2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти

Держава здійснює регулювання у сфері освіти за допомоги різних органів та організацій, які в цілому складають систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері освіти. Попри те, що вони належать як до державних органів, так і до органів місцевого самоврядування, консультативно-дорадчих органів чи органів самоорганізації населення, вони загалом реалі­зують повноваження у сфері адміністративно-правового (дер­жавного) регулювання освіти.

Виконавчо-розпорядчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері освіти за рахунок втілення в життя відповідних норм Основного Закону держави. Що ж стосується інших суб'єктів, наведених у класифікації, то відносно них необхідно вказати наступне.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

1. Міністерство освіти і науки (далі - МОН України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями МОН у сфері освіти України є:

• участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної по­літики у сфері освіти;

• створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

• забезпечення розвитку освітнього потенціалу України;

• визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти;

• забезпечення інтеграції вітчизняної освіти у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів (Постанова Кабі­нету Міністрів України від 19 грудня 2006р. №1757 «Про затвер­дження Положення про Міністерство освіти і науки України»).

2. Вища атестаційна комісія (далі - ВЛК України) - це центральний орган виконавчої влади, який реалізовує державну політику в галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів віщої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого науко­вого співробітника. БАК України підвідомчий Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями ВАК України у сфері освіти є:

• участь у формуванні та реалізації разом з іншими централь­ними органами виконавчої влади державної політики щодо перс­пектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу;

• забезпечення єдності вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника;

• координація діяльності органів виконавчої влади і керівництво роботою науково-дослідних (науково-технічних) установ та вищих навчальних закладів у галузі атестації наукових і науково-педаго­гічних кадрів вищої кваліфікації;

• проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

• розвиток міжнародного співробітництва у галузі атестації на­укових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (Указ Президента України від 25 лютого 1999 р. № 216/99 «Про Поло­ження про Вищу атестаційну комісію України»).

3. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого само­врядування як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти створюють відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

• управління навчальними закладами, що є комунальною влас­ністю;

• організацію навчально-методичного забезпечення навчаль­них закладів, удосконалення професійної кваліфікації педагогіч­них працівників, їх перепідготування та атестацію в порядку, встановленому МОН України;

• координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

• визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державно­го контракту і формування регіонального замовлення на педаго­гічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

• контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власніс­тю. Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повно­важень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним держав­ним органам управління освітою в порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України.

Органи управління освітою місцевих державних адміністра­цій діють на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1326 «Про затвердження Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастополь­ської міської державної адміністрації», а підрозділи управління освітою органів місцевого самоврядування керуються у своїй діяль­ності наказом МОН України від 1 квітня 2003 р. № 192 «Про за­твердження Примірного положення про відділ (управління) освіти виконавчого комітету міської ради».

4. Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти (Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Міністерство культури та туризму України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров'я України тощо), разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, професійної підготовки та пе­репідготовки кадрів. Наприклад, у системі Міністерства внутрішніх справ України діють п'ять університетів внутрішніх справ (Київ­ський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, Луганський), які готують кадри на бюджетній основі для зазначеного міністер­ства, а також на контрактній основі - для інших галузей народного господарства.

Консультативно-дорадчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти.

1. Колегія МОН України – це консультативно-дорадчий орган, який функціонує для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОН, обговорення найважливіших напрямів його діяльності.

До складу колегії входять міністр освіти і науки, його заступ­ники, а також інші керівні працівники МОН України. У разі по­треби до складу колегії МОН можуть входити в установленому порядку інші особи. Членів колегії затверджує та увільняє Міністр. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОН України. Як приклад можна навести рішення колегії МОН України від 5 грудня 2006 р. (протокол № 15/3-6) «Про результати проведення експери­менту щодо передачі повноважень обласним управлінням освіти з питань ліцензування».

2. Громадські ради при МОН України - це консультативно-дорадчі органи, що утворюються з метою створення ефективних організаційних і правових умов для реалізації громадянами кон­ституційного права на участь в управлінні державними справами, забезпечення відкритості діяльності Міністерства, врахування громадської думки у процесі підготування та організації виконан­ня його рішень, підтримання постійного діалогу з громадськістю, створення можливостей для вільного та об'єктивного висвітлення засобами масової інформації процесів у освітянській і науковій сферах.

3. Громадська колегія при Міністрові освіти і науки України -це консультативно-дорадчий орган, що утворюється при Міністро­ві освіти і науки України з метою координації здійснення заходів, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики в галузі освіти і науки та розв'язанням актуальних соціально-економічних проблем (на­каз МОН України від 26 травня 2005 р. № 318 «Про громадську колегію та громадські ради»).

4. Всеукраїнський з'їзд працівників освіти згідно з вимогами чинного законодавства має право вносити пропозиції щодо фор­мування державної політики в галузі освіти, вирішувати у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослід­ної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльнос­ті навчальних закладів.

5. Загальні збори трудового колективу навчального закладу -це вищий колегіальний орган громадського самоврядування на­вчального закладу. Порядок його скликання та роботи визначаєть­ся статутом вищого навчального закладу.

6. Вчені (педагогічні) ради навчальних закладів - це колегіальні органи навчального закладу, які утворюються з метою обговорен­ня питань життєдіяльності навчального закладу та подання пропо­зицій керівництву закладу. Скажімо, до компетенції вченої ради вищого навчального закладу належать:

• ухвалення фінансових плану і звіту вищого навчального за­кладу;

• подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступни­ків керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;

• обрання на посаду таємним голосуванням завідуючих кафед­рами і професорів;

• ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

• ухвалення основних напрямів наукових досліджень;

• прийняття рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника тощо (Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-111 «Про вищу освіту»).