- •1. Поняття про психоконсультування.
- •2. Мета та завдання психоконсультативної роботи.
- •3. Психоконсультування як напрям і складова професійної діяльності практичного психолога.
- •4. Основні завдання психоконсультативної та психокорекційної роботи психолога.
- •5. Відмінності та спільне у психоконсультування, психологічній допомозі, психокорекції та психотерапії.
- •6. Принципи психологічного консультування.
- •7. Етичний кодекс практичного психолога.
- •8. Етичні проблеми та труднощі професійної роботи практичного психолога.
- •9. Особистісні уміння практичного психолога. Модель практичного психолога-психоконсультанта.
- •10. Психологічні особливості між особистісного спілкування „психоконсультант – клієнт”.
- •11. Принципи та передумови створення консультативного контакту „психолог-клієнт”.
- •12. Психотерапевтичний клімат та особливості його створення.
- •13. Медична та немедична модель психоконсультування. Принципи немедичного підходу до психоконсультативної діяльності психолога.
- •14. Діалогічна інтенція та особливості діалогічних професійних стосунків у професійній роботі практичного психолога.
- •15. Види психоконсультування та їх особливості.
- •16. Структура психоконсультативної роботи.
- •17. Фаза катарсису у психоконсультування, її особливості.
- •18. Фаза постановки діагнозу у психоконсультування, її особливості.
- •19. Засоби та прийоми проведення бесіди як основного методу і технології професійної діяльності.
- •20. Схема та стадії процесу психоконсультативної бесіди.
- •21. Психоконсультативний запит та його динаміка і особливості формування.
- •22. Фактори ризику для різних вікових груп та їх врахування у психоконсультативній та психокорекцій ній роботі при постановці психологічного діагнозу.
- •23. Прогностичні фактори для різних вікових груп та особливості застосування отриманої психологічної інформації у психологічної роботи.
- •24. Поняття про психокорекцію. Мета, предмет та завдання психокорекції.
- •25. Види психокорекції, їх особливості.
- •26. Принципи психокорекційної роботи.
- •27. Принцип пріоритетності психокорекції каузального (чинникового) типу, його особливості.
- •28. Структура психокорекційної роботи: основні стадії та прийоми.
- •29. Вимоги до складання психокорекційної програми, її зміст і структура.
- •30. Особливості первинної та вторинної психодіагностики психокорекційної роботи.
- •31. Психологічний анамнез та психологічний діагноз у психокорекційній роботі.
- •32. Візуальна психодіагностика та особливості і складності її використання у психоконсультативній та психокорекційній роботі.
- •33. Мета, особливості та методи настановчої стадії психокорекційної роботи.
- •34. Мета, особливості та методи суто психокорекційної стадії корекційної роботи практичного психолога-психоконсультанта.
- •35. Ефективність психокорекційної роботи: методи визначення та обґрунтування необхідності і динаміки визначення.
- •36. Методи та технології психотерапевтичного впливу у психоконсультативній та психокорекційній роботі.
- •37. Особливості ігрової психокорекції та її методи, напрями та відмінності використання у психоконсультативній та психокорекційній роботі практичного психолога.
- •38. Індивідуальна психокорекція, її особливості та обмеження.
- •39. Групова психокорекція, її особливості.
- •40. Ігротерапія як метод психокорекції.
- •41. Казкотерапія та лялькотерапія як методи психокорекції.
- •42. Музикотерапія як метод психокорекції.
- •43. Проективні методи психодіагностики та психокорекції.
- •44. Психотехнічні засоби та особливості їх використання у психокорекційної роботи.
- •45. Психокорекція пізнавальної сфери дитини: особливості, цілі та засоби використання.
- •46. Психокорекція дитячих страхів: особливості, методи та труднощі роботи.
- •47. Психокорекція підвищеної тривожності та невпевненості у собі.
- •48. Психокорекція агресивності дитини: особливості, цілі, методи.
- •49. Психокорекція відставань у навчанні та особливості використовуваних методів.
- •50. Психокорекція негативних стереотипів батьківського виховання.
- •51. Психокорекція готовності дітей до навчання та особливості використовуваних методів.
- •52. Засоби та психокорекційні прийоми психокорекції психічного розвитку дітей (пам’ять, увага, мислення, уява тощо).
- •Література
10. Психологічні особливості між особистісного спілкування „психоконсультант – клієнт”.
1. Здібність до емпатії, співпереживання, співчуття. Психоконсультант повинен психологічно глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини – клієнта, розуміти його, бачити світ його очима.
2. Відвертість. Намагаючись зрозуміти клієнта, проникнути в його внутрішній світ, психолог відверто повідомляє його про свої власні відчуття.
3. Співпереживання, співчуття. Психоконсультант зобов’язаний виражати турботу про клієнта за допомогою жестів, міміки, пантоміміки.
4. Доброзичливість. Добре, емоційно позитивне відношення до клієнта, особиста зацікавленість і участь в рішенні його проблем.
5. Безоцінне відношення до клієнта. Відмова від нав'язування клієнту своїх порад, моралі, оцінки з боку психоконсультанта.
6. Довіра до клієнта. Віра в його здатність і можливість самостійно справитися з своєю проблемою.
7. Психологічна дистанція. Психолог тримає оптимальну психологічну дистанцію між собою і клієнтом.
10. Оптимістична позиція психолога – вселяє у клієнта впевненість і рішучість переробити себе 1.
11. Принципи та передумови створення консультативного контакту „психолог-клієнт”.
Консультативний контакт – це унікальний динамічний процес, під час якого одна людина допомагає іншій використовувати свої внутрішні ресурси для розвитку в позитивному напрямі і актуалізувати потенціал осмисленого життя. Консультативний контакт – це відчуття і установки, які учасники консультування випробовують один по відношенню до іншого, і спосіб їх виразу.
В ході здійснення консультативного контакту виділяють шість основних параметрів: 1) емоційність (консультативний контакт швидше емоційний, чим когнітивний, він має на увазі дослідження переживань клієнтів); 2) інтенсивність (оскільки контакт представляє щире відношення і взаємний обмін переживаннями, він не може не бути інтенсивним); 3) динамічність (при зміні клієнта міняється і специфіка контакту); 4) конфіденційність (зобов'язання консультанта не поширювати зведення про клієнта – це сприяє довірчості); 5) надання підтримки (постійна підтримка консультанта забезпечує стабільність контакту, що дозволяє клієнту ризикувати і пробувати поводитися по-новому); 6) сумлінність. 1
12. Психотерапевтичний клімат та особливості його створення.
Якість консультативного контакту залежить від двох важливих чинників: 1) психотерапевтичного клімату; 2) навиків консультанта (вербальних і невербальних) в підтримці спілкування. Під психотерапевтичним кліматом розуміють обстановку доброзичливості до клієнта, вияв пошани до нього, щире вникання в його проблеми, тривале спілкування 1.
Терапевтичний клімат в свою чергу включає дві великих компоненти: 1) фізичну; 2) емоційну. До фізичної складової відносять відповідне обладнання місця консультування, розташування консультанта і клієнта в просторі (дистанція, манера сидіти), структуризація виділеного для консультування часу. До емоційної – відносять створення атмосфери обопільної довіри, щирість консультанта, його здібність до емпатії і безумовній пошані клієнта.
Велике значення для створення сприятливого психотерапевтичного клімату має фізична складова. Кабінет психолога повинен бути добре підготовленим: зручні меблі, звуконепроникненні стіни, елементи, що надають вигляд затишності – картини, книги, прикраси. Психолог повинен створити умови для попередження раптового втручання сторонніх осіб. Емоційна складова залежить від професійних та психологічних рис консультанта, який повинен своїми діями і словами викликати до себе довіру клієнта.