Показники якості продукції.

1. Призначення: продуктивність, вміст корисних речовин, калорійність, міцність.

2. Екологічної безпечності: токсичність виробу, зміст шкідливих речовин, обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу.

3. Ергономічності: величина шуму, зручність керування.

4. Економічності: ціна, прибуток, рівень експлуатаційних витрат.

5. Естетичності: кольорове оформлення, естетичність упаковки.

6. Патенто-правової захищеності: коефіцієнт патентного захисту.

Загальні показники якості обсягу продукції:

1. Частка нових виробів в загальному обсязі продукції.

2. Коефіцієнт оновлення асортименту продукції.

3. Частка сертифікованої продукції.

4. Питома вага експортноспроможної продукції.

5. Частка виробничого браку.

6. Питома вага продукції, на яку отримані рекламації.

Методи оцінки якості продукції:

1. Об’єктивний (на основі лабораторного аналізу).

2. Органолептичний (сприяння органами почуттів людини).

3. Реєстраційний (кількість певних подій чи витрат на продукцію).

4. Експертний.

5. Диференційований (порівняння з виробами-еталонами).

6. Соціологічний (визначення якості споживачами).

7. Комплексний.

Конкурентоспроможність продукції – здатність продукції бути більш привабливою до споживача у порівнянні з іншими товарами аналогічного виду і призначення як результат того, що її якісні і вартісні характеристики в більшій мірі відповідають потребам даного ринку і споживчим цінам.

Конкурентоспроможність підприємства – це здатність підприємства виготовляти і реалізовувати конкурентоспроможні товари.

Основні чинники, що впливають на конкурентоспроможність продукції:

1. Ціна.

2. Якість.

3. Сервіс.

4. Маркетингове оточення.

Ефективним засобом управління якістю продукції є її стандартизація, під якою розуміють процедуру визначення і застосування єдиних правил, вимог до якості продукції, процесу або послуги. Стандартизація проводиться на різних рівнях.

Стандарт – нормативно-технічний документ, який встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі.

Види стандартів:

1. Міжнародні. Світовий досвід управління якістю був сконцентрований у пакеті міжнародних стандартів ISO 9000 (не на саму продукцію, а на управління якістю продукції) прийнятих міжнародною організацією по стандартизації ISO в березні 1987 р. З березня 1997 року ці стандарти визнала Україна.

2.Державні (національні) стандарти – стандарти, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів. До органів державної служби стандартизації відноситься Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, який провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів.

3. Кодекс усталеної практики (звід правил) – документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів.

4.Галузеві стандарти.

5.Стандарти підприємств.

6.Технічні умови.

7.Технічний регламент – нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції.

Важливою складовою управління якістю продукції є її сертифікація (в перекладі з лат. „зроблено вірно”) – процедура, за допомогою якої документально засвідчується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю встановленим певним вимогам.