0 Власов и.С., іІульянов в.З. Органи.Чация адвокатурьі и зару- бежньїх странах. — м., 1972. — с. 48.

У "судові Інни" (так називаються об'єднання бари­стерів) приймаються, як правило, особи, які закінчили Окс­фордський або Кембриджський університети. До отриман­ня практики баристер повинен мати учнівський стаж не менше ніж 12 місяців під керівництвом старшого члена корпорації. Умови прийняття учня в її члени такі: вік не молодший від 21 року, сплата вступного внеску, заняття протягом восьми семестрів та складання іспиту за фахом. Протягом року (у зимову, весняну, літню та осінню сесії) влаштовуються обіди в трапезній "судового Інна", де за ок­ремим столом сидять судді без мантій та париків, а за дру­гим — студенти й учні. Така своєрідна форма спілкування дає можливість майбутнім адвокатам придивитися, увійти в ролі, обраної професії і взагалі просто "поваритися в ка­зані" "судового Інна"⁷. Після закінчення стажування кан­дидат у баристери повинен скласти іспит і обрати "судовий Інн", в якому він буде працювати⁸.

У Франції, щоб стати адвокатом, необхідно мати її гро­мадянство або громадянство однієї з країн Євросоюзу (за умови взаємного визнання дипломів про вищу освіту). Для іноземців висувається низка окремих вимог. Претендент на звання адвоката не повинен мати судимості за діяння, не сумісні з гідністю та порядністю, чи бути покараним у зв'язку з банкрутством. Він не повинен займатися діяль­ністю, не сумісною з професією адвоката (наприклад, під­приємництвом). Претендент в адвокати повинен мати ви­щу юридичну освіту, скласти вступні іспити до одного з ре­гіональних центрів підготовки адвокатів, які працюють під егідою вищої школи та адвокатури, провчитися там рік, пройти теоретичний курс і практичне стажування, скласти іспити. Потім молодий юрист складає присягу та­кого змісту: "Присягаю, як адвокат, виконувати свої фун­кції з гідністю, сумлінно, незалежно, чесно і гуманно". Відтак він протягом двох років проходить стажування зі

⁷ Феофачов Ю. Правосудне на Бритянских островах // Изве- стия. — 1990. — 26 апреля.

⁸ В.'іисов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатури в зару-

бежньїх етранах. — М., 1972. С. 48.

спеціальності, одержує посвідчення про проходження ста­жування, і лише після цього його ім'я вноситься до спис­ків ордену колегії адвокатів як повноправного члена'¹.

У Німеччині до адвокатської діяльності допускаються лише особи, які згідно із законом про суддів визнаються придатними для виконання суддівських обов'язків. Таким чином, кандидат в адвокати повинен прослухати на юри­дичному факультеті вісім семестрів курсу правових наук, скласти іспити, потім практикувати протягом двох-трьох років в усіх установах правозастосовної системи (в суді, прокуратурі, нотаріаті, адвокатурі) як стажист-службо- вець, отримуючи зарплату. Після закінчення практики не­обхідно скласти другий державний іспит, і лише після цьо­го вирішуватиметься питання про подальшу роботу: чи бу­де претендент суддею, прокурором, адвокатом або консу­льтантом з юридичних питань"'. Від проходження цього шляху звільняються лише ординарні професори права універси­тетів країни".

Якщо особа має бажання стати адвокатом, вона звер­тається до управління юстиції землі, в якій проживає. Упра­вління юстиції бере до уваги думку правління місцевої па­лати адвокатів і приймає рішення. Про допуск до адвока­тури претендент одержує свідоцтво і з цього часу набуває права зватися адвокатом за професією¹-.

Такою є підготовка адвокатів у найбільш класичних су­часних системах адвокатури.

В Україні згідно із Законом "Про адвокатуру" адвока­том може бути громадянин України, який має вищу юри­дичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфіка­ційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адво­

Сучасні системи адвокатури / За руд. О.Д. Сия тоці.кого. К.: Прано України, 1993. --С. 38- 39.

¹⁽¹ Адвокат из Фран кфу рта- на -Май не // Адвокат. — 1992. —

3-4 (9-10). — С. 3.

" Власов И.С., Пульпіте В.З. Органпзаїшя адвокатури взару- бежньїх етранах. — М., 1972. -- С. 61.

¹² Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Спятоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 23-24.

катською діяльністю та склав Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, держав­ному нотаріаті, органах внутрішніх справ, державної без­пеки, державного управління. Не може бути адвокатом і особа, яка має судимість.

В Україні також існує організація, яка займається ви­значенням рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю. Указом Президента України від 5 травня 1993 р. відповідно до Закону "Про ад­вокатуру" було затверджено перше Положення по кваліфі­каційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії ство­рено в усіх областях країни, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Комісії складаються з двох палат — атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів (чотири ад­вокати, чотири судді, а також по одному представникові від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депу­татів, відповідних управлінь юстиції, відділень Спілки ад­вокатів України). Атестаційна палата розглядає заяви осіб, які бажають займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційні іспити, виносить рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокат­ською діяльністю.

Особа, яка бажає стати адвокатом, подає до атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури заяву, додає до неї нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту і документ, що підтверджує стаж ро­боти за юридичною спеціальністю або у ролі помічника адво­ката терміном не менше двох років. Атестаційна палата роз­глядає подані документи протягом місяця з дня надходження.

Кваліфікаційні іспити проводяться усно і охоплюють запитання з різних галузей права, співбесіди, розв'язання практичних задач. Програми іспитів розробляє і затвер­джує Вища кваліфікаційна комісія адвокатури.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, мас право складати їх повторно через рік.

Рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю приймається

відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів атестаційної палати.

Звичайно, кожна національна система адвокатури має особливості і традиції, притаманні лише їй. Але спільним для всіх систем адвокатури є побудова їх таким чином, щоб особа, яка виявила бажання займатися адвокатською діяльністю, набула максимального рівня юридичних знань і практичних навичок їх застосування. Такий результат досягається за умови ґрунтовного теоретичного навчання, суворої процедури складання іспитів, обов'язкового про- ходл-сення практики з максимальним її наближенням до рівня роботи професійних адвокатів. Головна мета такої системи — забезпечення ефективного функціонування ад­вокатури як основної інституції, покликаної захищати ос­новні права та свободи людини.

Світова практика підготовки сучасного адвоката вклю­чає три етапи. По-перше, це теоретичний курс, який охоплює глибоке вивчення правових наук і складання відповідних іспитів. По-друге, це практична підготовка, яка здійснюється для набуття майбутнім адвокатом досві­ду застосування юридичних норм на практиці. По-третє, це система поглиблення адвокатом професійних знань у відповідній галузі права, в якій він здійснює свою діяль­ність. Наявність цих складових викликана тим, що остан­нім часом ринок юридичних послуг значно розширився, і для найбільш професійного надання правової допомоги необхідна вузька спеціалізація. Ще І.Я. Фойницький за­значав, що юридична освіта не поширюється в народній масі. Сторони, віддані у розпорядження самі собі, часто навіть не усвідомлюють свого становища в процесі. Наближеність їх до справи ускладнює холоднокровний захист ними своїх інтересів¹³.

Фоішицкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. — Т. 1 — СІІб.: Альфа, 1996. -- С. 468.