Чинники, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом:

• Величина сили струму, А та напруги, В

За силою струму та величиною ураження струм поділяють на:

а ) відчутний - 0,5-1,5 мА при змінному струмі;

- 5-7 мА при постійному

б ) невідпускаючий викликає судоми м’язів рук, що затискають провідник, які подолати людина не може. Порогове (найменше) значення невідпускаючого струму 10-15 мА при змінному струмі. Невідпускаючих значень струмів при постійному струмі немає, бо людина може самостійно розчіпити руку, але відчує больові скорочення м’язів, як при змінному струмі тих самих значень. Найбільше значення при постійному струмі – 50-80 мА.

в ) фібриляцій ний струм – викликає при проходженні фібриляцію серця.

При змінному струмі порогове значення фібриляційного струму – 100мА;

При постійному – 300 мА.

При проходженні струму більше 1 секунди, як правило, настає смерть.

Струм > 5А, як змінний, так і постійний, викликає негайну зупинку серця, минаючи стан фібриляції.

• Тривалість проходження струму – чим більша тривалість , тим більша ймовірність тяжкого наслідку. При попаданні в Т-фазу серцевого циклу. Яка триває 0,15 – 0,2 с – смертельне ураження.

• Шлях струму – якщо на шляху струму є життєво важливі органи: серце, легені,головний мозок, то небезпека ураження зростає. Петель, по яких йде струм близько 15, найбільш поширена – «рука-рука» чи «рука-ноги», найбільш небезпечна – «права рука – ноги» чи «голова-руки, ноги».

• Частота і рід струму Постійний струм в 4-5 разів безпечніший за змінний (з частотою 50 Гц)

• Індивідуальні властивості людини (молоді і здорові мають більший опір тіла)

• Чинник уваги підвищує опір тіла

ПОНЯТТЯ КРОКОВОЇ НАПРУГИ

При замиканні струму на землю, людина може опинитись в зоні розтікання струму, замикання струму в грунт під напругою, яка називається кроковою напругою. Напруга кроку – це різниця потенціалів. Виходити з неї треба маленькими кроками або стрибком одночасно двома ногами. Чим більший крок, тим більша напруга.

Технічні засоби захисту при нормальному режимі роботи електроустановки

• Ізоляція струмопровідних частин (перевіряють не рідше 1 разу на рік)

• Використання малих напруг

• Електричне розділення мережі

• Огороджувальні пристрої

• Запобіжна сигналізація

• Блокування

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРИ АВАРІЙНОМУ РЕЖИМІ РОБОТИ ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ

• Захисне заземлення

• Занулення

• Вирівнювання потенціалів

• Захисне вимкнення

ЗА РІВНЕМ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ ПРИМІЩЕННЯ ПОДІЛЯЮТЬ НА:

• Приміщення з підвищеною небезпекою

• Особливо небезпечні приміщення

• Приміщення з достатньою безпекою

До приміщень з підвищеною небезпекою відносять такі, в яких наявна одна з ознак:

1. Підвищена вологість повітря до 75-100%

2. Висока температура – понад 35^оС

3. Електропровідна підлога

4. Наявність електропровідного пилу

5. Заземлення елементів

Особливо небезпечні ті, в яких наявні не менше, ніж дві ознаки, а також:

• Висока вологість – близько 100%

• Наявність хімічно-агресивного середовища

Пожежна безпека

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, призводить до матеріальної шкоди.

Причинами пожеж є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку».

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ на підприємстві:

• Необережне поводження з вогнем

• Несправність обладнання та порушення правил їх експлуатації

• Несправність обладнання та порушення технологічних процесів

• Невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки, є закон України «ПРО пожежну безпеку»

НЕБЕЗПЕЧНІ ТА ШКІДЛИВІ ЧИННИКИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОЖЕЖАМИ

Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, вона може потрапити під дію таких небезпечних та шкідливих факторів:

а ) основні:

- токсичні продукти згоряння

- вогонь

- підвищена температура середовища

- дим, недостатність кисню

б ) вторинні прояви небезпечних факторів6

• Руйнування будівельних конструкцій, вибухи

• Витікання небезпечних речовин, що відбувається внаслідок пожежі

• паніка

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

На підприємствах є два види пожежної охорони: професійна і воєнізована. Воєнізована охорона створюється на об’єктах з підвищеною небезпекою. Крім того на підприємствахдля посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства з числа робітників та службовців.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ ГОРІННЯ

Горіння – це процес окиснення, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.

Горіння виникає, коли є горюча речовина, окисник та джерело запалювання.

Горіння може бути повним і неповним.

Повне при достатній або надлишковій кількості окисника, при такому горінні виділяються нетоксичні речовини.

Неповне – відбувається при недостатній кількості окисник, при неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні речовини.

Залежно від швидкості процес горіння відбувається в формі власне горіння, вибуху і детонації.

Вибух – швидке перетворення речовин, яке супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед фронтом полум’я з швидкістю звуку 330 м/с.

Детонація – це горіння, яке поширюється зі швидкістю, більшою за швидкість звуку.

За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:

• горючі (здатні до самозаймання або займання від джерел запалювання)

• негорючі (не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються)

• важкогорючі (горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його виділення)

Температура займання – це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.

Температура спалаху – це найнижча температура речовини,при якій над її поверхнею утворюються пари, здатні спалахнути в повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.

За температурою спалаху розрізняють рідини:

• легкозаймисті (ЛЗР) – це рідини з температурою спалаху до 61 ⁰С в закритому тиглі або до 66⁰С в відкритому.

• Горючі рідини – це рідини з температурою спалаху понад 61⁰С в закритому тиглі або понад 66⁰С в відкритому тиглі.

ВСІ ВИРОБНИЧІ ПРИМІЩЕННЯ , СПОРУДИ, БУДІВЛІ ДІЛЯТЬ НА 5 КАТЕГОРІЙ ЗА ВИБУХОПОЖЕЖНОЮ ТА ПОЖЕЖНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ:

• Категорія А (вибухопожежонебезпечні) Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28⁰ С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні,що перевищує 5 кПа.

• Категорія Б (вибухопожежонебезпечні) Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від 28 до 61⁰С або горючий пил і волокна в такій кількості, що можуть утворювати горючі суміші з повітрям , при спалахуванні яких в приміщенні утворюється тиск, що перевищує 5 кПа.

• Категорія В (пожежонебезпечні) Горючі рідини, тверді горючі матеріали, пил і волокна, а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним тільки горіти (за умови, що приміщення не відносять до кат. А чи Б ).

• Категорія Г - приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо

• Категорія Д – неспалимі речовини та матеріали в холодному стані.

На розвиток пожежі у приміщеннях і спорудах впливає їх вогнестійкість.

Вогнестійкість – здатність будівельних конструкцій чинити опір дії високої температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню в умовах пожежі і виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції.

Вогнестійкість конструкції будівлі характеризується межею вогнестійкості. Межа вогнестійкості – це час, протягом якого конструкція може витримати дію вогню, а потім вже починається деформація.

Усі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за ДБН В.1.1-7-2002 поділяють на 5 ступенів.

СИСТЕМА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖ

Пожежна сигналізація.

Системи пожежної сигналізації призначені для виявлення початкової стадії пожежі, передавання повідомлення про місце і час, а при необхідності – введення в дію автоматичних систем пожежогасіння.

Бувають ручної та автоматичної дії.

Ручні людина вмикає натисненням кнопки.

Автоматичні поділяють на: теплові, димові, світлові та комбіновані.

Теплові спрацьовують, коли в приміщенні піднімається температура.

Димові реагують на задимленість повітря, у світлових повідомлювачах фотоелемент реагує на інфрачервону частину полум’я.

ЗАСОБИ ТА СПОСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Пожежу можна ліквідувати, якщо усунути один з трьох чинників,необхідних для горіння: горючу речовину, окисник, джерело тепла.

У комплексі підходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення мас вибір найраціональніших способів та засобів припинення горіння згідно зі ДБН В.2.5 13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд".

Існують такі основні способи припинення горіння:

1. Охолодження зони горіння або речовин, що горять, нижче певних температур.

2. Ізоляція вогнища горіння від повітря.

3. Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення негорючими газами.

1. Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окислення (горіння) у полум'ї.

5.Механічний зрив полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.

6.Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я поширюється через вузькі канали, переріз яких менший діаметра, що гаситься.

Практична реалізація способів припинення горіння можна досягти за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.