1. За видами суб 'єктів здійснен­ня:

1. офіційна - здійснюється від імені нормотворчого органу держа­ви, що сам підготував або офіційно схвалив збірник, підготовле­ний іншим органом (наприклад, "Відомості Верховної Ради Украї­ни", "Офіційний вісник України"⁴⁹);

2. неофіційна - здійснюється без офіційного схвалення нормотворчого органу держави: з ініціати­ви видавництв, наукових і навчальних установ, практичних органів, окремих фахівців або за дорученням нормотворчого органу (остан­ній вид збірника називають офіціозним);

2. За характером відбору нормативно-правового матеріалу:

1. хронологічна – впорядкування нормативно-правових актів за часом вступу їх у дію;

2. предметна -впорядкування нормативно-правових актів за галузями або інститу­тами права; сферами державної діяльності (праця і кадри, фінанси і кредит, промисловість, сільське господарство, культура та ін.);

3. за обсягом поданого нормативного матеріалу:

1. повна — у збірники вклю­чаються всі акти суб'єкта нормотворчості;

2. часткова - збірники скла­даються з нормативно-правових актів, що присвячені певній сфері правового регулювання (адвокатура, нотаріат, банківська діяльність тощо).

3. Консолідація - подолання розрізненості нормативно-правових актів, виданих у різний час стосовно самого предмета правового регу­лювання, шляхом їх поєднання в єдиний укрупнений нормативно-правовий акт з усуненням повторень і суперечностей без зміни зміс­ту. Змінюється форма правових актів, але не їх зміст.

У ХХ-ХХІ ст. в країнах Європи і Америки поширилася практика створення консолідованих актів (Сільськогосподарський і Податко­вий кодекси в США, Кодекс про працю Франції, Соціальний кодекс ФРН та ін.). Хоч ці акти називаються кодексами, але по суті вони є результатом консолідації. Таку консолідацію ще можна назвати кодифікацією-компіляцією, але її варто відокремити від справжньої кодифікації (кодифікації-реформії).

4. Кодифікація - створення нового, вдосконаленого, об'єднаного загальним предметом правового регулювання, нормативно-правового акта на основі старих нормативних актів шляхом часткової або значної зміни їхнього змісту (усуненням дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодженням, заповненням прогалин, звільнен­ням від застарілих і неефективних норм, виробленням нових). Інши­ми словами, кодифікація виражається в підготовці і прийнятті нових актів, до яких входять погоджені між собою норми колишніх актів, що виправдали себе, а також нові норми.

Кодифікація виступає особливою формою систематизації нормативно-правових актів: вона поєднує упорядкування законодав­ства з його відновленням, удосконаленням; по її завершенні прийма­ють один нормативно-правовий акт, який упорядковує правові норми і процедури у визначеній сфері відносин. У результаті змінюється сама основа правового регулювання - тому кодифікація справедливо вважається формою нормотворчості.

Види кодифікацій за обсягом: загальна — утворення зведених кодифікованих актів з основних галузей законодавства ("кодекс кодексів", наприклад, конституція); галузева - утворення кодек­сів у межах певної галузі законодавства (Цивільний кодекс, Кримі­нальний кодекс та ін.); спеціальна (внутрішньогалузева) — утворення кодексів у межах підгалузі законодавства (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.); міжгалузева (комплексна) - утворення кодексів поєд­нанням норм різних інститутів, галузей і підгалузей законодавства (Повітряний кодекс, Кодекс торговельного мореплавання та ін.).

Види основних кодифікаційних актів:

1. конституція,

2. кодекс,

3. основи законодавства.

Серед них найбільш уживаним видом кодифікованого акта є кодекс - кодифікований закон, що являє собою систему нормативних приписів, які виражають у цільно­му і внутрішньо погодженому вигляді найбільш важливі норми конкретної галузі права або основних інститутів (підгалузей) права. Менш уживаним в Україні видом кодифікованого акта є основи законодавства - кодифікований закон, що містить систему концептуальних понять, цілей, завдань і принципів, які визнача­ють основні напрями регулювання певної сфери суспільних відно­син і забезпечують їх погодженість з положеннями конституції держави (в Україні їх діє три: Основи законодавства про культу­ру від 14.02.1992, Основи законодавства про охорону здоров'я від

19.11.1992, Основи законодавства про загальнообов'язкове соці­альне страхування від 14.01.1998).

5. Звід законів. Результатом поєднання консолідації, кодифіка­ції та інкорпорації є видання зводу законів - систематизованого акта, який надає нової форми чинному законодавству поєднанням його за хронологічним чи тематичним принципом.

Звід законів відрізняється від збірників нормативних актів таки­ми ознаками:

1) може бути лише офіційним виданням, оскільки здій­снюється від імені і за дорученням нормотворчих органів з подаль­шим схваленням видання у цілому або кожного тому окремо;

2) є зведенням в єдине ціле чинного законодавства, що регулює одна­кові питання;

3) ліквідує множинність актів, прийнятих з того само­го питання, які втратили силу, застаріли або фактично не діють;

4) є результатом великої юридично-технічної роботи з усунення наявних прогалин у законодавстві та узгодження норм права, що закріплені в приписах законів;

5) має пріоритет перед попередніми офіційними виданнями законів, становить їх чинну редакцію.

Прикладами таких актів в історії і сучасності є Звід законів Юсти-ніана; Звід законів Російської імперії у 16томах(1833 p.); Звід законів СРСР; "Закони України" в 11 томах (1996-1997 pp.). Останнє видан­ня включає розміщені в хронологічному порядку всі закони Украї­ни (816), прийняті з моменту проголошення Декларації про держав­ний суверенітет, з 01.07.1990 р. по 31.12.1996 р. Консолідовані збір­ники законів популярні в країнах СНД (у РФ виданий Звід законів) та інших зарубіжних державах (Звід законів США, Збори федерального права ФРН та ін.).

Головними формами сучасної систематизації законодавства в Україні є облік нормативно-правового матеріалу, інкорпорація, коди­фікація. Перспективною формою є підготовка і видання Зводу зако­нів України, що потребує не лише високого рівня юридичної науки і законотворчої майстерності, а й завершення кодифікаційної роботи, якості і сталості законодавства.