4. Напрями вдосконалення адміністративного законодавства

Відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні основними напрямами розвитку та реформування адміністра­тивного законодавства є:

• законодавче врегулювання порядку надання органами ви­конавчої влади та місцевого самоврядування управлінсь­ких послуг;

• удосконалення законодавчого механізму позасудового за­хисту прав і свобод громадян, зокрема за рахунок прий­няття Адміністративно-процедурного кодексу;

• створення правової бази для запровадження в Україні ад­міністративної юстиції як форми судового контролю за виконавчою владою (наразі вже набув чинності Кодекс ад­міністративного судочинства);

• здійснення подальшої систематизації адміністративного законодавства.

Під систематизацією розуміють впорядкування нормативно-правової бази за рахунок її обробки і викладення за певною сис­темою (у вигляді збірників, предметних або кодифікованих ак­тів тощо).

Слід наголосити, що систематизація адміністративно-право­вих норм здійснюється шляхом:

• інкорпорації ― упорядкування адміністративно-правових норм насамперед щодо найважливіших правових інсти­тутів, об'єднання та розміщення відповідного нормативно­го матеріалу в різних збірниках та зібраннях у певному систематизованому порядку (зокрема, в хронологічному, предметному, галузевому, алфавітному тощо);

• кодифікації ― видання великих звідних кодифікаційних актів (статутів, положень) та кодексів з певної галузі пра­ва, тобто об'єднання в одному акті адміністративно-право­вих норм, які містяться в різних нормативних актах, але належать до одного правового інституту. Кодифікація, на відміну від інкорпорації, може здійснюватися виключно компетентними державними органами і має офіційний характер.

Важливими напрямами вдосконалення адміністративного за­конодавства є також розвиток законодавства про державну службу, державний контроль у сфері виконавчої влади, рефор­мування інституту адміністративної відповідальності, розвиток законодавства про державне регулювання та управління в окре­мих сферах суспільного життя.

Тема 4. Адміністративно-правові відносини

1. Поняття та специфіка адміністративно-правових відносин

2. Характеристика окремих елементів адміністративно-правових відносин

3. Види адміністративно-правових відносин

1. Поняття та специфіка адміністративно-правових відносин

Будь-які правовідносини можна розглядати як специфічні суспільні відносини, учасники яких мають права й обов'язки, встановлені нормами права. У свою чергу адміністративно-пра­вові відносини можна визначити як форму виявлення держав-но-управлінських відносин, результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок чого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного характеру.

Для адміністративно-правових відносин характерними є такі особливості:

• виникають у сфері публічного (насамперед державного) управління в процесі здійснення повсякденної реалізації завдань і функцій на основі адміністративно-правових норм;

• одним з учасників цих відносин завжди є відповідний ор­ган виконавчої влади (його посадова особа) або інший носій владних повноважень;

• одна зі сторін адміністративно-правових відносин наділе­на державно-владними повноваженнями, може приймати в односторонньому порядку рішення й застосовувати при­мус щодо іншої сторони у разі порушення адміністратив­но-правових норм, при цьому орган управління зобов'язаний реалізовувати свої матеріальні та процесу­альні права;

• адміністративно-правові відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої зі сторін, але згода іншої сторони не є обов'язковою умовою їх виникнення;

• суперечки, що можуть виникати між учасниками адміністративно-правових відносин, здебільшого вирішуються в адміністративному порядку ― шляхом прямого юридич­но-владного розпорядження уповноваженого на те органу виконавчої влади, хоча існує можливість звернення до ад­міністративного суду;

• порушення учасником адміністративно-правових відносин вимог адміністративного законодавства призводить до його відповідальності (адміністративної, дисциплінарної, кримінальної) перед державою в особі її органів.