Рекомендована тематика доповідей:

1.Місце і роль політичної ідеології у суспільстві.

2.Ідеологія лібералізму в Україні.

3.Ідеологія і релігія.

4. Ідеологія і наука.

5.Ідеологія фемінізму та її різновиди.

6.Екологізм сьогодні.

7.Молодь і глобалістика.

Тема 9. Світовий політичний процес. План

1.Визначення та сутність світового політичного процесу.Мета, структура.

2.Геополітика.

3.Зовнішня політика держав.Особливості та рівні.

4. Місце України в світовому політичному процесі.

Світовий політичний процес – це сукупна діяльність народів, рухів, держав та їх інституцій, соціальних спільностей, які переслідують певні політичні цілі у царині міжнародного життя. Світовий політичний процес є формою комплексної глобальної політичної і соціальної взаємодії у сучасному світі.

Метою світового політичного процесу є боротьба за єдність світової цивілізації та подолання глобальних проблем сучасності.

До структури світового політичного процесу належать:

– зовнішньополітична діяльність суверенних держав та інш.

Сучасний світовий політичний процес зародився на початку ХХ століття, в останні десятиріччя він характеризується певними тенденціями, закономірностями і процесами.

Геополітика. У широкому значенні поняття геополітика вказує на політологічну концепцію, згідно з якою визначальна роль у зовнішній політиці належить географічним факторам (просторове розміщення країни, розмір її території, сировинна база, кліматичні умови тощо).

У вузькому значенні геополітика – це сукупність фізичних, соціальних, матеріальних, моральних ресурсів держави, які становлять той потенціал, використання якого дає їй можливість досягти власних цілей на міжнародній арені.

Поняття зовнішньої політики держави.

Зовнішня політика держави – діяльність держави на міжнародній арені, яка регулює відносини з іншими суб’єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми і регіональними міжнародними організаціями. Таким чином, зовнішня політика – це закордонна діяльність держави.

Повноваженнями щодо здійснення зовнішньої політики наділяються вищі органи законодавчої і виконавчої влади. Найбільше таких реальних повноважень залежно від форми державного правління є у глави держави або прем'єр-міністра.

Водночас у державі існують і спеціальні інститути, призначення яких полягає в безпосереднійреалізації зовнішньої політики.

Цілі зовнішньої політики зумовлюються суспільно-політичним ладом, формою державного правління, типом політичного режиму, історичними особливостями, геополітичними умовами та іншими чинниками.

ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ – три основних:

1.захисна;

2.позиціонувальна;

3.прагматична.

Всі вони є конкретизацією зовнішніх функцій держави:

1.оборонної;

2.дипломатичної;

3.співробітництва.

Основні напрямки зовнішньої політики України визначені Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 p., Актом проголошення її незалежності від 24 серпня 1991 р., Основними напрямами зовнішньої полі гики, що схвалені Верховною Радою 2 липня 1993 р. та Конституцією України, прийнятою V сесією Верховної Ради 28 червня 1996 р. Саме ці документи визначили стратегічну спрямованість нашого зовнішньополітичного курсу.

ЗАВДАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ.

Головне завдання зовнішньої політики сучасної України – дотримання оптимального геополітичного балансу у відносинах між Заходом і Сходом.

Іншими завданнями є:

– зміцнення національного суверенітету та захист територіальної цілісності України;

– забезпечення функціонування України як повноправного та незалежного суб’єкта міжнародних відносин та інш.

Глобальні проблеми сучасності та їх політологічний вимір.

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ – (походить від латинського globus (terrae) – куля земна) – це сукупність життєво важливих проблем людства, від розв’язання яких залежить подальше існування людства, можливість соціоекономічного і культурного прогресу.

ПРИЧИНИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ.

Перший комплекс причин виникнення глобальних проблем пов’язаний із суперечливістю взаємодії суспільства і природи.

Другий комплекс причин породжений особливостями і протиріччями сучасного політичного й економічного розвитку світового співтовариства. Він пов’язаний, насамперед, з найтіснішим економічними відносинами усіх держав сучасного світу, які розкриваються через сутність такого поняття, як “глобалізація”.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ – це стрімке збільшення потоків товарів, інвестицій, кредитів, інформації, обмінів людьми й ідеями а також розширення географії їхнього поширення.

Це означає:

1. по-перше, вихід діяльності національних економічних суб'єктів за рамки національно-державних об'єднань;

2. По-друге, на глобальний рівень підіймаються економічні проблеми конкретних країн – розвиток економічної ситуації і процесів в окремих країнах впливає на інші держави;

3. По-третє, стає актуальною загальносвітова координація національної економічної політики різних держав як умови стабільності світової економічної системи.

Глобалізація також охоплює такі сфери, як культура, безпека, екологія, інформаційний простір. В усіх цих сферах спостерігається процес посилення взаємозалежності і взаємовпливу. Жодна область у сучасному світі не може залишатися осторонь від глобалізації, і це є імперативом XXI століття.

Шляхи розвязання глобальних проблем.

У контексті способів вирішення глобальних проблем, крім вже названих раніше, існують різні підходи, серед яких, на наш погляд, заслуговують на особливу увагу так званий

1.технократичний;

2.філософсько-політичний комплексний підхід.

Сутність технократичного підходу полягає в тому, що можливість вирішення сучасних проблем бачиться надалі в розвитку й удосконалюванні різних технічних засобів, економічних систем і об'єктів і т.д.

Філософсько-політичний комплексний підхід до вирішення глобальних проблем передбачає застосування для цього низки комплексних заходів, які могли б принести необхідні зміни в області свідомості людей.