Тема № 21. Адміністративно-правове забезпечення управління у сфері юстиції

1. Організаційно-правові основи управління у сфері юстиції

2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері юстиції.

3. Організація нотаріальної служби та діяльність адвокатури.

4. Реєстрація актів цивільного стану та діяльність державної виконавчої служби.

1. Організаційно-правові основи управління у сфері юстиції

Значні соціально-економічні та політичні перетворення, що ма­ють місце в Україні за останні 10-15 років, з усією очевидністю продемонстрували важливість юридичного супроводження, юридич­ного забезпечення здійснюваних процесів. Саме право здатне кон­солідувати зусилля, забезпечити загальнообов'язковість виконання тих чи інших правил. Необхідно говорити, що право є об'єктивною категорією, тоді як і від держави, і від недержавних інституцій ви­ступають органи чи організації, окремі фізичні особи, які своїми діями втілюють у життя (забезпечують) законність, правозахисні заходи, посвідчення прав і юридично значущих фактів. Усе це об'єднується під єдиним поняттям юстиції.

Юстиція - справедливість, правосуддя. Останнє саме по собі не є об'єктом вивчення адміністративного права, оскільки воно пов'язано перш за все з діяльністю судів, які суку­пно складають незалежну гілку влади - судову. Адміністратив­но-правове забезпечення у сфері юстиції - це діяльність суб'єктів державного управління, спрямована на забезпечення законності та правопорядку в державі, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Становлення України як демократичної соціально орієнтованої держави су­проводжується зростанням ролі та значення органів юстиції, розширенням сфери їхньої діяльності. Важливого значення набу­ває термін «правова політика держави», яка реалізується насам­перед у діяльності органів юстиції. З позицій адміністративно-правового забезпечення необхідно вказати, що до характерних рис юстиції належать:

- багатооб'єктність (об'єктами юстиції є органи реєстрації актів громадянського стану, нотаріат, адвокатура, судово-експерт­ні установи тощо). Це дає можливість свідчити, що юстиція є сис­темним утворенням, котре об'єднує значну кількість як об'єктів регулювання, так і суб'єктів державного управління.

- комплексність (за рахунок функції державної реєстрації нор­мативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади). Міністерство юстиції України є органом, який самостійно та через відповідні визначені структури здійснює державну реєст­рацію нормативно-правових актів органів виконавчої влади. Вихо­дячи з того, що характер правових актів, перелік органів, які спря­мовують документи на державну реєстрацію, є значним, можна говорити про комплексність діяльності органів системи Міністер­ства юстиції України;

- різноманітність форм і методів управління. Вказана риса ви­пливає з попередньої та свідчить про те, що залежно від об'єкта регулювання, від повноважень суб'єкта державного управління за­лежить сутність впливу держави у цій сфері. Скажімо, коли стосов­но державної реєстрації нормативно-правових актів у системі Міні­стерства юстиції України можна говорити як про значний вплив держави на цей процес, то регулювання процесу діяльності адвокатів має переважно організуючий, рекомендаційний характер, оскільки адвокати є незалежними у своїй професії;

- значні контрольні повноваження. Вони проявляються у тому, що Міністерство юстиції та відповідні органи на місцях мають виражені контрольні повноваження стосовно діяльності об'єднань громадян, а також діяльності органів та організацій, правові акти яких реєструються в органах юстиції;

- реалізація на практиці взаємодії державу та недержавних інституцій. Йдеться про те, що такі недержавні інституції, які діють у сфері юстиції (адвокати, приватні нотаріуси, незалежні експерти тощо) повинні діяти за загальними правилами, що вста­новлюються компетентними державними органами (Верховна Ра­да України, Президент, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції тощо).

Важливе значення державного управління у сфері юстиції (і це лежить в основі певної кількості характерних рис) пояснюється наявністю функції стосовно державної реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що містять одну або більше норм, які:

1) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гаран­товані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; встановлюють но­вий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організа­ційно-правовий механізм їх реалізації;

2) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для мі­ністерств, інших органів виконавчої влади, органів державного управління та органів місцевого самоврядування, а також підпри­ємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Державну реєстрацію здійснюють:

- нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

- нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

- нормативно-правових актів обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій, їхніх управлінь, відді­лів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

- нормативно-правових актів районних, районних у містах Ки­єві та Севастополі державних адміністрацій, їхніх управлінь, від­ділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Сева­стополі управління юстиції.

Умови проведення Міністерством юстиції України державної реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

Для проведення державної реєстрації відповідний орган вико­навчої влади повинен представити в Міністерство юстиції разом із нормативно-правовим актом і супровідним листом до нього таке.

1. Пояснювальну записку обсягом не більше чотирьох сторі­нок, у якій зазначаються підстава та мета розроблення норматив­ного акта, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття, відобража­ються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо дже­рел покриття витрат (якщо реалізація акта не потребує фінансу­вання з державного чи місцевого бюджетів, то про це окремо повідомляється в записці), прогнозуються очікувані соціально-економічні результати реалізації акта.

2. Відомості про чинні акти з питання, що належить до сфери правового регулювання виданого акта, інформація про строки

приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, по­даного на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність із прийняттям цього акта.

3. Копію нормативно-правового акта, до якого вносяться змі­ни або який визнається таким, що втратив чинність, у контроль­ному стані.

4. Відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб'єкту нормотворення, та 2 копії).

5. Завірену копію рішення Державного комітету України з пи­тань регуляторної політики та підприємництва про погодження проекту регуляторного акта (для регуляторних актів).

6. Довідку про відповідність нормативно-правового акта основ­ним положенням законодавства Європейського Союзу, якщо цей акт за предметом правового регулювання належить до пріоритет­них сфер адаптації законодавства України.

7. Висновок Національного бюро у справах дотримання Кон­венції про захист прав і основних свобод людини Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини.

8. Інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорен­ня проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).

Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта у Міністерстві юстиції України становить 10 робочих днів, а якщо акт має великий обсяг, - 15 робочих днів від дня, наступного після надходження його до Міністерства Юстиції України (Наказ Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-право­вих актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»).

На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім ак­тів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що міс­тять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;

в) оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи;

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організа­цій рішення вищих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень органів вищо­го рівня і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не ма­ють нових правових норм, а також внутрішньовідомчого харак­теру;

є) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, буді­вельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо);

є) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного ха­рактеру (методичні рекомендації, роз'яснення тощо).

Отже, слід указати, що державна реєстрація нормативно-правових актів - не механічний процес, а процедура, яка дозволяє здійснювати моніторинг чинного законодавства та не допускати ситуацій, за яких порушуються права, свободи та законні інтереси громадян.

Нормативно-правовою базою адміністративно-правового забезпечення управління у сфері юстиції є положення наступ­них документів:

- Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХІІ «Про адво­катуру»;

- Закон України від 24 грудня 1993 р. № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану»;

- Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ «Про нота­ріат»;

- Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР «Про Вищу

раду юстиції»;

- Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ «Про вико­навче провадження»;

- Закон України від 18 березня 2004 р. № 1629-ІУ «Про Загаль­нодержавну програму адаптації законодавства України до законо­давства Європейського Союзу»;

- Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1689 «Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»;

- наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» тощо.