Система розподілу прибутку та механізм його використання.
Прибуток підприємства є об’єктом розподілу, який здійснюється в два етапи.
Перший етап. Розподіл прибутку підприємства між підприємством і державою. На цьому етапі на основі величини загального прибутку підприємства як кінцевого результату його діяльності визначається сума чистого прибутку шляхом зменшення суми прибутку до оподаткування на величину податку на прибуток (25%). Податковий прибуток – це прибуток визначений шляхом зменшення величини скоригованого валового доходу (дохід – акциз – ПДВ – емісійний дохід – дивіденди) підприємства на суму валових витрат і величину амортизаційних відрахувань, обчислених за даними податкового обліку.
Другий етап. Розподіл чистого прибутку підприємства. Чистий прибуток може використовуватись на: формування резервного капіталу, виплату дивідендів, сплату премій за облігаціями, інші.
Основний документ фінансової звітності, з якого можна отримати інформацію щодо величини прибутку є звіт про фінансові результати (Форма №1 звітності підприємства).
В управлінських цілях використовують поняття маржинального прибутку. Маржинальний прибуток – величина перевищення доходу над змінними витратами підприємства, що забезпечує покриття постійних витрат і отримання прибутку.
3. Показники рентабельності діяльності підприємства. Оцінка прибутковості діяльності підприємства проводиться на основі аналізу динаміки показників прибутковості – рентабельності.
Рентабельність – відносний показник, який характеризує міру прибутковості витрат або використання активів і вимірюється у відсотках.
Рентабельність підприємства – це найбільш узагальнюючий показник його діяльності, де синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, оборотність обігових коштів і позареалізаційні фінансові результати. Показники рентабельності визначаються відношенням величини прибутку до величини фактору, прибутковість якого прагнемо визначити. Серед показників рентабельності, що характеризують прибутковість, а отже, і економічну ефективність діяльності підприємства слід виокремити показники рентабельності власного капіталу, продукції та продажу (табл. 12.2).
Таблиця 12.2
Алгоритм розрахунку показників рентабельності
Показник |
Умовне позначення |
Алгоритм розрахунку |
Рентабельність підприємства за чистим прибутком |
R під-ва |
Чистий прибуток підприємства/Активи підприємства х х100% |
Рентабельність власного капіталу |
R власн. капіталу |
Чистий прибуток підприємства/Власний капітал х 100% |
Рентабельність продажу |
R продажу |
Прибуток від реалізації/Виручка від реалізації х 100% |
Рентабельність операційної діяльності |
R операційної діяльності |
Прибуток від операційної діяльності/Поточні витрати операційної діяльності х 100% |
Рентабельність продукції |
Rпрод-ї |
Прибуток від реалізації/Повні витрати на виробництво і реалізацію х 100% |
Виробничу
собівартість продукції можна визначити
як складову чистого доходу підприємства:
.
1. Чистий
дохід підприємства визначається:
,
2.
Рентабельність продажу розраховується
за формулою:
3. Прибуток
до оподаткування складається з:
4. Обчислюємо виробничу собівартість продукції.
5.
Рентабельність виробництва знаходимо
за формулою:
.
4. Оцінка і діагностика фінансового стану підприємства. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства здійснюється на основі аналізу даних наступних документів фінансової звітності:
Баланс – документ, який відображає фінансовий стан підприємства на певну дату. В ньому наводяться активи і пасиви підприємства. Активи – те, чим володіє підприємство, і те, що йому винні (необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів). Пасиви – сума заборгованостей самого підприємства (власний капітал, забезпечення наступних витрат його платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів). Величина активів завжди повинна дорівнювати величині пасивів.
Звіт про фінансові результати.
Звіт про рух грошових коштів.
Звіт про власний капітал.
Примітки до річної фінансової звітності.
Фінансово-економічний стан підприємства необхідно систематично оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу. Основними напрямками аналізу фінансово-економічного стану є:
економічна оцінка балансу підприємства;
характеристика майна підприємства та джерел його формування;
аналіз ліквідності й платоспроможності підприємства;
аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
аналіз ділової активності підприємства;
аналіз фінансових результатів і прибутковості діяльності.
Аналіз ділової активності Ефективність поточної діяльності підприємства визначається рівнем його ділової активності, відображенням якої є оборотність капіталу та його складових й вимірюється коефіцієнтами оборотності, що показують кількість обертів капіталу за певний період |
||||
Коефіцієнт обертання активів характеризує число оборотів активів протягом року |
Коб А = Чистий дохід від реалізації / Активи |
А - середньорічна вартість активів |
||
Коефіцієнт обертання оборотних активів характеризує число оборотів оборотних активів протягом року |
Коб = Чистий дохід від реалізації /О сер |
О сер – середньорічний залишок оборотних коштів |
||
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборго-ваності та коштів у розрахунках характеризує число оборотів дебіторської заборго-ваності протягом року |
Коб дз= Чистий дохід від реалізації / ДЗ сер |
ДЗсер- середньорічна величина дебіторської заборгованості та коштів у розрахунках |
||
Коефіцієнт обертання власного капіталу харак-теризує число оборотів власного протягом року |
Коб вл. капіталу = Чистий дохід від реалізації/ Власний капітал |
|
||
Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності Фінансова стійкість формується за рахунок раціонального розподілу фінансових ресурсів, що забезпечують рентабельне використання капіталу. Єдину систему, що визначає фінансову стійкість підприємства утворюють такі показники як – рентабельність, структура капіталу, платоспроможність, довіра кредиторів. У вузькому розумінні фінансова стійкість характеризується узгодженістю напрямків використання капіталу та джерел його формування (тобто, за рахунок поточних коштів). Платоспроможність це здатність підприємства своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями в залежності від стану ліквідності активів. Для цього потрібно попередньо згрупувати активи за рівнем ліквідності. Високоліквідні – грошові кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, інші грошові кошти. Менш ліквідні – розрахунки з дебіторами за мінусом суми безнадійної заборгованості. Низько ліквідні – запаси і витрати у вигляді готової продукції. Підприємство вважається платоспроможнім, якщо сума поточних активів більше або дорівнює його зовнішнім зобов’язанням
|
||||
К абсолютної платоспроможності (автономії, незалежності)- характеризує можливість підприємства виконати свої зобов’язання за рахунок використання власного капіталу (незалежність від позикових джерел). Показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність |
Кавт=ВК
/ВБ,
Вважається, що чим більше власних коштів має підприємство, тим воно сильніше. Стабільність значення цього показника в динаміці свідчить на користь можливості отримання ним кредитів
|
ВК –власний капітал (1 розділ пасиву) ВБ – валюта балансу |
||
Коефіцієнт маневреності власного капіталу - характеризує, наскільки інтенсивно підприємство втягує власні кошти в оборот, придає їм імпульсу руху. Км відповідає на питання, яка частина власного капіталу вкладена в оборотні кошти, а яка капіталізована. Тим самим КМ служить індикатором раціонального розміщення власного капіталу. Його рівень має бути достатньо високим |
Кмвк = ВОК /ВК |
ВОК - власні оборотні активи, ВК –власний капітал
|
||
Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від ДЗ |
Кфл= ДЗ / ВК |
ДСЗ –довгострокова заборгованість (розділ3 пасиву балансу) |
||
Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує залежність підприємства від залучених коштів
|
Кфс = ВК/ (ПЗ+Д майб. період) Кфс, =0,85-0,9 |
ВК –власний капітал, ПЗ –загальна сума поточних зобов’язань, Д майб. Період – доходи майбутніх періодів |
||
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (Ксп). Запас джерел власних коштів є запасом фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти більші, ніж позичені. Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Він показує, скільки залучених коштів припадає на одиницю власних коштів, вкладених в активи підприємства
|
Ксп =ПК/ВК Якщо розрахований коефіцієнт >1, фінансова автономність і стійкість підприємства сягають критичної точки. Проте не завжди відповідь може бути ствердною. Ксп залежить від характеру господарської діяльності підприємства та швидкості обігу, передусім оборотних активів. При високих показниках оборотності критичне значення коефіцієнта може набагато перевищувати одиницю без істотних наслідків для фінансової автономії підприємства.
|
ПК- позикові кошти (цільове фінансування + довгострокові зобов’язання +поточні зобов’язання + доходи майбутніх періодів), ВК – власний капітал |
||
Коефіцієнт фінансової залежності |
Кфз= Активи / ВК |
ВК – власний капітал |
||
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
К абс.л=ГК / ПЗ |
ГК –грошові кошти ПЗ поточні зобовязання |
||
Коефіцієнт поточної ліквідності |
Кп.л. = ОА/ ПЗ |
ОА – оборотні активи ПЗ поточні зобовязання |
||
Коефіцієнт швидкої ліквідності Кшл вказує на частку зобов’язань, які підприємство може оплатити негайно |
Кшл = ГК+ЕГК+ДЗ/ПЗ
|
ГК таЕГК –грошові кошти та еквіваленти грошових коштів (1розділ активу балансу рядки230,240) ПЗ поточні зобовязання, ДЗ – дебіторська заборгованість |
||
0.5Слід зазначити, що для комплексної оцінки фінансового стану підприємств необхідно розглянути тенденції динаміки показників рентабельності, ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, а також проаналізувати структуру його активів у динаміці.