4. Групування витрат на виробництво продукції за статтями калькуляції

В системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце відведено обчисленню собівартості окремих видів продукції (калькулюванню).

Калькуляція - економічний документ, в якому відображені всі витрати на виробництво та реалізацію одиниці продукції, тобто собівартість одиниці продукції. Калькуляції бувають: планові, видові, нормативні, звітні, по окремих технологічних дільницях тощо.

Калькулювання - розрахунок собівартості окремих видів продукції по статтях витрат. Для кожного об’єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, тобто одиницю кількісного вимірювання (кількість, маса, площа, об’єм тощо). При калькулюванні витрати групуються за калькуляційними статтями за місцем їх виникнення та призначення. Групування витрат за калькуляційними статтями дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва та управління.

Перелік типових статей калькуляції може змінюватися залежно від характеру та структури виробництва. Перелік статей, їхній склад і порядок розробки калькуляції затверджується галузевими рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає в тому, що у статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі – усі витрати, пов’язані з його основною діяльністю за певний період.

Загалом калькуляція може мати такий вигляд:

Група витрат Основні статті калькуляції

Прямі матеріальні витрати 1 Сировина і матеріали

2 Покупні напівфабрикати.

3 Роботи і послуги виробничого характеру

4 Паливо та енергія на технологічні цілі.

5 Зворотні відходи (вираховуються)

Прямі витрати на 6 Основна заробітна плата робітників

оплату праці зайнятих у виробничому процесі

7 Додаткова заробітна плата та інші

заохочувальні та компенсаційні виплати

робітників зайнятих у виробничому

процесі робітників.

Інші прямі витрати 8. Відрахування на соціальні заходи.

9. Витрати, пов'язані з підготовкою та

освоєнням виробництва продукції.

10. Відшкодування зносу інструментів

і пристроїв цільового призначення.

11. Витрати на утримання і експлуатацію устат-

кування (амортизація та витрати на ремонт).

Загальновиробничі витрати 12. Загальновиробничі витрати

Перелічені статті калькуляції представляють собою поточні витрати на виробництво продукції на рівні виробничого підрозділу і представляють собою виробничу собівартість. У звіті про фінансові результати "собівартість реалізованої продукції" обчислюється саме за таким принципом. Проте в процесі ціноутворення виникає потреба у визначенні загальної величини поточних витрат як на виробництво, так і на реалізацію продукції. Якщо до виробничих витрат додати адміністративні, збутові витрати та інші операційні витрати можна обчислити загальні поточні витрати (повну собівартість продукції). Адміністративні, збутові та інші операційні витрати обчислюються по підприємству в цілому, а потім можуть бути розподілені між окремими видами продукції.

Розрізняють наступні методи калькулювання:

• нормативний – передбачає встановлення витрат на одиницю продукції згідно з діючими нормами;

• параметричний – базується на визначенні витрат на проектний виріб виходячи із залежності їх рівня від зміни техніко-економічних параметрів продукції;

• розрахунково-аналітичний – розподіл прямих витрат на виробництво одиниці продукції за діючими нормами, а непрямих – пропорційно заробітній платі основних працівників.

Методика розрахунку деяких типових статей калькуляції

Витрати сировини (матеріалів) на одиницю продукції визначають за формулою , (11.5)

де m – кількість видів сировини (матеріалів), які використовуються для виробництва одиниці продукції;

- норма витрат і-го виду сировини (матеріалів), натур. од.;

- ціна придбання і-го виду сировини (матеріалів), грн.;

- вартість зворотних відходів.

Витрати енергії на одиницю продукції обчислюються за нормами витрат і діючими тарифами на енергію (11.6)

Витрати на оплату праці включають основну та додаткову заробітну плату виробничих робітників, які безпосередньо зайняті на виробництві продукції. Основна заробітна плата розраховується за нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на виробництво одиниці продукції. Додаткова заробітна плата розраховується у відсотках до основної заробітної плати.

Відрахування на соціальні заходи включають в себе обов’язкові нарахування на заробітну плату і визначаються у відсотках від суми основної та додаткової заробітної плати основних виробничих робітників.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування є комплексною статтею, оскільки охоплюють витрати на енергію, пальне, стиснуте повітря тощо, що безпосередньо необхідне для експлуатації устаткування, амортизаційні відрахування, оплату праці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих обслуговуванням та наладкою устаткування, витрати на ремонт устаткування. Оскільки ці витрати неможливо обчислити безпосередньо на одиницю продукції, їх розподіляють за вибраною базою розподілу. Найчастіше такою базою виступає основна заробітна плата виробничих робітників.

Аналогічно розподіляються на одиницю продукції загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут.

Складання калькуляції на окремі види продукції здійснюється на стадії планування виробництва з метою формування економічно обґрунтованих витрат на певний вид продукції для визначення його рівня прибутковості. Повторно до калькуляції звертаються аналізуючи фактичні витрати за звітний період. На цій стадії проходить порівняння витрат та виявляються резерви зниження собівартості продукції.