2.3. Вплив Григорія Распутіна на царську родину

Саме це і є ключовим моментом усіх історичних диспутів, та розголосив. Дослідники досі, не можуть прийти до спільного висновку, стосовно цього питання. Воно цікавить, усіх тих хто цікавиться якось цією тематикою. І до речі, це питання байдужим не залишить нікого, і навіть тих хто взагалі немає ніякого відношення до історії.

Тут може виникнути багато питань, які стосуються впливу Григорія Распутіна, на царську родину. Та ще й, як вплинути, щоб обидва представники «сліпо» вірили лише, йому «старцеві». Це було б дуже ідеалізовано, і не правдою. Адже, такий підхід до цього питання, не є коректним, бо однозначно буде відповідь, начебто і цар і цариця, як маленькі діти вірили, без жодних сумнівів. Необхідно почати розгляд, з того як царська родина відносилась до Распутіна.

Син Миколи ІІ Олексій хворів на гемофілію. І ця хвороба загрожувала, його майбутньому і країни. Звісно, як люблячі батьки Цар і Цариця, дуже хвилювались. І з часом надії поступово могли покинути. Але в цей час уже були знайомі царська родина і Распутін. «Как бы это ни объясняли, но Григорий Распутин был единственным человеком, способным помочь наследнику в его болезни. Как он это делал, наверно, навсегда останется тайной. Но факт есть факт, страшная болезнь несворачиваемости крови, перед которой были бессильны лучшие доктора, отступала при вмешательстве Григория Тому есть множество свидетельств, даже со стороны лиц, ненавидевших Григория. Так, дворцовый комендант В.Н. Воейков писал в своих воспоминаниях «С царем и без царя»: «С первого же раза, когда Распутин появился у постели больного наследника, облегчение последовало немедленно. Всем приближенным царской семьи хорошо известен случай в Спалле, когда доктора не находили способа помочь сильно страдавшему и стонавшему от болей Алексею Николаевичу. Как только по совету А.А. Вырубовой была послана телеграмма Распутину и был получен на нее ответ, боли стали утихать, температура стала падать и в скором времени наследник поправился»».¹

«Вместе с тем отношения с царской семьей с каждым годом становятся все ближе и ближе, превращаясь в настоящую дружбу. Всегда приезжая по первому зову царской семьи, Григорий денег от них для себя лично никогда не принимал, за исключением сотни рублей, которые они ему посылали на дорогу (а позднее они оплачивали его квартиру). Хотя иногда он брал у них деньги для передачи на разные благотворительные нужды, в частности, от них он получил 5 тысяч рублей на строительство церкви в селе Покровском»².

Виникає з часом питання, чи був обдарований Григорій Распутін деякими надприродними силами? І цим питанням цікавилися, ще при житті Григорія Юхимовича. Прихильника «старця» в проповідницьких та лікувальних можливостях свого кумира не сумнівались. Більшість, тих хто був його супротивником, ні в які надприродні сили не вірили.

Позбавлений усяких містичних настроїв слідчий НСК В. М. Руднєв, вивчаючи досить детально даний феномен, визнавав, що «Распутин несомненно обладал в сильной степени какой-то непонятной внутренней силой в смысле воздействия на чужую психику, представлявшей род гипноза. Так, между прочим, мной был установлен несомненный факт излечения им припадков пляски св. Витта у сына близкого знакомого Распутина – Симановича, студента Коммерческого института, причем все явления этой болезни исчезли навсегда после двух сеансов, когда Распутин усыплял больного».

«Незрозумілі здібності» існували не самі по собі; вони прояв сили віри. Російське «освічене суспільство» того часу в більшості своїй було або відверто атеїстичним, або ж релігійно фанатичним. Тому то таким загадковим і виступав Распутін, тому то так була не зрозуміла природа відносин Царя і його сім`ї з Распутіним, тому то в цих відношеннях шукали і шукають шпіонські та фінансові таємниці.

« Царь и Царица видели в Распутине простого, глубоко верующего человека, наделенного даром молитвенного чудотворения. Они как православные христиане общались не с «безродным» и с «необразованным», а с братом во Христе. И когда началась Мировая война, Императрица, работая в лазарете, обмывала раны и ухаживала не просто Зв «чужими мужиками», как о том злословили. Она заботилась о Своих братьях, проливавших кровь на полях сражений за Родину-мать, за Русь Святую…»¹

«Господа разоблачители так и не смогли понять, невзирая на многочисленные свидетельские показания, что в общении Царя и Распутина ничего предметно-мирского не было. Была радость духовного общения…

В конце концов так или иначе, но наличие «необычных способностей» признавали многие, кому приходилось подробно разбираться в распутинской истории. Факт наличия удивительных дарований можно считать исторически установленным».²

Висновок. В цей час, до влади в Росії приходить новий імператор Микола ІІ. Він звісно, проводив свою політику, таким чином, як і батько його, але як людина він був більш демократичний. Для нього в житті були головні дві цінності, це – сім`я та Бог. Його дружина, була для нього справжньою опорою. Вони обидва це розуміли, і були вдячні один одному. В 1905 році відбувається знайомство Распутіна з царською родиною, і протягом більш ніж 10 років, він відігравав у їхньому житті важливу роль. І це не дивно, бо Распутін був єдиною людиною, яка могла припинити напади хвороби царського сина Олексія. І на певний час Цар і Цариця, стали заручниками цієї проблеми.

РОЗДІЛ 3