Тетрануклетидна гіпотеза – одна із перших гіпотез будови ДНК, згідно до якої ДНК є біополімером із мономерною ланкою (АТГЦ)n, яка постійною повторюється.

Трансформація – процес поглинання екзогенної ДНК клітинами, що призводить до рекомбінації між нею та ДНК клітини.

Трансдукція – перенос ДНК від клітини до клітини за допомогою вірусів.

Трансфекція – інфекція клітин фаговою ДНК.

Коньюгація – процес переносу дНк від бактерій одного статевого типу до іншого при контакті клітин.

Сексдукція – перенос генетичного матеріалу за допомогою статевого фактору.

HFR - Кклітини-це бактерії, вхромосому яких вбудувався F-фактор.

F-пілі – поврехневі структури бактерій за допомогою якіх відбувається передача генетичної інформації у процесі коньюгації.-розподыл ДНК –вміст Днк в гаплоїдній клітині в порівнянні з диплоїдною клітиною у різних видів.- метод індукованого мутагенезу – спектри поглинання ДНК –УФ λ=260нм, білки УФ=280

Генетичні НК – нуклеїнові кислоти, які несуть зберігають і передають інформацію. ( іРНК, тРНК, деякі ДНК).

Плазміди- позахромосомні кільцеві генетичні елементи, наявні у бактерій.

Первинна структура ДНК- рівень організації ДНК, який формується будовою мономерних залишків, хімічною приророю мужнуклеотидних звязків та послідовність розташування мономерних ланок.

Нуклеозиды —это гликозиламины, содержащие азотистое основание, связанное ссахаром (рибозой или дезоксирибозой).

Нуклеотид – мономер НК, який складається з азотистої основи цукру та залишку фосфорної кислоти./Фосфорні ефіри нуклеозидів.

N- глікозидний зв'язок – зв'язок за допомогою якого вуглеводний компонент у складі нуклеотиду зєднується з гетероциклічною основою.

Мінорні нуклеозиди – нуклеозиди, які мають або мінорну(певним чином модифіковану) основу або мінорний цукор.

Фосфодиефірний зв'язок – міжнуклеотидний звязок в ДНК, яким 3’ атом цукру одного нуклеотиду зєднує- ться з 3’ атомом цукру іншого.

Нуклеаза(фосфодистераза)- ферменти, які розрізають міжнуклеотидні звязки в ДНК.

Екзонуклеази – ферменти, які відчеплюють нуклеодити по одному з 3’ або 5’ кінця.

Ендонуклеази – ферменти які гідролізють фосфодиефірний звязкок всередині ДНК.

НІК(Інтактні) – ендонуклеази розрізають один ланцюг дволанцюгової ДНК, лишаючи інший цілим.

Рестрикази – ендонуклеази специфічної дії, які впізнають і розрізають певні послідовності(2,4,6,8 нуклеотидів) та розрізають обидва ланцюги ДНК.

ДНК – N глікозилази - розрізають N- глікозидний зв'язок.

Кодон – послідовність нуклеотидів, яка являє собою код, що відповідає одній амінокислоті та складається з 3 нуклеотидів.

Триплет – послідовність із трьох нуклеотидів, які стоять поруч у ланцюзі НК.

Колінеарність- трьом нуклеотидам відп одна ак

Гіпотеза “качання”- гіпотеза, згідно до якою у кодоні при кодування тої чи іншої ДНК вирішальною є роль перших двох кодонів.

Інціюючі кодони (АУГ, ГУГ, УУГ) кодони, з яких при зчитуванні іРНК розпочинається синтез поліпептидного ланцюгу.

Термінуючі кодони – кодони, на яких зупиняється синтез поліпептидного ланцюгу.

Вторинна структура ДНК- рівень організації ДНК, який формується за рахунок взаємодії в сусідній в полінуклеотидному ланцюзі мономерних ланок а у випадку двух спіральних молекул чи їх ділянок – взаємодії нуклеотидних молекул, що знаходяться навпроти один одного у подвійній спіралі.

Модель Уотсона і Кріка – модель організації вторинної структури ДНК, згідно до якої ДНК являє собою спіраль, яка утворюється двома закрученими лацюгами, зєднання між якими відбувається за рахунок звязків між компелементарними основами.

БОБ модель - модель організації вторинної структури ДНК, згідно до якої ДНК являє собою два ланцюги, які йдуть паралельно осі.

Правила Чаргаффа - кількість залишків а=(пропорційна) т, а г=ц

Сума залишків пуринів = сумі залишків піримідинів.

Коефіціент пропорційності - відношення суми залишків А+Г / Ц +Т.

Третинна структура ДНК - рівень організації ДНК, який формується за рахунок взаємодії нулеотидних залишків, які належать різним елементам третинної структури.

Поліморфізм – явище, характерне для вторинної структури ДНК, яке полягає у можливості існування вторинної стуктури молекули в декілької альтернативних формах.

Рамка зчит. – рамка в межах якої послідовно зчит. кодони.

Генети́чний код — набір правил розташування нуклеотидів в молекулах н.к. (ДНК і РНК), що надає всім живим організмам можл. кодув. а/к послідовн. білків за допомог. Послідовн. нуклеотидів.

Безперервність — кодони не розділяються між собою, тобто інформація зчитується безперервно. Кожний з кодонів не залежить один від одного і під час біосинтезу зчитується повністю.

Дискретність — один і той же нуклеотид не може входити одночасно до складу двох або більш кодонів.

Специфічність — кожний кодон може кодувати лише одну амінокислоту. Завдяки цьому генетичний код не перекривається.

Виродженість — одна і та же амінокислота може кодуватися декількома різними кодонами.

Універсальність — єдиний генетичний код є, практично, однаковим в організмах різного рівня складності — від вірусів до людини

Ініціюючий кодон – кодон з якого почин. синтез поліпепт. ланц.

Нонсенс-кодон (термінуючий) – кодон, на якому зупин. Синтез поліп. Ланц.

Реаліз. Генет. Інф. – забезп. перевед. інф. з мови нуклеотидів на мову білка.

Коеф. специфічності – процентн. склад Г+С не дорівнює А+Т і є різним у різних організмів.

Бороздка — елемент втор. Стр. ДНК, «углубление» між чстинами нуклеотидів, що вступають.

Стекінг-взаємодії – виникають між сусідніми парами нуклеотидів ( у стопках) і є головним фактором стабілізації подвійної спіралі ДНК

Шість параметрів які описують конф двох сусідніх пар основ

Шифт- зміщення по осі Х однієї пари в напрямок жолобка подв. спіралі відносно іншої

Слайд- зміщення по осі Y в напрямі цукрофосфатного остова

Райз- зміщення по осі Z, характеризує відстань між парами основ вздовж нормалі

Тілт- кут повороту однієї пари основ відносно іншої по осі Х, характеризує локальний вигин в напрямі цукрофосфатного остову.

Ролл – кут повороту навколо осі Y, характеризує локальний вигин подвійної спіралі в напрямі одного з жолобків

Твіст- кут повороту однієї пари відносно іншої по нормалі(ось Z), що характеризує ступінь спіральної закрутки

Гіперхромосомний ефект-денатурація супроводжується збільшенням оптичної густини.

Зонди-ділянки НК які несуть реактивну мітку,слугують для визначення певного гену в ланцюгу іншої нК

Гібридизація інсіту на метафазних хромосомах за допомогою флуоресцентної проби- пошук гену в хромосомі.

Час напівреакції –час коли у вигляді дволанцюгових фрагментів представлена половина ДНК

А-форма подв. спір. ДНК – право закручена спіраль, цукор в С3'-ендо-конформації, кількість пар на виток 11, відстань між парами(шаг) 2,6 А. Містить великі і малі жолобки між витками спіралі.Пари основ розміщені похило відносно осі спіралі. Існує in vitro

В-форма ДНК – право закручена спіраль, цукор в С2'-ендо-конформації, кількість пар на виток 10, відстань між парами(шаг) 3,4 А. Жолобки між витками спіралі майже однакові. Пари основ розміщені майже рівно(перпендикулярно до осі спіралі). Фізіологічна форма ДНК.

Z-форма ДНК – ліво закручена спіраль, що існу за певного нуклеотидного складу, має 12 пар основ на виток спіралі. Існує in vivo для окремих ділянок спіралі

Топологія – вив власт які форм трет структ кільц замк ДНК.

Коефіціент зчеплення – Lk - кількість перетинів одним циркулярним контуром поверхні, що потягнута на другий контур.

Lk=Tw( кількість кутів пар основ поділена на 360.)

Lk-Tw =Wr (надвитки у сверхспіраліз ДНК)

Топоізомерази – ферменти, що здатні змін число надвитків в кільцевій ковал замкн ДНК.

Топоізомерази Іа-розпізнає дестаділіз ділянку надспіраліз ДНК,робить одноланц розріз і протягує інший непошкодж ланцюг,пероводячи криву в релаксовану форму.

Топоізомерази Ів – перевод в макс релаксований стан ДНК,є тільки в еукаріотів. Білок оточує ДНК з усіх боків,розрив ланцюга – один кінець має змогу вільно обертатися навколо непошкодженого ланцюга,зшивка.

Топоізомерази ІІ-потреб зовн енергії АТФ,змін Lk за доп зміни надвитків(райзамів),розривають 2 ланцюги.

РНК

Первинна структура-поліпептидний ланцюг.

Вторинна структура – короткі подвійні спіралі утв з комплементарними ділянками цього ланцюга і перемежовуються одно ланцюговими фрагментами. Антипаралельні. А-форма.

Філогенетичний підхід – базується на припущенні що РНК,які викон в клітині однакові функції мають однакові втор структури.

Третинна структура

Елементи вторинної структури розташовуються один відносно одного так, щоб забезпечити максимальний стекінг основ в макромолекулі вцілому.Третинна структура стабілізується іонами двовалентних металів, які зв’язуються не тільки з фосфатними групами але і з основами.

рРНК – входять в структ рибосом. Втор структ – однолонцюгові ділянки двоспіральні.

тРНК - переносять специфічні амінокислоти до місця синтезу пептидного зв'язку в рибосомі,є посередниками між рРНК та іРНК.

Ділянки на кінці:

Акцепторне стебло – ЦЦА-ОН на 3-кінці.

Псевдоуридилова петля –склад. З 7 нуклеотидів,містить нуклеозид- псевдоуридин.

Додаткова петля – різна за розміром і скадом

Антикодонова петля-склад. З 7 нуклеотидів і містить групу з трьох основ(антикодон),яка комплементарна відповід кодонові іРНК.

Дигідроуридилова петля - містить 8-12 нуклеотидів ( 1-4 дигідроуридилові задишки) викор для зв’язку з аміноацил-тРНК-синтетазою.

Ізоакцепторні тРНК – різні тРНК які несуть одну і туж амінокислоту.

іРНК - відповідає за перенесення інформації про первинну структуру білків від ДНК до місць синтезу білків. Матриця для біосинтезу.