2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки

Реалії сьогодення свідчать про те, що держава здійснює регу­лювання у сфері науки за допомоги різних органів та організацій, які в цілому складають систему суб'єктів адміністративно-право­вого регулювання у сфері науки. Здійснювати регулювання у за­значеній сфері є складним завданням, оскільки складним є сам об'єкт регулювання. Державне фінансування потребує належного контролю за ефективністю витрачених коштів, проте результати наукових досліджень далеко не завжди є заздалегідь прогнозова­ними.

Виконавчо-розпорядчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки.

Суб'єкти, повноваження яких визначені в Конституції Ук­раїни, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері науки за рахунок утілення в життя відповідних норм Основного Закону держави. Водночас щодо інших наведених у класифікації суб'єктів необхідно зазначити наступне.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормати­вно-правових актах.

1. МОН України відіграє провідну роль у сфері як освіти, так і науки. До основних завдань указаного міністерства у сфері науки належать:

• участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної по­літики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльнос­ті та інтелектуальної власності;

• забезпечення розвитку наукового та науково-технічного по­тенціалу України;

• визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інте­лектуальної власності;

• сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації;

• забезпечення інтеграції вітчизняної науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів (постанова Кабі­нету Міністрів України від 19 грудня 2006 р. № 1757 «Про затвер­дження Положення про Міністерство освіти і науки України»).

2. ВАК України у сфері науки реалізує такі основні завдання:

• формування та забезпечення функціонування системи атес­тації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

• керівництво роботою з присудження наукових ступенів кан­дидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

• проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (Указ Президента України від 25 лютого 1999 р. № 216/99 «Про Положення про Вищу атестаційну комісію України»).

3. Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій України) - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що формує та забезпечує реаліза­цію державної інвестиційної та інноваційної політики, робота якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус Держінвестицій України ^визначається тим, що він:

• вживає заходів щодо залучення інвестицій в економіку України;

• формує інформаційні бази даних про інвестиційні та іннова­ційні програми і проекти;

• готує відповідно до законодавства пропозиції щодо запрова­дження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяль­ності;

• здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів;

• здійснює в межах своєї компетенції контроль за організацією виконання державних інвестиційних та інноваційних програм;

• затверджує порядок формування і використання коштів під­порядкованих йому спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ і здійснює контроль за їх діяль­ністю;

• бере участь в організації навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності, готує пропозиції щодо вдосконалення системи під­готовки та перепідготовки фахівців у цій сфері тощо (Указ Пре­зидента України від ЗО грудня 2005 року № 1873/2005 «Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інно­вацій»).

4. Національна академія наук України (далі - НАН Ук­раїни) - це вища наукова організація України, яка організує і здійс­нює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях незалежно від форм власності.

Метою діяльності НАН України є отримання нових та уза­гальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економіч­ного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфі­кованих наукових кадрів. Станом на 2005 р. у НАН України діяли 197 бюджетних установ та організацій, а також 51 організація та підприємство дослідно-виробничої бази. Загальна кількість пра­цюючих в Академії складала 43 471 осіб, зокрема 15 908 науко­вих працівників, серед яких було 2418 докторів наук і 7791 кан­дидат наук.

Статут НАН України, затверджений загальними зборами ака­демії 5 квітня 2002 р. свідчить, що основними завданнями НАН України є:

• організація, проведення та координація наукових досліджень із фундаментальних і прикладних проблем природничих, техніч­них і соціогуманітарних наук;

• участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності;

• підготовка наукових оцінок і прогнозів суспільно-політич­ного, соціально-економічного і культурного розвитку держави, її економічного стану, розроблення відповідних пропозицій і реко­мендацій з цих питань;

• підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації, залучення об­дарованої молоді, виявлення і підтримка талановитих дослідників, сприяння творчому зростанню молодих науковців, забезпечення спадкоємності поколінь учених;

• сприяння інтеграції вітчизняного інтелектуального потенціа­лу у світовий науковий простір.

Також необхідно вказати на існування державних галузевих академій наук. їх на сьогодні п'ять:

1. Українська академія аграрних наук.

2. Академія медичних наук України.

3. Академія педагогічних наук України.

4. Академія правових наук України.

5. Академія мистецтв України.

Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визна­чаються в Державному бюджеті України окремими рядками. Особливістю державного регулювання діяльності НАН України та галузевих академій наук є те, що вони засновані на державній власності та користуються правами самоврядності. Самовряд­ність академій полягає в самостійному визначенні тематики до­сліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних науко­вих зв'язків.

Консультативно-дорадчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки.

1. Національна рада з інноваційного розвитку України - це консультативно-дорадчий орган, утворений при Президентові України з метою сприяння формуванню та реалізації єдиної дер­жавної інноваційної політики в Україні.

Національну раду створено для виконання наступних завдань:

• опрацювання пропозицій щодо формування державної полі­тики в інноваційній сфері;

• аналіз та узагальнення проблем, що стримують інноваційний розвиток, визначення можливих політичних, правових, економіч­них та інших шляхів їх розв'язання;

• опрацювання питань щодо прискорення інноваційного розвит­ку економіки, а також щодо пріоритетів фінансування інновацій­них проектів;

• розгляд пропозицій органів виконавчої влади, міжнародних організацій, вітчизняних та іноземних інвесторів, підприємств, установ та організацій, громадських інститутів щодо прискорення інноваційного розвитку України;

• аналіз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань інновацій, внесення у встановленому порядку про­позиції щодо доцільності їх прийняття (Указ Президента України від 18 серпня 2006 р. № 691/2006 «Про Національну раду з іннова­ційного розвитку України»).

2. Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України - це консультативно-дорадчий орган при главі держави, який виробляє пропозиції щодо державної пінний п у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності й трансферу технологій. Основними завданнями Ради є:

• оцінка стану науки та техніки в Україні;

• експертиза проектів законів України, актів Президента Укриши, Кабінету Міністрів України з питань наукової та науково технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій,

• аналіз проектів національних та державних науково-технічних програм, пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, основних засад та напрямів кадрової поні піки підготовки, атестації наукових кадрів, міжнародного співробітництва з цих питань, поліпшення соціального захисту науковців м піднесення суспільного престижу їх праці;

• сприяння координації діяльності академій наук, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститути», підприємств, установ та організацій у сфері наукової та науково-технічної діяльності;

• розроблення пропозицій щодо створення цивілізованого рип ку об'єктів інтелектуальної власності в Україні;

• підготовка пропозицій щодо фінансування наукової та науки во-технічної діяльності, аналіз ефективності використання копнім, що виділяються для цього (Указ Президента України від 22 липня 2000 р. № 491/2000 «Про Раду з питань науки та науково- технічної політики при Президентові України»).

3. Координаційні ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки - це консультативно-дорадчі органи при М< >П України, до складу яких входять провідні вчені, а також фахівці академій наук, науково-дослідних і науково-технічних відділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцем діяльності яких є участь у формуванні науково-технічної політики як пріоритетного напряму розвитку науки і техніки.

Основними завданнями координаційних рад є:

• участь у формуванні науково-технічної політики з пріори иі ного напряму розвитку науки і техніки;

• розгляд та затвердження науково-методичних матеріалів, необхідних для формування державних наукових і науково-дослідних програм, створення та освоєння нових технологій і видів техніки,

• аналіз і експертиза проектів державних наукових і науково-технічних програм;

• розгляд пропозицій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо обсягів фінансування наукових досліджень з державного бюджету;

• підготовка висновків щодо обсягів фінансування проектів державних наукових і науково-технічних програм;

• узагальнення інформаційних матеріалів про стан виконання державних наукових і науково-технічних програм з відповідного пріоритетного напряму розвитку науки і техніки, підготовка про­позицій щодо завершених у межах цих програм проектів та подан­ня звітів до МОН України, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, академій наук, місцевих державних ад­міністрацій;

• встановлення зв'язків з вченими зарубіжних країн з метою за­безпечення світового рівня наукових досліджень з відповідного пріоритетного напряму розвитку науки і техніки (постанова Кабі­нету Міністрів України від 19 грудня 2001 р. № 1710 «Про коорди­наційні ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки»).

4. Міжвідомча рада з координації фундаментальних дослі­джень - консультативно-дорадчий орган при НАН України, метою діяльності якого є сприяння розвитку фундаментальних досліджень в Україні і координації діяльності Національної та га­лузевих академій наук, громадських наукових організацій, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері.

Основними завданнями Ради є:

• підготовка пропозицій з питань розвитку фундаментальних досліджень, створення ефективної системи координації роботи, пов'язаної з проведенням цих досліджень, використання їх резуль­татів в усіх галузях економіки;

• сприяння взаємодії академічного та вузівського секторів нау­ки, зокрема шляхом запровадження нових форм організації науко­вого та навчального процесу;

• виконання функцій наглядової ради Державного фонду фун­даментальних досліджень (постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 164 «Про утворення Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень»).

5. Експертна рада при НАН України з експертизи фундамен­тальних науково-дослідних робіт - консультативно-дорадчий орган, утворений з метою оцінювання тем фундаментальних до­сліджень, що заплановані до фінансування із загального фонду Державного бюджету України.

Необхідно зазначити, що фінансування видатків на фундаменталь­ні дослідження повинно здійснюватись Державним казначейством України лише за наявності висновку експертної ради при НАН Украї­ни про доцільність проведення витрат по кожній темі (Постанова Президії НАН України від 18 жовтня 2006р. № 270 «Про організацію експертизи фундаментальних науково-дослідних робіт»).