3. Основні напрями зовнішньої політики України

Керуючись положенням нормативно-правових актів і сьогодніш­нім геополітичним становищем України, з-поміж основних напрямів зовнішньої політики України необхідно вирізнити.

Розвиток міждержавних відносин.

Це - один із основних пріоритетів державної зовнішньої полі­тики. Україна зацікавлена в налагодженні добросусідських відно­син з усіма державами. Це сприяє розвитку економічних взаємин,

Основні напрями зовнішньої політики України

Захист прав громадян України за кордоном та співпраця із закордон­ними українцями покращенню діяльності туристичної галузі. При цьому всі держави стосовно України необхідно переділяти на:

1) прикордонні держави. Говорячи про сусідні держави, необ­хідно вказати, що на заході Україна межує із Польщею, Угорщи­ною та Словаччиною, територіями яких пролягає найкоротший шлях, що зв'язує Україну з країнами Західної та Центральної Єв­ропи. На сході та півночі України - кордон із Росією, на південно­му заході - з Молдовою та Румунією. На півночі Україна межує з Білоруссю, через яку здійснюється зв'язок із країнами Балтії. З Румунією та Росією Україна має не тільки сухопутний, а й мор­ський кордон. У вказаному напрямі зовнішньої політики зусилля мають бути постійно спрямовані на те, щоби прикордонні держави утворювали навколо України надійну смугу миру і стабільності. У цьому контексті кожна прикордонна держава є стратегічним партнером України. Домінантою двосторонніх відносин із прикор­донними державами є українсько-російські відносини. Для Украї­ни вони є відносинами «особливого партнерства», оскільки від їхнього характеру значною мірою залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку як України, так і Російської Федерації, стабільність у Європі та в усьому світі;

2) західні держави - члени ЄС та НАТО. Західним державам належить провідна роль у сучасній міжнародній системі, зокрема у всесвітньому економічному комплексі та в міждержавних інститу-ційних механізмах управління глобальними і регіональними про­цесами. Визначальною рисою зовнішньої політики України щодо цих держав є встановлення з ними відносин політичного і військо­вого партнерства, взаємовигідної економічної співпраці, широких культурних, наукових, гуманітарних зв'язків;

3) географічно близькі держави (йдеться про країни Централь­ної, Північно-Східної та Південно-Східної Європи, країни Кавка­зького регіону). Співпраця з географічно близькими державами розширюватиме смугу стабільності й миру навколо України, спри­ятиме її утвердженню як впливової європейської держави, торува­тиме шляхи до широких політичних, економічних, культурних, наукових, гуманітарних відносин).

4) держави Азії, Азійсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки. Виходячи з міркувань політичної та еконо­мічної доцільності, Україна підтримує двосторонні відносини з тими азійськими, африканськими, латиноамериканськими держа­вами, а також країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону, які відіграють помітну роль у світовій та регіональній політиці, мають високий рівень економічного розвитку, розташовані у стратегічно важливих для Української держави регіонах.

У цьому контексті Україна шукатиме контактів із країнами Близького та Середнього Сходу, зокрема членами ОПЕК, «новими індустріальними країнами» Азії та ін. Відносини з такими держа­вами, як Японія, Республіка Корея, Сінгапур, Південно-Африканська Республіка, Австралія можуть відкрити потужні джерела ін­вестицій в українську національну економіку та сприяти впрова­дженню сучасних технологій, необхідних для прискореного вирі­шення економічних і соціальних проблем України.

Геостратегічні та геоекономічні інтереси України вимагають також підтримання тісних і широких відносин з Індією, Китаєм, Єгиптом та Ізраїлем. Поступова розбудова відносин із державами Азії, Африки і Латинської Америки допомагатиме диверсифікувати міжнародні зв'язки України, сприятиме утвердженню економіч­ної незалежності, зміцненню її позиції в світі. Визначені пріорите­ти двосторонніх відносин не є абсолютними і не відкидають уста­новлення і підтримання відносин з іншими державами у випадках, коли цього вимагають національні інтереси України відповідно до принципів економічної вигоди та політичного прагматизму (постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. № 3360-ХП «Про Основні напрями зовнішньої політики України»).