1,1 Уголовію-процессуальньш кодекс. Украиньї: іІауч.-практ. Коммент. / Под обіц. Ред. В/г. Маляренко, іо.II. Аленипа. — X.: ооо "Одиссей", 2003. — 0. 156.

"'Там же. — С. 371.

Вронз И.Л. Зміни й доповнення, що пропонується використа­ти під час обговорення проекту Кримінально-процесуального ко­дексу України /'/ Адвокат. —• 2003. — № 3. -- С. 10.

Т.В. Омельченко погоджується з цим і вважає, що для пов­ноцінного надання правової допомоги під час провадження слідчих дій, зокрема допиту, очної ставки, адвокату, неза­лежно від того, якому суб'єктові процесу він надає правову допомогу, повинно надаватися право ставити запитання допитуваним особам, наприклад, наприкінці допиту. Але при цьому й адвокату забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання)⁶⁷.

Проте специфіка роботи захисника така, що майже всі питання, які він ставив під час слідчих дій, щоб уточнити показання певної особи, є саме навідними. Однак можлива і ситуація, коли особа, яка проводить розслідування, під час проведення слідчої дії не поставила питання, відповідь певної особи на яке мас велике значення для прийняття рі­шення у справі. У такій ситуації захисник повинен подава­ти особі, яка проводить розслідування, клопотання про до­пит вказаної особи з певних питань.

Водночас змін до статті 221 КГІК України не внесено, і частина четверта цієї норми все ще говорить, що якщо під час провадження додаткових слідчих дій присутній захис­ник, він має право через слідчого задавати питання свід­кові, потерпілому, експертові, спеціалістові й обвинуваче­ному, а також клопотати про занесення до протоколу об­ставин, які мають значення для справи. Слідчий може від­вести запитання, які ставить захисник, але відведене запи­тання заносить до протоколу"*.

Права захисника на досудовому слідстві та під час судо­вого розгляду справи відрізняються ще в деяких моментах. 'Гак, у судовому засіданні захисник, крім того, що має пра­во ставити в судовому засіданні питання підсудним, потер­пілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відпові­дачу, може також брати участь у дослідженні інших до-

Омелі,ченко Т.В. Конституційне право особи на правову допо­могу і його реалізація на досудових стадіях кримінального проце­су: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. — X., 2004. — С. 121.

1,8 Уголовно-процессуальньїй кодекс Украиньї: іІауч.-практ. Коммент. / Под общ. Ред. В.Т. Маляренко, ю.П. Аленина. — X.: ооо "Одиосеи", 2003. — с. 512.

казів. Також захисник має право висловлювати в судовому засіданні свого думку щодо клопотань інших учасників су­дового розгляду, виступати в судових дебатах. Захисник має також право знайомитися з протоколом судового засідан­ня та подавати на нього зауваження. Щодо протоколів слід­чих дій, у яких бере участь захисник, стаття 48 КПК України такого права не передбачас, але частина друга 2 статті 85 КПК України проголошує, що протокол зачитується всім осо­бам, які брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження'''-¹.

Роль захисника у проведенні певних слідчих і процесуаль­них дій тут полягає у слідкуванні за дотриманням закону, а та­кож фіксації відомостей, виявлених під час цих дій, які виправ­довують підзахисного чи пом'якшують його відповідальність.

Згідно зі статтею 165-2 КПК України захисник має право висловлювати свою думку судді під час прийняття останнім рішення про обрання відносно підзахисного запобіжного за­ходу у вигляді взяття під варту. Протягом трьох діб з момен­ту винесення постанови судді про обрання відносно підзахис­ного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту захисник має право подати апеляцію. Такі самі права захисник має під час вирішення суддею питання про продовження строків три­мання підзахисного під вартою⁷⁰.

Особливу увагу слід звернути на пункт 8 прав захисника, передбачених статтею 48 КПК України — "подавати дока­зи..." та на пункт 13 — "збирати відомості про факти, що мо­жуть використовуватися як докази у справі, у тому числі за­питувати й одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в устано­вах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними доку­ментами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівці}! з питань, що вима­гають спеціальних знань, опитувати громадян"⁷¹.

^і,!) Уголовно-процессуальнь/й кодекс Украпньї: ІІауч.-практ. коммент. / ГІод обіц. ред. В.Т. Малярснко, ІО.П. Аленпна. — X.: 000 "Одиссей", 2003. — С. 274.

⁷⁰Там же. — С. 410.

'' Уголовно-процеесуальньш кодекс Украпим: Ііаучно-прак- тический коммент. / Под обіц. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Алени- на. — X.: 000 "Одиссей", 2003. — С. 156.

Це положення, введене в дію Законом України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 р., дещо суперечить одному з фундаментальних понять кримінального процесу України — поняттю процесуальної форми, адже законом не визначено процесуальну форму збирання захисником відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі. Захисник може лише запропонувати особі, у про­вадженні якої перебуває кримінальна справа, самій одер­жати певні докази щодо розслідуваних обставин.

Особливе значення має робота захисника під час пред'яв­лення його підзахисному обвинувачення.

І.Ю. Гловацький вважає, що саме захисник повинен по­пулярно, просто й дохідливо роз'яснити підзахисному суть його прав саме на цій стадії процесу, порадити, як найдо­цільніше користуватися цими правами, розповісти про са­му процедуру, наприклад, визнання обвинуваченим, про ймовірний характер запитань слідчого та варіанти відпові­дей відповідно до узгодженої тактики захисту тощо. Обви­нувачений, у свою чергу, сам визначає для себе стратегічну лінію поведінки: визнавати свою вину повністю чи частко­во, заперечувати свою причетність до злочину, а можливо, відмовитись від показань узагалі. Захисник лише дає пра­вову пораду, підказує, якими законними методами та спо­собами можна відстоювати свою позицію у справі⁷².

Як відомо, обвинувачення пред'являється тоді, коли є до­статньо доказів, які свідчать про вчинення злочину певною особою, причому питання про достатність доказів вирішуєть­ся слідчим за своїм власним переконанням. Визначення рів­ня переконаності слідчого під час пред'явлення обвинувачен­ня залишається дискусійним. Більшість фахівців вважає, що, пред'являючи обвинувачення, слідчий повинен дотриму­ватися повної переконаності у винуватості обвинуваченого, але трапляється й інша думка: достатньо лише обґрунтованої ймовірності винуватості особи, що притягується до кримі­

Словацький І.Ю. Діяльність адвоката-захиеника у криміналь­ному процесі: ІІавч. носіо. — К.: Атіка, 2003. — С. 168—169.

нальної відповідальності⁷³. О.Р. Михайленко вважає, що ставлення до цієї проблеми може бути диференційованим. Так, у разі пред'явлення обвинувачення особі у вчиненні нею декількох злочинів не виключені деякі сумніви слідчого у ви­нуватості в окремих епізодах, зокрема коли закінчуються процесуальні строки для пред'явлення обвинувачення і не­має можливості змінити або доповнити обвинувачення. Про­те при цьому пред'явлення обвинувачення можливе лише в тому випадку, якщо слідчий абсолютно переконаний у тому, що підозрюваний хоча б в одному злочині винуватий безпе­речно. Однак у будь-якому випадку, закінчуючи слідство і складаючи обвинувальний висновок, слідчий не повинен ма­ти сумнівів у винуватості обвинуваченого у всіх епізодах об­винувачення⁷¹.

Однак на практиці так буває далеко не завжди, і часто застосовується кваліфікація злочинів з так званим запасом суворості, тобто у разі сумнівів у кваліфікації приймається рішення про кваліфікацію діяння за статтею Кримінально­го кодексу України з більш суворою санкцією, щоб запобіг­ти наступному поверненню справи для додаткового розслі­дування. На нашу думку, захисник повинен активно про­тидіяти кваліфікації злочинів із "запасом суворості", ос­кільки така кваліфікація суперечить принципам і завдан­ням кримінального судочинства і порушує права особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Звернемо увагу па невизначеність у законі певних мо­ментів, пов'язаних із пред'явленням обвинувачення особі в присутності захисника. Згідно зі статтею 48 КПК Украї­ни захисник має право ознайомитися з матеріалами, яки­ми обґрунтовується пред'явлення особі обвинувачення, а також мати побачення з підзахисним без обмеження їх кількості та тривалості. Тож не виключена ситуація, коли захисник вимагатиме матеріали, якими обґрунтовується

^,;іДив., напр.: Сманов К.Ф. ІІекоторьіе вопросьі предварнтельного расследования. — Фрунзе, 1965. — С. 20—21; Строгавич М.С. Курс советского усоловноі'о процееса. — М., 1970. — С. 84—85.