2. Суб'єкти державного управління у сфері закордонних справ

Українська держава здійснює управління в галузі закордонних справ за рахунок багатьох органів, організацій, посадових осіб. Осно­вна обставина, яка має бути при цьому врахована, те, що зовнішню політику України підпорядковано її внутрішньополітичним інтере­сам. Саме з таких позицій необхідно оцінювати всі прояви в управ­лінні закордонними справами. Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України.

Верховна Рада України належить до суб'єктів державного ре­гулювання у сфері закордонних справ за рахунок того, що до її повноважень належать:

- визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

- оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про ви­користання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

- затвердження рішень про надання Україною позик і економіч­ної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і між­народних фінансових організацій позик, не передбачених Держав­ним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

- призначення за поданням Президента України Міністра закор­донних справ України;

- схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших дер­жав на територію України;

- надання в установлений законом строк згоди на обов'язко­вість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України.

Президент України є важливим суб'єктом державного управ­ління у сфері закордонних справ. Йдеться про те, що Президент України:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пере­говори та укладає міжнародні договори України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; при­ймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іно­земних держав;

- вносить до Верховної Ради подання про призначення Мініст­ра закордонних справ України;

- присвоює вищі дипломатичні ранги;

- приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Кабінет Міністрів України впливає на державне управління закордонними справами за рахунок того, що до його повноважень віднесено:

- забезпечення державного суверенітету і економічної само­стійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави,

- здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України,

- організація і забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

Міністерство закордонних справ України (далі - МЗС України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпе­чує реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координацію відповідних заходів, зокрема тих, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України.

Основними завданнями МЗС України є:

- участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпе­ки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного спів­робітництва з членами міжнародного співтовариства;

- забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу Украї­ни, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманіта­рних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжна­родними організаціями;

- забезпечення дипломатичними засобами захисту сувереніте­ту, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів;

- координація заходів, здійснюваних органами виконавчої вла­ди, щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу Ук­раїни;

- здійснення загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі іншими сторонами, забезпеченням реалізації прав, що випливають з таких договорів для України;

- сприяння входженню України до світового інформаційного простору;

- сприяння забезпеченню стабільності міжнародного станови­ща України, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного парт­нера;

- реалізація державної політики інтеграції України до ЄС з пи­тань зовнішньої політики та безпеки;

- створення зовнішніх умов для зміцнення незалежності, дер­жавного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України;

- забезпечення у межах своїх повноважень послідовності та уз­годженості зовнішньополітичного курсу України;

- захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;

- забезпечення розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, координація заходів, здійсню­ваних органами виконавчої влади у цій сфері (постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006р. № 960 «Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України»).

Сьогодні в системі МЗС - понад 2000 працівників (у 18 разів більше ніж 1990 р.). Важлива увага надається підготовці нових поколінь українських дипломатів. Серед учбових закладів Украї­ни, що дають вищу дипломатичну освіту, ключовими є Диплома­тична академія при МЗС України, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Націо­нальна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Інститут схо­дознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум» .

Представництва МЗС України на території України існу­ють для координації діяльності у сфері зовнішніх зносин і для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. На сьо­годні функціонують представництва МЗС України у Донецьку, Львові, Сімферополі, Одесі та Ужгороді. Функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів виконує Дипло­матична академія при МЗС України.

Представництва та установи за кордоном бувають трьох видів: 1. Дипломатичні представництва - це постійно діючі уста­нови України за кордоном, що покликані підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юри­дичних осіб.

Основними функціями дипломатичного представництва є:

- представництво України в державі перебування та підтри­мання з цією державою офіційних відносин;

- захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юри­дичних осіб у державі перебування; /

- ведення переговорів з урядом держави перебування;

- з'ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформування про них відповідних органів України;

- поширення в державі перебування інформації про становище в Україні та події міжнародного життя;

- заохочення дружніх відносин між Україною та державою пе­ребування, розвиток їхньої співпраці в галузях економіки, культу­ри і науки.

Главою дипломатичного представництва України може бути: а) посол; б) посланник; в) повірений у справах. Посол або посланник призначається Указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України, а повірений у справах України, а та­кож інші члени дипломатичного персоналу призначаються нака­зом Міністра закордонних справ України. Обов'язковою умовою призначення посла або посланника є отримання згоди (агреману) на це призначення тієї держави, до якої ця особа призначається.

Главою дипломатичного представництва України, членами ди­пломатичного персоналу дипломатичного представництва Украї­ни в іншій державі можуть бути тільки громадяни України. Чле­нами адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва України можуть бути громадяни України і, в окремих випадках, громадяни держави перебування за відповідного повідомлення Міністерства закордонних справ держави перебування про їх прийняття на роботу до цього пред­ставництва.

Для повноцінного виконання покладених обов'язків та з огляду на міжнародні конвенції та міждержавні угоди для деяких катего­рій працівників дипломатичних представництв існують привілеї та імунітети. Дипломатичні привілеї та імунітети - це сукупність прав і переваг, що надаються дипломатичним представництвам та особисто дипломатам для забезпечення їхньої повноцінної діяль­ності. Такі права і переваги мають аналогічні представники біль­шості держав світу, що забезпечується приєднанням цих держав до міжнародних конвенцій. Основу дипломатичних прав і привілеїв складають:

- недоторканність приміщень дипломатичних представництв; недоторканність офіційної кореспонденції дипломатичних представництв;

- особиста недоторканність і неможливість арешту чи затри­мання в будь-якій формі дипломатичного кур'єра;

- імунітет від кримінальної юрисдикції дипломатичного аген­та та імунітет від цивільно-правової та адміністративної юрис­дикції (за деякими винятками) та ін.

2. Консульські установи - це постійно діючі установи України и окремих територіях інших держав (консульських округах), які створюються для захисту прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян України, сприяння розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширення економічних, торго­вельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортив­них зв'язків і туризму. До консульських установ належать Кон­сульське управління Міністерства закордонних справ України, консульські відділи дипломатичних представництв України, гене­ральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства. Консульські установи функціонують у великих містах, морських, річкових портах тощо. Для прикладу можна навести генеральні консульства України, що існують у деяких країнах світу (Білорусь, Греція, Бразилія, Італія, Канада, Казахстан). У Російській Федерації діють чотири Генеральних консульства України (Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону, Тюмень, Владивосток), у Сполучених Штатах Америки три (Нью-Йорк, Чикаго, Сан-Франциско).

Главою консульської установи може бути: а) генеральний кон­сул; б) консул; в) віце-консул; г) консульський агент. Своєю чер­гою, консули можуть бути штатними (працівники консульських установ, які є громадянами України і постійно проживають в Украї­ні, перебувають на державній службі в Міністерстві закордонних справ України) та нештатними, або почесними (як громадяни України, так і іноземні громадяни з числа осіб, які посідають поміт­не становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості. Вони не повинні бути на державній службі у дер­жаві перебування чи брати активну участь у її політичному житті).

Обов'язковими вимогами для призначення на посаду консула є наявність: 1) консульського патенту - письмового повноваження від Міністерства закордонних справ України; 2) екзекватури - до­зволу держави перебування.

Функції консула можна представити у наступному вигляді:

А. Щодо юридичних осіб і громадян України (відновлення по­рушених прав, прийняття письмових та усних звернень, облік гро­мадян України, які проживають у консульському окрузі, виконан­ня доручень слідчих і судових органів України, реєстрація актів громадського стану, видача паспортів і віз та ін.).

Б. Нотаріальні дії, консульська легалізація (вчинення різних нотаріальних дій, встановлення і засвідчення справжності підписів на документах і актах держави перебування).

В. Щодо військових кораблів, цивільних повітряних суден України, інших засобів транспорту (надання всебічної допомоги).

3. Представництва при міжнародних організаціях створені та функціонують для якісного забезпечення інтересів України в діяльності цих організацій. Мова йде про такі організації як ООН, ОБСЄ, Рада Європи, СНД та ін.

Серед ключових представництв України при міжнародних ор­ганізаціях можна вирізнити такі:

- Постійне представництво України при міжнародних органі­заціях у Відні;

- Представництво України при Європейському Союзі;

- Місія України при НАТО;

- Постійне представництво України при координаційних ін­ститутах СНД;

- Постійне представництво України при ООН;

- Постійне представництво України при Раді Європи;

- Постійне представництво України при ЮНЕСКО;

- Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.

Коли мова йде про інші центральні органи виконавчої влади, які відіграють суттєву роль у державному управлінні у сфері за­кордонних справ, необхідно розуміти, що повноваження в цій галузі залежать від загальних повноважень (митна справа, прико­рдонна служба, процеси міграції тощо). Водночас, із метою подаль­шого забезпечення ефективної реалізації державної зовнішньої політики та узгодженості заходів центральних органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин, Указом Президента України від 31 грудня 2005 р. № 1901/2005 затверджено Положення про дип­ломатичного радника центрального органу виконавчої влади. Дипломатичний радник центрального органу виконавчої влади -дипломатичний працівник, тимчасово відряджений Міністром закордонних справ України до центрального органу виконавчої влади для виконання дипломатичних функцій.

Основними завданнями дипломатичного радника є:

- представлення позиції Міністерства закордонних справ України під час здійснення центральним органом виконавчої вла­ди заходів у сфері зовнішніх зносин;

- надання допомоги у здійсненні зв'язків центрального органу виконавчої влади з відповідними органами інших держав і міжна­родними організаціями;

- забезпечення центрального органу виконавчої влади необхід­ною для ефективного виконання покладених на нього завдань ін­формацією щодо політичного та економічного становища у світі, зовнішньої та внутрішньої політики інших держав, діяльності міжнародних організацій;

- розроблення та внесення в установленому порядку пропози­цій щодо підвищення ефективності діяльності центрального орга­ну виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин;

- забезпечення взаємодії центрального органу виконавчої вла­ди з Міністерством закордонних справ України.