3. Адміністративно-правове регулювання у сфері зв'язку

Зв'язок - це комплексна галузь народного господарства, покликана задовольняти потреби споживачів, органів держав­ної влади, місцевого самоврядування, оборони та безпеки дер­жави у засобах і послугах поштового та електричного зв'язку.

Як одна зі складових комунікацій, зв'язок, із позицій адмініст­ративно-правового регулювання, має певні особливості. Це тор­кається таких напрямів, як:

- поділу зв'язку на поштовий та електричний, де кожний із за­значених видів характеризується суттєвими відмінностями;

- стрімкий розвиток електричного зв'язку в останні 5-7 років і іенденції до зростання темпів його поширення, що вимагає від держави створення адекватних механізмів регулювання цього ринку послуг;

- наявність певних ознак монополізму на ринку телекомуніка­ційних послуг, коли декілька крупних операторів стільникового зв'язку домінують у сфері надання відповідних послуг;

- необхідність для держави, з одного боку, забезпечити таємни­цю інформації, отриманої через канали зв'язку (як приклад - інфор­мації про приватне життя особи), а з іншого - потреби держави в отриманні інформації, що нерідко межує з певними обмеженнями прав людини (наприклад, стосовно боротьби з тероризмом, інфор­мації про підготовку до злочину тощо);

- важлива соціальна роль держави, коли саме на неї покла­дається зобов'язання щодо телефонізації сільської місцевості та встановлення громадянам стаціонарних телефонів.

Основними завданнями Мінтрансзв'язку України у сфері зв'язку є:

- участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформати­зації, користування радіочастотним ресурсом України;

- участь у межах своєї компетенції у формуванні та реалізації державної тарифної політики і політики державних закупівель у галузі надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та ін­форматизації;

- здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення телекому­нікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку загального користування, підвищення їхньої якості й доступності, забезпечення сталого функціонування;

- формування Національної програми інформатизації та забез­печення її виконання;

- здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції сфери на­дання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатиза­ції- до європейського і світового інформаційного простору (по­станова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 р. № 789 «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв 'язку України»).

І. Телекомунікації (електричний зв'язок) - це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних сис­темах. До телекомунікацій належать телефонний зв'язок, мобіль­ний зв'язок, телеграф, проводове радіомовлення, Інтернет, ефірне телерадіомовлення тощо.

Метою регулювання у сфері телекомунікацій є максимальне задоволення попиту споживачів на телекомунікаційні послуги, створення сприятливих організаційних та економічних умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг і підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних мереж із ура­хуванням інтересів національної безпеки.

Рівні державного регулювання електричного зв'язку України:

1. Кабінет Міністрів України.

2. Міністерство транспорту та зв'язку України.

3. Національна комісія з питань регулювання зв'язку (далі -НКРЗ) - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом, діяльність якого спрямовується і координуються Кабінетом Міністрів України. Комісія є органом регулювання у сферах теле­комунікацій, надання послуг поштового зв'язку, підконтрольним Президентові України.

4. Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» - структура, в якій держава володіє контрольним пакетом акцій і через яку має можливість значною мірою впливати на суб'єктів надання послуг телекомунікаційного зв'язку по всій Україні.

НКРЗ складається з голови комісії та семи членів комісії, яких призначає за поданням Прем'єр-міністра України на посади та припиняє їхні повноваження на цих посадах Президент України. Голова та члени НКРЗ призначаються на посаду терміном на п'ять років. Голова та жоден із членів НКРЗ не можуть обіймати посаду більше ніж десять років сумарно.

Голова та члени НКРЗ можуть бути звільнені з посади в разі:

1) подання у відставку;

2) припинення громадянства України;

3) неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо них;

5) порушення обмежень, передбачених законодавством про те­лекомунікації (Закон України від 18 листопада 2003 р. № 1280-ІУ «Про телекомунікації»).

Основними завданнями НКРЗ є:

- проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв'язку;

- здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв'язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку, створення сприятливих умов для залучення інвес­тицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж зв'язку з урахуванням інтересів національ­ної безпеки;

- забезпечення ефективного користування радіочастотним ре­сурсом України і функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку на основі збалансування інте­ресів суспільства, операторів та користувачів цих послуг;

- сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечен­ня рівних умов діяльності суб'єктів усіх форм власності, вдоскона­лення механізмів регулювання ринкових відносин у галузі зв'язку (Указ Президента України від 21 серпня 2004 р. № 943/2004 «Про Національну комісію з питань регулювання зв 'язку України»).

Важливе питання у системі впливу держави на ринок телеко­мунікацій - визначення принципів регулювання тарифів. Чинне законодавство визначає, що цими принципами є такі:

1) базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку;

2) залежність рівня тарифів від рівня якості телекомунікацій­них послуг;

3) недопущення встановлення демпінгових або дискримінацій­них цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій;

4) необхідність уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших;

5) стягнення почасової плати за фактичний час отримання спо­живачем телекомунікаційних послуг.

Здійснення на практиці цих принципів та інших аспектів впли­ву держави на ринок телекомунікацій досягається на підставі по­станови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. № 720 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомуніка­ційних послуг».