Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпаргалка - Основи психологічного консультуванн...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
248.83 Кб
Скачать

10. Психологічні особливості між особистісного спілкування „психоконсультант – клієнт”.

1. Здібність до емпатії, співпереживання, співчуття. Психо­консультант повинен психологічно глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини – клієнта, розуміти його, бачити світ його очима.

2. Відвертість. Намагаючись зрозуміти клієнта, проникнути в його внутрішній світ, психолог відверто повідомляє його про свої власні відчуття.

3. Співпереживання, співчуття. Психоконсультант зобов’язаний вира­жати турботу про клієнта за допомогою жестів, міміки, пантоміміки.

4. Доброзичливість. Добре, емоційно позитивне відношення до клієнта, особиста зацікавленість і участь в рішенні його проблем.

5. Безоцінне відношення до клієнта. Відмова від нав'язування клієнту своїх порад, моралі, оцінки з боку психоконсультанта.

6. Довіра до клієнта. Віра в його здатність і можливість самостійно справитися з своєю проблемою.

7. Психологічна дистанція. Психолог тримає оптимальну психологічну дистанцію між собою і клієнтом.

10. Оптимістична позиція психолога – вселяє у клієнта впевненість і рішучість переробити себе 1.

11. Принципи та передумови створення консультативного контакту „психолог-клієнт”.

Консультативний контакт – це унікальний динамічний процес, під час якого одна людина допомагає іншій використовувати свої внутрішні ресурси для розвитку в позитивному напрямі і актуалізувати потенціал осмисленого життя. Консультативний контакт – це відчуття і установки, які учасники консультування випробовують один по відношенню до іншого, і спосіб їх виразу.

В ході здійснення консультативного контакту виділяють шість основних параметрів: 1) емоційність (консультативний контакт швидше емоційний, чим когнітивний, він має на увазі дослідження переживань клієнтів); 2) інтенсивність (оскільки контакт представляє щире відношення і взаємний обмін переживаннями, він не може не бути інтенсивним); 3) динамічність (при зміні клієнта міняється і специфіка контакту); 4) конфіденційність (зобов'язання консультанта не поширювати зведення про клієнта – це сприяє довірчості); 5) надання підтримки (постійна підтримка консультанта забезпечує стабільність контакту, що дозволяє клієнту ризикувати і пробувати поводитися по-новому); 6) сумлінність. 1

12. Психотерапевтичний клімат та особливості його створення.

Якість консультативного контакту залежить від двох важливих чинників: 1) психотерапевтичного клімату; 2) навиків консультанта (вербальних і невербальних) в підтримці спілкування. Під психотерапевтичним кліматом розуміють обстановку доброзичливості до клієнта, вияв пошани до нього, щире вникання в його проблеми, тривале спілкування 1.

Терапевтичний клімат в свою чергу включає дві великих компоненти: 1) фізичну; 2) емоційну. До фізичної складової відносять відповідне облад­нання місця консультування, розташування консультанта і клієнта в просторі (дистан­ція, манера сидіти), структуризація виділеного для консульту­вання часу. До емоційної – відносять ство­рення атмосфери обопіль­ної до­віри, щирість консультанта, його здібність до емпатії і безумовній по­шані клієн­та.

Велике значення для створення сприятливого психотерапевтичного клімату має фізична складова. Кабінет психолога повинен бути добре підготовленим: зручні меблі, звуконепроникненні стіни, елементи, що надають вигляд затишності – картини, книги, прикраси. Психолог повинен створити умови для попередження раптового втручання сторонніх осіб. Емоційна складова залежить від професійних та психологічних рис консультанта, який повинен своїми діями і словами викликати до себе довіру клієнта.