39. Групова психокорекція, її особливості.

Специфіка групової психокорекції полягає в цілеспрямованому вико­ристовуванні групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємостосунків і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога. Групова психокорекція не є самостійним напрямом психокорекції, а представ­ляє лише специфічну форму, при використовуванні якої основним інструментом дії виступає група клієнтів, на відміну від індивідуальної пси­хокорекції, де таким інструментом є тільки сам психолог.

У найзагальнішому виді цілями групової психокорекції являються: аналіз, усвідомлення і опрацьовування проблем клієнта, його внутрішньо­особистих і міжособистих конфліктів, корекція неадекватних відносин, уста­новок, емоційних і поведінкових стереотипів на основі аналізу і використо­вування міжособистої взаємодії.

Основні механізми групової корекційної дії: 1) інформаційний обмін між учасниками групи; 2) навіювання, психічне зараження; 3) відчуття спіль­ності і солідарності з іншими; 4) альтруїзм – можливість в процесі групової психокорекції допомагати один одному; 5) рольова поведінка (імітаційна поведінка); 6) інтерперсональний вплив (вплив групи); 7) емоційне розванта­ження (катарсис).

40. Ігротерапія як метод психокорекції.

Ігрова терапія – метод психотерапевтичної дії на дітей і дорослих з використанням гри. У основі ігротерапії лежить визнання того, що гра робить сильний вплив на розвиток особистості. У сучасній психокорекції дорослих гра використовується в груповій психотерапії і соціально-психологічному тренінгу у вигляді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, ро­зігруванні різних ситуацій та ін. Гра сприяє створенню близьких відносин між учасниками групи, знімає напруженість, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілку­вання, знімаючи небезпеку соціально значущих наслідків.

Основні психологічні механізми коректувальної дії гри:

1. Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дієвій формі в особливих ігрових умовах;

2. Зміна позиції, усвідомлення власного "Я";

3. Формування (разом з ігровими) реальних відносин як рівноправних партнерських відносин співпраці і кооперації;

4. Організація поетапного створення в грі нових, більш адекватних, способів орієнтування в проблемних ситуаціях, їх інтеріоризація і засвоєння.

5. Формування здатності до довільної регуляції діяльності на основі підпорядкування поведінки системі правил.

41. Казкотерапія та лялькотерапія як методи психокорекції.

Казкотерапія – метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, розширення свідомості, вдоско­налення взаємодій з навколишнім світом. Лялькотерапія – те ж саме, тільки казка відтворюється не тільки у вербальній формі, а й у вигляді вистави ляльок.

Виділяють наступні корекційні функції казки: психологічну підготовку до напружених емоційних ситуацій; символічне реагування на фізіологічні і емоційні стреси; здійснення в символічній формі своєї фізичної активності.

Можливості роботи з казкою: використовування казки як метафори; ма­лювання за мотивами казки; обговорення поведінки і мотивів дій персо­нажа; програвання епізодів казки; використовування казки як притчі-моралі; творча робота за мотивами казки (дописування казки, творча переробка каз­ки).

Основні прийоми роботи з казкою:

1. Аналіз казки – власна інтерпретація суті та змісту казки;

2. Розповідь казки – розповідь від першої особи (від імені інших персонажів).

3. Переписування казок – знаходження свого варіанту казки.

4. Постановка казок за допомогою ляльок (лялькотерапія) – розповідь казки за допомогою іграшок, ляльок, здійснення вистави.

5. Вигадування казок – створення клієнтом власних казкових сюжетів.