нагадує неозначено-особове речення, на що вказують дієслівні форми множини минулого часу дійсного способу лягли і звісили. Проте аналізоване речення визначається як неповне двоскладне з огляду на можливість відновлення з попереднього контексту опущеного підмета. Порівняй: Собаки лягли на межі, як три копиці вовни, звісили з ротів язики...

2. Головний член особових односкладних речень не може бути виражений дієсловом у формі 3-ої особи однини теперішнього і майбутнього часу або у формі однини минулого часу та умовного способу. Наприклад: Злий іде, [аж іскри з очей летять] (А. Свидницький); Ходила у чорній керсетці. Голову носила високо (Л. Костенко).

Виділені форми не вказують на конкретну особу, а відносяться до будь-якого суб’єкта. Порівняй:

Злий іде.	Він злий іде. Вона зла іде. Воно зле іде.
Ходила у чорній керсетці.	Я ходила у чорній керсетці. Ти ходила у чорній керсетці. Вона ходила у чорній керсетці.

Подібні речення не відносяться до односкладних означено-особових з огляду на те, що дії, стани, процеси, про які у них йдеться, стосуються не конкретної особи, а невідомого суб’єкта. Водночас такі конструкції не належать і до неозначено-особових, оскільки особа, про яку в них йдеться, все ж таки актуальна, суттєва для мовця.

Речення з дієслівними формами 3-ої особи однини теперішнього і майбутнього часу та формами однини минулого часу й умовного способу розглядаються як неповні двоскладні з опущеним підметом, що відновлюється з контексту.

Завдання

Розгляньте наведені речення. Запишіть їх у такій послідовності: а) односкладні означено-особові речення; б) односкладні неозначено-особові речення; в) двоскладні неповні речення з опущеним підметом. Виділіть у реченнях предикативні основи.

1. Реве-гуде негодонька. Негодоньки не боюся (Л. Українка). 2. Мені аж полегшало, що побачила вас знов (О. Кобилянська). 3. Він пригадує, як його везли сьогодні тією вулицею (І. Багряний). 4. За правду, браття, єднаймось щиро (Л. Українка). 5. А жита шелестіли тихо-тихо. Хотіли заколисати землю, натомлених бійців (М. Стельмах). 6. Я винний в тім, що світ не ліпший, не розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє (Л. Первомайський). 7. Покрутиться хвилину-другу; похитається, похитається — і пропаде (П. Мирний). 8. Він став мовчазний і занадто вразливий. Щоденно писав вірші, але нікому не показував їх (І. Пільгук). 9. Сідав на ґанку порожнього дому... (М. Коцюбинський). 10. Коли я погляд свій на небо зводжу, — Нових зірок на йому не шукаю (Л. Українка). 11. Принесли світло і поставили на невеличкому столику в одному кутку хати (П. Мирний). 12. Червоні, жовтогарячі й жовті веселчані смуги були такі ярі, неначе горіли тихим полум’ям (І. Нечуй-Левицький). 13. Сполохані пострілами чайки злетіли у небо. Швидше замахали крилами, тривожно закружляли над ущелиною (У. Чендей). 14. Людина завжди потребує когось, кому б могла вилити своє горе і відвести душу (В. Козаченко). 15. Він казав, що не може мати ніякої насолоди від життя, коли знає, що поруч люди безправні, забиті (О. Іваненко).