Частина 1 Поняття та сутність інституту адвокатури.

1. Поняття адвокатської діяльності в Україні, її сутність.

Предметом курсу "Адвокатура України" - є вивчення за­кономірностей організації адвокатури, шляхів демократи­зації її діяльності, правового статусу адвокатури в системі органів української держави. Така спрямованість рсу створює можливість поряд із заі а дьпопа\новими та п.с ціальними науковими методами широко вик-.іригтовуваї и сучасну методологію пізнання та вдосконаленті соціаль­но-правової діяльності, яка дас аміну визначити і а оііін-і- ти систему адвокатури в єдності та взасмозум-. --в,ачск- і і слсментін, які її утворюють. У нас.'; ІДОК цього курс НабуїВВ статусу комплексної теоретико-практичної та іі[И!/гіди->ї дисципліни, яка внвчас у рамках еднної сів теми юрпдич иої підготовки самостійну, недостатньо розрооленч і а чузі суспільних знань, що стосується діяльності органів адво­катури .

Авторами розглянуті поняття, сутність інституту адво катури, її історичний розвиток, основні принципи органі­зації та діяльності адвокатури, особливості організації ад­вокатської ді ял ьності в Україні, а також особливості робо­ти адвоката під час участі у кримінальних, цивільних справах, справах про господарські спори, а також v спра­вах адміністративного судочинства. Особливу >ваіу приді­лено міжнародним стандартам діяльності адвока т; рп.

Шеля кожного розділу, д.чя зручності студентів, які вивча­ють предмет "Адвокатура України", пропонуються за 11 та п ня і завдання для самоконтролю. Навчальний посібник містить список рекомендованої літератури. Крім тої о, \ додатках наведено перелік законодавчих актів, якими ке­рується у своїй діяльності адвокат.

Автори висловлюють подяку рецензентам доктору юридичних наук-, професору О.І, Хари гонові й, кандн.чз'і у юридичних наук^-, професору М.В. Ковалю, кандичагу юри­дичних наук, доценту О.М. Моісссиу та кандидату юридич­них наук В. І. Марі сову ~ за їхн ю конетру іп пану д< що міі- -. в підготовці навчального посібника. Лг.горськип коле». : ,іь буде також вдячний усім читачам з,і зауваження щодо н.ш чального иосібник'а, які будуті. ретельно вивчені та вра'-.-> вані під час подальшої роботи над ного в до, ми-.і іенням

на Заході. Переважна більшість фахівців підтримує пози­цію, яку влучно й образно висловив Е. ГТікар: "Як магнітна стрілка компаса вказує на північ, так і адвокат повинен перш за все захищати"¹. Тож адвокат повинен керуватися насамперед інтересами клієнта. Однак при цьому є багато обмежень, які зобов'язують адвоката дотримуватися пев­ної поведінки. М.Ю. Барщевський при цьому виокремлює ос­новні її складові: чесність, компетентність і добросовісність⁵.

Розуміння сутності адвокатури в наш час набуло зовсім нового забарвлення. Зокрема, якщо в радянські часи, не без впливу комуністичної тоталітарної державної ідеоло­гії, в суспільстві поширеним було ставлення до адвокатів як до людей, які захищають злочинців і зрадників Бать­ківщини, то тепер таке "розуміння" сутності адвокатури зміни­лося на інше: адвокат — це ділок, який за шалені гроші об­слуговує багатіїв, кримінальні структури та захищає служ- бовців-злодіїв від справедливої кари. У такій ситуації по­трібно шукати наукове, юридично обґрунтоване визначен­ня, забезпечуючи практичне застосування його положень.

Вважаємо дуже слушною думку Є.В. Васьковського, який ще у 1893 р. писав про сутність адвокатури: "На пер­ших ступенях юридичного розвитку людського суспіль­ства, коли правові норми є настільки простими і нескладни­ми, що доступні для розуміння всіх і кожного, позивач має можливість вести справи особисто, не звертаючись до сто­ронньої допомоги. Але з розвитком культури життєві від­носини стають усе більш різноманітними та заплутаними, а разом з тим ускладнюються і відповідні юридичні норми. Знання та застосовування їх стає складнішим для біль­шості громадян; позивач, не маючи спеціальної підготов­ки, вже неспроможний сам вести справи, йому необхідна допомога людини, яка добре ознайомлена з нормами ма­теріального права та формами процесу; виникає потреба в особливій групі осіб, які б спеціально займалися вивчен­ням законів і могли б надавати юридичну підтримку або

Поняття та сутність інституту адвокатури

здійснювати правозаступництво. Самеціспеціалісти-право- знавці одержали назву адвокатів. Отже, адвокатура у влас­ному розумінні слова — правозаступництво, правозахист, тобто, іншими словами, — юридична допомога, що надаєть­ся тим, хто її потребує, спеціалістами-правознавцями'"'.

О.Д. Святоцький пише, що за своєю природою адвокатура є громадською, самостійного виду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій⁷.

Серед юридичних засобів захисту прав людини чільне міс­це належить адвокатурі. Про це свідчить, зокрема, те, що на VIII Конгресі ООН, що відбувся у серпні 1990 р. в Нью-Йор­ку, було прийнято спеціальний документ — "Основні поло­ження про роль адвокатів" (далі — "Основні положення").

Сприяти забезпеченню належного рівня захисту покли­кані приписи "Основних положень", які стосуються за­гальних обов'язків адвокатів. У них, зокрема, зазначено, що такими обов'язками є: консультування клієнта про йо­го права й обов'язки; надання допомоги клієнту законним способом і здійснення певних дій для захисту його інтере­сів; надання клієнту допомоги в судах, трибуналах, ад­міністративних органах.

Важливі приписи вміщено в "Основних положеннях" щодо забезпечення доступності юридичної допомоги, яку покликані надавати адвокати, а саме: обов'язок держав­них органів гарантувати реальний і рівний доступ до адво­катури для всіх осіб, які проживають на території держа­ви, зокрема забезпечити фінансування юридичної допомо­ги незаможним людям. Особлива увага приділяється про­блемам забезпечення юридичної допомоги у кримінально­му провадженні. Підкреслюється, що держава зобов'язана гарантувати кожній людині права на юридичну допомогу в Разі її арешту, затримання або обвинувачення у злочині, зокрема забезпечити доступ до адвоката не пізніше 48 го­дин з моменту арешту або затримання; фінансувати послу­

ги адвоката, якщо людина не має необхідних коштів для їх оплати; створити умови для зустрічі адвоката з особою, яка затримана, заарештована або перебуває в тюрмі, без пере­шкод і цензури.

Головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури — це захист прав людини. Це положення має бути визначальним у вирішенні проблеми досконалого функціонування цього надзвичайно важливого правозабез- печувального інституту.

Е. Пікар писав, що адвокатура створена не для насолоди тих, хто до неї належить, а для суспільного служіння, тяж­кого, суворого і серйозного. Звернення до нас клієнтів — не прохання, а вимога, від якої ми можемо лише тоді ухи­литися, коли очевидно, що законна підтримка і суперечка з приводу їхніх вимог неможливі⁸.

Реальна здійсненність і надійна захищеність прав люди­ни — найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, "якісності" адвокатури. Будь-які системи організації та діяльності адвокатури, що існують нині в різних країнах, будь-які пропозиції щодо їх поліпшення, удосконалення мають оцінюватися саме під кутом зору їх здатності забез­печити права людини⁹.

Отже, поняття і сутність інституту адвокатури можна сформулювати так: адвокатура — це незалежна само­стійна громадська організація професійних юристів, яка у встановленому законом порядку виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян і ор­ганізацій, а також надає їм необхідну правову допомогу.