Камеральні перевірки акцизного збору. Строки проведення камеральних перевірок

Згідно з коментованим документом (далі — Примірний порядок) проводитиметься камеральна перевірка податкової звітності з акцизного збору та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, до складу якої включаються:

1) розрахунок акцизного збору за формою згідно з додатком 1 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПАУ від 19.03.2001 р. №111 (далі — Розрахунок 1) — перевіряється протягом 15 к. д., наступних за останнім днем граничного строку подання;

2) розрахунок акцизного збору за формою згідно з додатком 3 до того самого Положення, затвердженого Наказом №111 (далі — Розрахунок 2) — перевіряється протягом 15 к. д., наступних за останнім днем граничного строку подання;

3) звіт про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за формою згідно з додатком до наказу ДПАУ від 28.03.2002 р. №133 (далі — Звіт) — перевіряється протягом 30 к. д., наступних за останнім днем граничного строку подання.

Щодо Звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, то Наказ №133 утратив чинність. Натомість прийнято Наказ №6712. Виникає запитання: чи поширюються норми Примірного порядку в частині проведення камеральної перевірки на Звіт? Сам Наказ №671, яким затверджено форму та порядок подання Розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства3, спеціальних положень щодо проведення перевірок поданого розрахунку не містить.

Невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності проводиться протягом 10 днів, наступних за граничним днем її подання.

Камеральна перевірка податкової звітності, що подана з порушенням граничного строку подання уточнюючих, нових розрахунків (звітів) проводиться протягом 15 к. д., наступних за днем її (їх) отримання.

Срс № 7 Тема : Інші митні доходи держави

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.

Введення мита може переслідувати кілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків, політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту і експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне значення.

У мита є багато спільного з акцизним збором, але є і деякі особливості. І мито, і акцизний збір збільшують ціну реалізації товарів; ставки і мита, і акцизного збору диференційовані за групами товарів. Сплачується мито при переміщенні через митний кордон України. Перелік товарів, що підлягають митному обкладенню є набагато ширшим, ніж у акцизного збору. Особливістю справляння мита є також те, що контроль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснюють митні органи України, а не податкові органи.

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України або їх кількісні показники.

При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:

- транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів;

- валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

- товари, що підлягають оберненню у власність держави;

- товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання, та багато інших.

Для фізичних осіб встановлені слідуючі пільги. Не підлягають оподаткуванню при ввезені товарів на митну територію України громадянами:

товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро;

товари, що були попередньо вивезені (переслані) громадянами за митний кордон України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення і ввозяться (пересилаються) назад на митну територію України, за наявності відповідної вивізної митної декларації та інші.

Громадяни можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України без сплати податків, установлених на імпорт, у таких кількостях з розрахунку на одну особу, яка досягла 18 років:

а) 2 літри вина та 1 літр міцних алкогольних напоїв;

б) 200 цигарок або 50 сигар, або 250 грамів тютюну, або набір таких виробів загальною вагою не більше 250 грамів.

В Україні застосовуються такі види мита:

адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Таким чином, для стягнення мита застосовуються два види ставок: процентні та фіксовані (в євро на одиницю оподаткування в кількісному виразі). Ставки мита визначаються Митним тарифом України і є диференційованими в залежності від товарної позиції, якій відповідає імпортований товар. Крім того, в залежності від країни походження товару, може бути застосована преференційна, пільгова чи повна ставка мита.

Отже, для правильного нарахування мита митні органи мають визначити слідуючі характеристики імпортованого товару: товарну позицію в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; країну походження товару та митну вартість по товарах, ставки по яких визначено у процентах до митної вартості.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Після того, як митні органи перевірили правильність визначення товарної позиції; країни походження товару та митну вартість, на основі цих даних відповідно до ставок Митного тарифу України вони перевіряють нараховану сума мита, яка зазначається у відповідній графі вантажної митної декларації. Мито сплачується на рахунки митних органів до або на момент прийняття митної декларації до митного оформлення.

Сума мита, належна до сплати перераховується платниками на рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. Митні органи перераховують одержані суми митних платежів на рахунок Державної митної служби за відповідними кодами бюджетної класифікації не пізніше як за три банківські дні з дати повного оформлення вантажної митної декларації.

Державна митна служба в централізованому порядку щоденно перераховує належні кошти на відповідні рахунки Державного казначейства.