- •1. Поняття про психоконсультування.
- •2. Мета та завдання психоконсультативної роботи.
- •3. Психоконсультування як напрям і складова професійної діяльності практичного психолога.
- •4. Основні завдання психоконсультативної та психокорекційної роботи психолога.
- •5. Відмінності та спільне у психоконсультування, психологічній допомозі, психокорекції та психотерапії.
- •6. Принципи психологічного консультування.
- •7. Етичний кодекс практичного психолога.
- •8. Етичні проблеми та труднощі професійної роботи практичного психолога.
- •9. Особистісні уміння практичного психолога. Модель практичного психолога-психоконсультанта.
- •10. Психологічні особливості між особистісного спілкування „психоконсультант – клієнт”.
- •11. Принципи та передумови створення консультативного контакту „психолог-клієнт”.
- •12. Психотерапевтичний клімат та особливості його створення.
- •13. Медична та немедична модель психоконсультування. Принципи немедичного підходу до психоконсультативної діяльності психолога.
- •14. Діалогічна інтенція та особливості діалогічних професійних стосунків у професійній роботі практичного психолога.
- •15. Види психоконсультування та їх особливості.
- •16. Структура психоконсультативної роботи.
- •17. Фаза катарсису у психоконсультування, її особливості.
- •18. Фаза постановки діагнозу у психоконсультування, її особливості.
- •19. Засоби та прийоми проведення бесіди як основного методу і технології професійної діяльності.
- •20. Схема та стадії процесу психоконсультативної бесіди.
- •21. Психоконсультативний запит та його динаміка і особливості формування.
- •22. Фактори ризику для різних вікових груп та їх врахування у психоконсультативній та психокорекцій ній роботі при постановці психологічного діагнозу.
- •23. Прогностичні фактори для різних вікових груп та особливості застосування отриманої психологічної інформації у психологічної роботи.
- •24. Поняття про психокорекцію. Мета, предмет та завдання психокорекції.
- •25. Види психокорекції, їх особливості.
- •26. Принципи психокорекційної роботи.
- •27. Принцип пріоритетності психокорекції каузального (чинникового) типу, його особливості.
- •28. Структура психокорекційної роботи: основні стадії та прийоми.
- •29. Вимоги до складання психокорекційної програми, її зміст і структура.
- •30. Особливості первинної та вторинної психодіагностики психокорекційної роботи.
- •31. Психологічний анамнез та психологічний діагноз у психокорекційній роботі.
- •32. Візуальна психодіагностика та особливості і складності її використання у психоконсультативній та психокорекційній роботі.
- •33. Мета, особливості та методи настановчої стадії психокорекційної роботи.
- •34. Мета, особливості та методи суто психокорекційної стадії корекційної роботи практичного психолога-психоконсультанта.
- •35. Ефективність психокорекційної роботи: методи визначення та обґрунтування необхідності і динаміки визначення.
- •36. Методи та технології психотерапевтичного впливу у психоконсультативній та психокорекційній роботі.
- •37. Особливості ігрової психокорекції та її методи, напрями та відмінності використання у психоконсультативній та психокорекційній роботі практичного психолога.
- •38. Індивідуальна психокорекція, її особливості та обмеження.
- •39. Групова психокорекція, її особливості.
- •40. Ігротерапія як метод психокорекції.
- •41. Казкотерапія та лялькотерапія як методи психокорекції.
- •42. Музикотерапія як метод психокорекції.
- •43. Проективні методи психодіагностики та психокорекції.
- •44. Психотехнічні засоби та особливості їх використання у психокорекційної роботи.
- •45. Психокорекція пізнавальної сфери дитини: особливості, цілі та засоби використання.
- •46. Психокорекція дитячих страхів: особливості, методи та труднощі роботи.
- •47. Психокорекція підвищеної тривожності та невпевненості у собі.
- •48. Психокорекція агресивності дитини: особливості, цілі, методи.
- •49. Психокорекція відставань у навчанні та особливості використовуваних методів.
- •50. Психокорекція негативних стереотипів батьківського виховання.
- •51. Психокорекція готовності дітей до навчання та особливості використовуваних методів.
- •52. Засоби та психокорекційні прийоми психокорекції психічного розвитку дітей (пам’ять, увага, мислення, уява тощо).
- •Література
13. Медична та немедична модель психоконсультування. Принципи немедичного підходу до психоконсультативної діяльності психолога.
Медична модель. Якщо проблеми клієнта, який звернувся по допомогу до психоконсультанта, полягають в сфері емоційних переживань, психічних розладів та невротичної поведінки, психоконсультант надає допомогу, однак, деякі специфічні питання (наприклад, щодо акцентуації характеру, значних неврозів), вирішує спільно з лікарями. В ході консультуванні практичний психолог повинен перевірити вираженість акцентуації у клієнта і ухвалити обґрунтоване рішення про можливу спільну роботу з лікарями (терапевтом, психіатром, психоневрологією, невропатологом, сексологом та ін.).
Немедична модель. Психоконсультування, як правило, передбачає надання допомоги практично здоровим людям. Вони потребують порад психолога щодо вдосконалення поведінки, необхідності її покращення в різних життєвих ситуаціях. Клієнтами психоконсультанта в даному випадку виступають люди, які відчувають себе добре, однак вони намагаються ставити перед собою цілі подальшого розвитку. Принципами немедичного підходу виступають наступні положення: емоційність, інтенсивність, динамічність, конфіденційність, здійснення підтримки, сумлінність психолога.
14. Діалогічна інтенція та особливості діалогічних професійних стосунків у професійній роботі практичного психолога.
Діалогічна інтенція як потреба клієнта вступити в діалог з психологом є важливою умовою здійснення психотерапевтичного діалогу. На думку науковців, для багатьох клієнтів головною проблемою в ситуації консультування виявляється саме відсутність діалогічної інтенції. З огляду на це основним завданням практичної роботи є стимулювання даного мотивуючого переживання. Ні імперативна, ні маніпулятивна позиції психолога не сприяють цьому.
Діалогічна інтенція клієнта відновиться лише у відповідь на "зустріч" зі світом іншої свідомості, опосередковану діалогічним спілкуванням. Тому саме зацікавлена, недирективна інтенція консультанта є сутнісною умовою ефективної психологічної допомоги. Отже, мова йде про формування особливої діалогічної позиції психолога, що розглядається як професійна позиція, утворена комплексом настановлень, найважливішими серед яких є постулат внутрішньої діалогічності будь-якої людини та переконаність у свободі та відповідальності клієнта за своє життя.
15. Види психоконсультування та їх особливості.
1. Інтимно-особистісне – психологічне консультування з таких питань, які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у неї сильні переживання, які звичайно ретельно приховуються від оточуючих людей. Вимагає закритих від сторонніх осіб і одночасно відкритих для спілкування консультанта і клієнта, довірчих відносин між ними. Таке психологічне консультування вимагає створення особливої обстановки, оскільки нагадує сповідь.
2. Сімейне – консультування з питань, що виникають у людини у власній сім'ї або в сім'ях інших, близьких для неї людей. Вимагає знання психологом суті сімейних проблем, способів їх розв’язання.
3. Психолого-педагогічне консультування – обговорення консультантом з клієнтом питань навчання і виховання дітей, навчання чому-небудь і підвищення педагогічної кваліфікації дорослих людей, педагогічного керівництва, управління дитячими і дорослими групами і колективами.
4. Ділове консультування – пов'язане з розв’язанням людьми ділових проблем. Сюди, наприклад, можна віднести питання вибору професії, вдосконалення і розвитку у людини здібностей, організації її праці, підвищення працездатності, ведення ділових переговорів і т.п. 1